Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2015 р. м. Київ К/9991/57092/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі позивача ОСОБА_4 та представника Подільської районної у м. Києві державної адміністрації Мороза Д.С., розглянувши у касаційному порядку у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа - Подільське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Подільське РУГУ МВС України в м. Києві) про визнання недійсним та скасування розпорядження за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року

в с т а н о в и л а :

У вересні 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явили позов Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа - Подільське РУГУ МВС України в м. Києві про визнання недійсним та скасування розпорядження.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що Подільська районна у м. Києві державна адміністрація 02 березня 2007 року прийняла розпорядження № 283 "Про включення житлової площі до числа службових жилих приміщень Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві", яким включила до числа службових житлових приміщень Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві кімнату площею 14,90 кв. м. у комунальній квартирі АДРЕСА_1.

Вважають, що відповідач шляхом прийняття оскаржуваного розпорядження необґрунтовано включив кімнату у вказаній квартирі до числа службових жилих приміщень, оскільки під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі.

Просили визнати недійсним та скасувати розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 02 березня 2007 року № 283 "Про включення житлової площі до числа службових жилих приміщень Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття судом касаційної інстанції рішення, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що позивачі проживають в одній із кімнат площею 14,2 кв. м. у комунальній квартирі АДРЕСА_1 та перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. У зв'язку із тим, що у вказаній квартирі, яка складається із двох кімнат, звільнилась кімната площею 14,5 кв. м., вони неодноразово зверталися до відповідача про передачу їм у користування цієї кімнати, але їм було відмовлено.

На підставі подання Подільського РУГУ МВС України в м. Києві від 01 лютого 2007 року № 55/347 розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 02 березня 2007 року 283 "Про включення житлової площі до числа службових жилих приміщень Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві" включено до числа службових житлових приміщень Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві кімнату площею 14,90 кв. м. у комунальній квартирі АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що кімната, яка була віднесена до числа службового приміщення на час прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження була вільною, а тому, підстави для скасування розпорядження в цій частині відсутні.

Між тим, такий висновок судами зроблений з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішення суб'єкта владних повноважень, законність і обґрунтованість якого є предметом спору у цій справі, стосується надання кімнаті у комунальній квартирі статусу службового житлового приміщення.

Встановлено, що комунальна квартира АДРЕСА_1 знаходиться на третьому поверсі 5-типоверхового будинку.

Згідно з частиною першою статті 50, частиною першою статті 63, частиною першою статті 118 Житлового кодексу України під службові жилі приміщення надаються квартири (ізольовані жилі приміщення), які повинні бути благоустроєними стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим самітним і технічним вимогам.

За пунктом 4 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів Українській РСР від 04 лютого 1988 року № 37, до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення у вигляді, як правило, окремої квартири, розташованої, переважно, на першому поверсі.

Крім того, колегія суддів вважає, що оскаржуване розпорядження відповідачем прийнято без дотриманням принципу рівності перед законом, що призвело до несприятливих наслідків для житлових прав позивачів.

Так, відповідно до частин и першої - третьої статтями 54 Житлового кодексу України якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення. Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34), надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої статтею 47 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім'ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання. Правила, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються незалежно від належності жилого будинку.

Як видно з матеріалів справи на момент видачі оскаржуваного розпорядження позивачі перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а також неодноразово зверталися до Подільської районної в м. Києві державної адміністрації з проханням надати у користування кімнату, що звільнилася.

Отже, при прийнятті оскаржуваного розпорядження суб'єкт владних повноважень не дотримався вимог частини першої статті 50, частини першої статті 63, частини першою статті 118 Житлового кодексу України

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що відповідач діяв з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суди першої та апеляційної інстанцій не виконали вимог вказаного процесуального закону й постановили незаконні і не обґрунтовані судові рішення, які підлягають скасуванню.

Оскільки обставини справи встановлені повно і всебічно, а суди першої та апеляційної інстанцій лише не правильно застосували норми матеріального права, то колегія суддів вважає можливим ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа - Подільське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання недійсним та скасування розпорядження скасувати та ухвалити у цій справі нове рішення.

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження Подільської районної у

м. Києві державної адміністрації від 02 березня 2007 року № 283 "Про включення житлової площі до числа службових жилих приміщень Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві".

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.