Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/22470/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Ставищенської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі за позовом Тетіївської районної державної адміністрації до Ставищенської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року позов Тетіївської районної державної адміністрації задоволено. Скасовано рішення Ставищенської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18 березня 2011 року №5 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, у березні 2011 року Ставищенською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проводилась ревізія надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності по Тетіївській районній державній адміністрації.

Перевіркою встановлено, що протягом третього кварталу 2010 року позивачем не своєчасно та не у повному обсязі перераховувались страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Внаслідок виявлених порушень відповідач дійшов висновку про порушення позивачем приписів статті 23 Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

На підставі акта ревізії від 18.03.2011 відповідачем прийнято рішення від 18.03.2011 № 5 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, згідно з яким позивачеві визначено суму фінансових санкцій у розмірі 3249,50 грн. та пені у розмірі 74,64 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені з Тетіївської районної державної адміністрації, а відтак і правомірності рішення Ставищенської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18 березня 2011 року №5.

Натомість, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на передчасність зазначених висновків судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої ст. 52 Закону (в редакції, чинній до 1 січня 2011 року) за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

В той же час, згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вищенаведену частину статті 52 Закону виключено.

При цьому, виключення ст. 52 Закону не є підставою вважати, що законодавцем скасовано відповідальність за вчинення відповідних порушень.

Так, відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 24641, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Матеріалами справи встановлено, що у даній справі йдеться про невиконання підприємством вимог законодавства щодо сплати внесків у 2010 р., а це означає, що стягнення заборгованості зі сплати внесків має відбуватись відповідно до Закону, який діяв у відповідний період, тобто на підставі виключеної Законом № 24641 частини 2 ст. 52 Закону.

Відповідно до абзацу шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464І на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З викладеного вбачається, що відділення Фонду і після 1 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 1 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень - право застосовувати штрафні санкції, визначені Законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення Ставищенської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18 березня 2011 року №5 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Ставищенської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В позові Тетіївської районної державної адміністрації до Ставищенської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: