Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2015 р. м. Київ К/800/64051/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Міжгірського району Закарпатської області про визнання неправомірними дій та бездіяльності щодо надання інформації,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року,

встановив:

В січні 2014 року ОСОБА_4 пред'явив позов до прокуратури Міжгірського району Закарпатської області про визнання неправомірними дій і бездіяльності щодо надання неповної, неточної, необ'єктивної, недостовірної інформації, приховування інформації за запитом від 29.11.2013 р., зобов'язання надати повну, достовірну, неупереджену, об'єктивну, точну, неприховану інформацію за інформаційним запитом від 29.11.2013 р., накласти на прокурора Міжгірського району радника юстиції ОСОБА_5 адміністративне стягнення згідно зі статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та дисциплінарне стягнення відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Позов обґрунтував тим, що відповідач неправомірно відмовив йому в наданні запитуваної інформації про премії, надбавки і майно попереднього прокурора Міжгірського району ОСОБА_6, оскільки ця інформація стосується розпорядження бюджетними коштами та є відкритою.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині позовних вимог про накладення адміністративного і дисциплінарного стягнення на прокурора Міжгірського району та в цій частині закрито провадження у справі. В решті постанову суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на помилковість висновку судів щодо конфіденційності запитуваної інформації, просить скасувати судові рішення та увалити нове, яким позов задовольнити.

В запереченні на касаційну скаргу прокурор Міжгірського району просить залишити судові рішення без змін, вказуючи на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 29.11.2013 р. ОСОБА_4 звернувся до прокуратури Міжгірського району із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію стосовно премій, надбавок і майна за останні п'ять років (з 2008 року по 2012 рік) та 11 місяців 2013 року, які отримував попередній прокурор Міжгірського району ОСОБА_6.

Листом від 10.12.2013 р. № 98-1482(2678) вих.-13 прокурор Міжгірського району ОСОБА_5 відмовив позивачу в наданні інформації, посилаючись на те, що вона є конфіденційною і на її поширення прокурор прокуратури ОСОБА_6 згоди не дав.

Частиною першою статті 1 Закону України від 13.01.2011 р. № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI) визначено, що публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За загальним правилом публічна інформація є відкритою (частина друга статті 1 Закону № 2939-VI). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (частина перша статті 6 Закону № 2939-VI).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2939-VI конфіденційною є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Не належить до інформації з обмеженим доступом, зокрема: інформація про розпорядження бюджетними коштами (частина п'ята статті 6 Закону № 2939-VІ); відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої статті 12 цього Закону (реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації) (частина шоста статті 6 Закону № 2939-VІ в редакції на момент виникнення спірних правовідносин); інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація (частина друга статті 13 Закону № 2939-VІ).

Отже, інформація про майновий стан особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не може бути віднесена до конфіденційної інформації.

У зв'язку з цим суди попередніх інстанцій помилково вважали конфіденційною запитувану позивачем інформацію про майно і доходи колишнього прокурора Міжгірського району на час здійснення останнім своїх службових повноважень.

Необґрунтованими є посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, оскільки визначивши, що під конфіденційною інформацією про особу слід розуміти будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, а збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, суд водночас зазначив про виняток з цього правила, який становить інформація, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. При цьому Конституційний Суд України виходив з того, що перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Частиною першою статті 24 Закону № 2939-VІ встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; нездійснення реєстрації документів; навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Наведене дає підстави для висновку про необґрунтоване віднесення прокуратурою Міжгірського району запитуваної позивачем інформації до інформації з обмеженим доступом та обов'язок відповідача її надати.

Виходячи з приписів статті 229 КАС України та з метою повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить (частина друга статті 11 КАС України), рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у вказаний спосіб.

Що стосується вимог про накладення адміністративного і дисциплінарного стягнення на прокурора Міжгірського району, то колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про необхідність закриття провадження у справі в цій частині, зважаючи на непідвідомчість суду адміністративної юрисдикції таких вимог (пункти 3, 4 частини третьої статті 17 КАС України).

Керуючись статтями 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року в частині позовних вимог про визнання неправомірною відмови прокуратури Міжгірського району Закарпатської області в наданні інформації за запитом ОСОБА_4 від 29.11.2013 р. та зобов'язання її надати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати необґрунтованим віднесення прокуратурою Міжгірського району Закарпатської області запитуваної ОСОБА_4 інформації згідно із запитом від 29.11.2013 р. до інформації з обмеженим доступом.

Зобов'язати прокуратуру Міжгірського району Закарпатської області надати ОСОБА_4 інформацію, запитувану ним у запиті від 29.11.2013 р.

В решті ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.