Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/7127/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2013

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014

у справі № 2а-8134/10/12/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Трейд" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2013, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.05.2010 № 0020582301/0, яким було нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 156 539 грн. за основним платежем та 578 269,50 грн. за штрафними санкціями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що під час перевірки платником не було подано первинних документів (у тому числі податкових накладних) на підтвердження правомірності формування Товариством даних податкового обліку з ПДВ, тоді як під час судового розгляду справи аналізуватися повинні саме ті документи, що були представлені платником контролюючому органові під час перевірки.

У запереченні на касаційну скаргу позивача зазначає, що він «був готовий» надати Інспекції усі необхідні документи під час перевірки, посилається на дотримання ним податкового законодавства при відображенні у податковому обліку операцій з поставки та з імпорту обладнання та зазначає про протиправне включення до предмета податкової перевірки періоду поза межами 1065 днів. На підставі цього просить залишити зазначені касаційні вимоги Інспекції без задоволення, а судові рішення зі справи - без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформленої актом від 14.05.2010 № 6415/23-7/34309368.

Під час перевірки Інспекцією зроблено висновки, зокрема, про: заниження платником податкового зобов'язання з ПДВ у червні 2008 року на 419 922 грн.; включення Товариством до податкового кредиту з ПДВ у розмірі 421 055 грн., які не підтверджені податковими накладними на момент перевірки. Також Інспекція не визнала право позивача на врахування у складі податкового кредиту сум ПДВ за операціями з імпорту обладнання.

Надаючи правову оцінку наведеним висновком податкового органу, суди встановили, що підставою для зменшення Товариством податкових зобов'язань з ПДВ у декларації за червень 2008 року на 419 922 грн. слугував факт повернення покупцем (товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Трейд») товару (комплекту технологічної лінії), поставленого позивачем у березні 2008 року.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок коригування бази оподаткування з ПДВ на час виникнення спірних правовідносин) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку (підпункт «а» підпункту 4.5.1).

Таким чином, керуючись наведеними правилами оподаткування, суди дійшли цілком об'єктивного висновку про правомірність коригування платником у бік зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за фактом повернення йому товару покупцем та правомірно задовольнили позовні вимоги по цьому епізоду.

Досліджуючи правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з імпорту обладнання (яке було внесено до статутного фонду Товариства), суди встановили, що у період з 01.01.2005 по 31.12.2009 за вантажними митними деклараціями Товариством було ввезено обладнання, заявлена митна вартість якого склала 9 584 898,41 грн. (у тому числі 1 916 979 грн. ПДВ, який було сплачено митному органові при розмитненні цього товару).

Згідно з підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

За правилами підпункту 7.3.6 пункту 7.3 цієї ж статті Закону датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначено дату сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Таким чином, відповідно до наведених законодавчих положень при імпорті товару визначальною підставою для формування податкового кредиту ПДВ є сплата необхідної суми цього податку під час митного оформлення ввезеного товару.

Оскільки, як встановили суди, платником було виконано наведені законодавчі вимоги при імпорті спірного обладнання, то підстави для невизнання права позивача на податковий кредит за цими операціями відсутні.

При цьому суди правомірно відхилили як неспроможні доводи Інспекції про протиправне залучення судами до матеріалів справи додаткових доказів, які не були подані платником під час податкової перевірки.

Адже адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням формальних умов застосування платником податкового законодавства та з метою визначення фактичного обсягу прав і обов'язків платника та встановлення об'єктивної істини у спорі повинен дослідити та оцінити усі обставини, що входять до предмета доказування у справі. Процедура збору доказів у судовому процесі не обмежена проведенням податкової перевірки, а тому учасники провадження вправі подавати відповідні докази на усіх стадіях судового процесу з урахуванням вимог процесуального закону, які підлягають оцінці судами за правдами статті 86 КАС.

Водночас не можна погодитися з наданою судами правовою оцінкою по епізоду, пов'язаному з формуванням платником податкового кредиту з ПДВ у розмірі 421 055 грн.

Так, в силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, наведена норма Закону передбачає обов'язкову наявність у платника на момент перевірки податкових накладних, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту. В інакшому випадку платник вважається таким, що не підтвердив сформований ним податковий кредит з ПДВ належним первинними документами. Відсутність податкових накладних під час проведення перевірки виключає можливість їх врахування судом при судовому розгляді справи при оцінці стану розрахунків платника з бюджетом.

У даному разі факт відсутності відповідних податкових накладних під час податкової перевірки платником не заперечується; Товариство у наданих касаційному суду запереченнях засвідчило свою «готовність» подати ці документи контролюючому органу, що підтверджує їх фактичне неподання.

Оскільки податковий кредит з ПДВ у сумі 421 055 грн. не відповідає критерію документальної підтвердженості, то у визнанні цієї податкової вигоди Товариства слід відмовити.

Доводи Товариства про нарахування Інспекцією оспорюваних сум податкових зобов'язань з ПДВ поза межами 1095-денного строку також не заслуговують на увагу, позаяк, незважаючи на те, що податковою перевіркою охоплено період з 01.01.2005 по 31.12.2009, оспорюване податкове зобов'язання було нараховано по епізодам у межах вказаного строку.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити ухвалені у справі судові акти, відмовивши у відповідній частині позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 у справі № 2а-8134/10/12/0170 змінити в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2010 № 0020582301/0 щодо нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 631 578 грн. (у тому числі 421 055 грн. за основним платежем та 210 523 грн. за штрафними санкціями).

У цій частині позову відмовити.

3. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 у справі № 2а-8134/10/12/0170 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько