Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року м. Київ К/9991/13766/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011

у справі № 2а-9979/09/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Електро»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси: від 24.04.2009 № 0001122301/0 та № 0001132301/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.04.2009 № 1163/64/23-02/31693288, про порушення позивачем норм пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 ст.5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: занижено валовий доход у податковому обліку за 9 місяців 2008 року на суму 1128470,00 грн. у зв`язку з не включенням до обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів товарів на загальну суму 1128649,59 грн., отриманих від ТОВ «Югтрансенерго», поставка яких у податковому обліку не відображена; завищено валові витрати у податковому обліку за 4 квартал 2008 року на 144308,00 грн. та податковий кредит у податковому обліку за грудень 2008 року на 28862,00 грн., за наслідками господарських операцій з поставки позивачу ТОВ «Інтер-груп» транспортних, розвантажувально-навантажувальних робіт з огляду на не підтвердження факту поставки цих послуг первинними документами, зокрема товарно-транспортними накладними, у результаті чого занижено податок на прибуток у податковому обліку за 9 місяців 2008 року, 2008 рік на загальну суму 318195,00 грн. та податок на додану вартість у податковому обліку за грудень 2008 року на 28862,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.04.2009: № 0001122301/0 - про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 410046,00 грн., у тому числі 318195,00 грн. - основний платіж, 91851,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001132301/0 - про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 40407,00 грн., у тому числі 28862,00 грн. за основним платежем і 11545,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено у судовому процесі, підставою для висновку податкового органу щодо заниження валового доход у податковому обліку за 9 місяців 2008 року став висновок про не включення товариством при визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1128649,59 грн. (без ПДВ), отриманих від ТОВ «Югтрансенерго» згідно видаткової накладної від 08.08.2008 № Э-00006248, докази подальшої реалізації яких (ТМЦ) відсутні.

Відповідно до абзаців 1, 4, 5 пункту 5.9 ст.5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Разом з тим, у судовому процесі також встановлено, що між позивачем (підрядник) та військовою частиною К-1410 (замовник) укладений договір від 19.02.2008 № 6/1/2-1 про поставку робіт з реконструкції системи енергопостачання, із заміною електрообладнання на об`єкті замовника в селі Великодолинське Овідіопольського району Одеської області.

На підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: (калькуляції використання матеріалів, комплектуючих на виробництво джерела безперебійного живлення ІБК 200 кВа за договором від 19.02.2008 № 6/1/2-1) (а.с. 116), суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини щодо використання позивачем отриманого від ТОВ «Югтрансенерго» товару у виробництві джерел безперебійного живлення ІБК 200 кВа, які були поставлені військовій частині К-1410 на виконання договору від 19.02.2008 № 6/1/2-1, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами (копією наявної в матеріалах справи видаткової накладної) (а.с.115). Відповідно до встановлених обставин апеляційний суд зробив висновок про правильність ведення позивачем обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів, а відтак і про безпідставне збільшення податковим органом у податковому обліку позивача за 9 місяців 2008 року суми валового доходу на 1128649,59 грн.

Разом з тим, висновки суду апеляційної інстанції є правильними лише частково.

Як встановлено у судовому процесі, позивач уклав з ТОВ «Інтер-груп» (виконавець) договір від 10.02.2008 № 2/ЕЭ/К-002 поставки транспортних, розвантажувально-навантажувальних робіт, послуг зберігання. З посиланням на виконання вказаних послуг сторони підписали акт приймання-передачі виконаних робіт; ТОВ «Інтер-груп» виписав позивачу податкову накладну, а позивач сплатив вартість вказаних послуг.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів (пункт 11.1 цих Правил). Один із екземплярів товарно-транспортної накладної, як встановлено пунктом 11.7 цих Правил (у редакції наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 22 травня 2006 року № 493), передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару). За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

На підставі доданих до матеріалів справи у суді апеляційної інстанції копій товарно-транспортних накладних (а.с. 200-201), із врахуванням наданих суду першої інстанції доказів (копії акту приймання-передачі виконаних робіт, податкової накладної, платіжного доручення) (а.с. 41-43), суд апеляційної інстанції зробив висновок про підтвердження факту поставки позивачу ТОВ «Інтер-груп» транспортних, розвантажувально-навантажувальних робіт, послуг зберігання, а отже і правомірність формування за їх наслідками валових витрат та податкового кредиту.

У той же час, оцінка апеляційним судом доказів, які були надані у судовому процесі при розгляді апеляційної скарги позивача (а.с. 200-201) зроблена з порушенням норм процесуального права.

Так, відповідно до частини другої ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Апеляційним судом всупереч встановленим цією нормою правилам дослідження доказів у суді апеляційної інстанції не було з`ясовано причин неподання цих доказів у судовому процесі суду першої інстанції та не встановлено обставин необґрунтованого відхилення цих доказів судом першої інстанції; будь-яких доводів щодо цього не містить і апеляційна скарга..

Обов`язку доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України), відповідає обов'язок іншої сторони - позивача у справі, у випадку надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку (частина 1 ст. 71 КАС України).

Суд апеляційної інстанції неправомірно взяв до уваги докази, надані позивачем до суду апеляційної інстанції при відсутності підстав, передбачених частиною другою ст. 195 КАС України, яка дозволяє такі докази досліджувати.

Відповідно до ст. 225 цього Кодексу суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині..

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси задовольнити частково, скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2010, змінити постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011.

Позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 24.04.2009 № 0001122301/0 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-Електро» податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 355930,50 грн., у тому числі: 282099,00 грн. - основний платіж і 73812,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош