ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/800/25766/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П..

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014

у справі № 804/14128/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Крона" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про: визнання протиправними дій Інспекції з проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з фірмою Joint Base Limited (Гонг Конг) щодо здійснення експортних операцій в січні та лютому 2013 року та придбання експортного товару і відображення їх у податковому обліку та з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Метал» за серпень, вересень 2012 року, та відображення вказаних взаємовідносин у господарських операціях підприємства та їх подальшої реалізації, результати якої відображені в акті від 13.09.2013 № 506/63/04-03-22-01-08/32401217; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2013 № 0003472201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано з посиланням на відображення спірних операцій у податковому обліку Товариства відповідно до їх дійсного економічного змісту; в решті позову відмовлено з тих мотивів, що оспорювану перевірку було проведено контролюючим органом з дотриманням законодавчо установлених підстав та процедури.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства. Касаційні вимоги мотивовані тим, що порядок виконання операцій з придбання позивачем продукції у товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ «Нонвесттех» (далі - ТОВ «ПКФ «Нонвесттех») та подальшої передачі цьому контрагентові для реалізації на експорт на умовах комісії свідчить про схемний характер розглядуваних правовідносин з метою одержання позивачем бажаних наслідків у податковому обліку.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій, покладених в основу прийняття оскаржуваних судових актів, та просить залишити останні без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих заперечень, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 276 237 грн. за основним платежем та 638 118 грн. за штрафними санкціями, було прийнято Інспекцією за наслідками проведення оспорюваної податкової перевірки, оформленої актом від 13.09.2013 № 506/63/04-03-22-01-08/32401217.

Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку про безтоварний характер операцій з поставки ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» позивачеві продукції власного виробництва (суміші агломераційної та суміші металургійної залізовмісної) за договором від 21.03.2012 № 201213, що виключає право Товариства на податковий кредит за цими операціями. Також відповідач не визнав у податковому обліку позивача податкові наслідки операцій з придбання продукції у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Метал» у зв'язку з їх фіктивністю.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Отже, при дослідження правильності формування податкового кредиту судам слід виходити не лише з формального подання платником усіх необхідних документів, але й встановити реальність фінансово-господарських правовідносин платника із задекларованим контрагентом.

У розглядуваній справі висновок судів попередніх інстанцій про реальність господарських операцій з поставки позивачеві продукції у рамках взаємовідносин з ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» мотивований посиланням на подані Товариством податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про оплату позивачем придбаного товару в безготівковому порядку, а також на подальшу передачу позивачем цієї продукції ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» для реалізації на експорт за договором комісії.

Втім представлені Товариством документи первинного обліку не спростовують установлені перевіркою обставини справи щодо схемного характеру правовідносин позивача та названого контрагента, позаяк подані платником первинні документи не підтверджують ані фактичного руху активів у процесі виконання розглядуваних операцій, ані дійсних змін майнового стану учасників розглядуваних операцій.

Адже у матеріалах справи відсутні докази транспортування товару в процесі його поставки позивачеві, прийняття товару уповноваженими представниками позивача, подальше зберігання продукції Товариством. Відповідні документи не були подані платником у відповідь на обов'язковий запит податкового органу та не були представлені під час вирішення даного спору в судах попередніх інстанцій.

В умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників, фактичного результату, якого прагнули учасники операції.

У даному разі установлені перевіркою обставини свідчать про те, що правовідносини між позивачем та ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» опосередковувалися штучним складенням документообігу та не супроводжувалися рухом активів та зміною майнового стану їх учасників; фактично товар, який виступав предметом розглядуваних операцій, весь час знаходився у виробника - ТОВ «ПКФ «Нонвесттех», яке у правовідносинах з подальшого експорту цієї продукції діяло як безпосередній експортер, а не як комісіонер.

Правильність цього висновку підтверджується й відсутністю розумної ділової мети в операціях з придбання та подальшого експорту цієї продукції для позивача за відсутності об'єктивних економічних факторів, що вплинули на економічну результативність цих операцій. Так, вартість продукції, придбаної позивачем у ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» у перевіреному періоді, без урахування ПДВ склала 5 763 044,80 грн.; вказаний товар було передано Товариством названому контрагенту на реалізацію на умовах комісії по ціні 5 851 261,20 грн.; при цьому сума витрат ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» як комісіонера за договором комісії з урахуванням комісійної винагороди склала 61708 грн.

Таким чином, одержаний платником фінансовий результат від розглядуваних операцій є неспіврозмірним з обсягом залучених ресурсів для виконання розглядуваних операцій.

Слід зазначити, що плануючи господарську діяльність, платник повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди. У даному разі економічний результат спірних операцій свідчить про явне домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових переваг) над комерційною метою, що виключає добросовісність такої мети.

Наведені обставини, які не одержали належного спростування у ході вирішення даного спору, обумовлюють правильність нарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ по цьому епізоду в сумі 1 152 609 грн. із застосуванням відповідного розміру штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Також суди помилково визнали належним доказом реальності операцій з поставки позивачеві вугілля у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Метал» видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення про оплату товару в безготівковому порядку, адже наведені документи не містять інформації про рух активу на шляху до платника податків-набувача (зокрема, умов його транспортування, зберігання тощо). А відтак з урахуванням вищенаведених правил формування податкового кредиту у визнанні податкової вигоди платника у сумі 123 628 грн. за цими операціями слід відмовити.

Незрозумілим у рамках даного провадження є наданий судами правовий аналіз господарським операціям між Товариством та приватним підприємством «АТМ», які не стосуються оспорюваного донарахування.

Слід зазначити, що з огляду на преюдиційність обставин, установлених судовим рішенням, суди повинні утримуватися від дослідження та встановлення обставин, що не охоплюються предметом спору.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог висновки судів учасниками провадження не оскаржуються, а тому у касаційного суду відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 у справі № 804/14128/13-а змінити в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2013 № 0003472201.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 у справі № 804/14128/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко