Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2015 р. м. Київ К/800/32492/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Швець В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А1451 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2012р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А1451 про визнання незаконним рішення,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини А-1451 , в якому з урахуванням уточнених вимог просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна та зобов'язати відповідача провести йому виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна на суму 8 375,27 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2012р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013р., позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Військової частини А1451 щодо невиплати позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в сумі 5312,82 грн. Зобов'язано Військову частину А-1451 провести виплату позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в сумі 5312,82 грн. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Військової частини А1451 з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.08.2011р №97-пм позивача звільнено з військової служби у запас за п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).

Наказом Т.в.о. командира військової частини А1451 №181 від 25.08.2011р. позивача виключено з 25.08.2011р. зі списків особового складу військової частини А1451 та всіх видів забезпечення. При звільнені позивачу не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Вирішуючи спір суди виходили з того, що грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20.12.1991р. по 11.03.2000р. та з 28.10.2004р., тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, за період до 11.03.2000р. та з 24.10.2004р. по день звільнення зі служби.

Колегія суддів погодитись з таким висновком судів не може з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до ст.2 Закону України від 17.02.2000р. № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (далі - Закон № 1459-ІІІ) дію ч.2 ст. 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України від 03.11.2006р. № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" ст. 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено ст. 9-1 (у редакції, чинній до 01.01.2008р.), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення ч.2 ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на момент звернення позивача для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону № 2011-XII.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.03.2013р. (справа № 21-38а13) та від 18.06.2013р. (справа №21-191а13).

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Військової частини А1451 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2012р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013р. скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді