Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2015 р. м. Київ К/800/9134/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 жовтня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року

у справі №2а-3138/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» (надалі - ТОВ «Ніко-Україна»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У березні 2012р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2012р. №0001162302, №0001172302.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього перегляду, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.10.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Ніко-Україна» звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ніко-Україна» з питань документального підтвердження, реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій щодо продажу нежитлової будівлі автокомплексу літ.А-2, загальною площею 819,1кв.м. ТОВ «НІКО Авто Інвест», що знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 74 «Б», за результатами якої складено акт від 24.01.2012р. №25/23-2/30113927.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1, п.п.4.1.6 п.4 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 1210822грн. в тому числі за IV кв. 2010р. у сумі 1210822грн., а також п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 1026888грн., в тому числі по періодах: листопад 2010р. у сумі - 1026888грн.

Доводи відповідача полягають в тому, що ТОВ «Ніко-Україна», виходячи з договірної ціни, але за ціною нижче від залишкової вартості, яка була встановлена та зазначена при укладанні договору, здійснено продаж нежитлової будівлі автокомплексу (Літ. А-2) на користь TOB «Ніко Авто Сервіс», яке є пов'язаною особою з продавцем, оскільки зазначені підприємства мають спільного засновника ТОВ «Компанія з управління активами «НІКО».

На підставі названого акту 16.02.2012р. відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0001162302, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1283610грн, в тому числі за основним платежем 1026888грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 256 722грн., та податкове повідомлення-рішення №0001172302, згідно з яким ТОВ «Ніко Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 1530528грн., в тому числі за основним платежем 1210822грн., штрафними (фінансовими) санкціями 302706грн.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що при застосуванні ціни меншої, ніж залишкова вартість, за наслідками продажу ТОВ «Ніко Україна» об'єкту нерухомого майна, мало місце зменшення бази оподаткування та, як наслідок, незаконне зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 15.11.2010р. між ТОВ «Ніко-Україна» (Продавець) та ТОВ «Ніко Авто Інвест» (Покупець) укладено Договір, за яким Продавець передає у власність, а Покупець приймає і зобов'язується оплатити на вказаних умовах нежитлову будівлю автокомплексу літ.А-2 загальною площею 819,10 кв. м., яка знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 74 «Б».

У відповідності до п. 1 Договору, за матеріалами технічної інвентаризації загальна площа будівлі автокомплексу літ. А-2 становить 819,1кв.м. Крім того, на земельній ділянці розташовано комплектно-трансформаторна підстанція №1, підпірні стійки №2,4,11, водопровідні колодці №3,5, каналізаційні колодці №6,7,8, колодязь обладнання зв'язку №10, паркани №12,13, замощення І, ІІ, ІІІ.

Пунктом 3 Договору встановлено, що продаж вчинено за погоджену сторонами суму 4351000,00грн., крім того - 870200,00грн. ПДВ, на загальну суму 5221200,00грн. Така вартість нежитлової будівлі визначена сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-кого зі сторін так і з боку третіх осіб чи інших обставин.

В Договорі сторонами посвідчено той факт, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на нежитлові будівлі, за їх розсудом визначена у цьому Договорі вартість саме цієї нежитлової будівлі, яка є справедливою та відповідає її дійсній вартості.

В обґрунтування нарахування позивачу спірних грошових зобов'язань податковий орган, зокрема, посилається на те, що пунктом 6 цього ж договору визначено, що згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 27.10.2010 року за №27797466, вартість нежитлової будівлі, що відчужується, становить 9485440,33грн. Вартість вказана згідно з довідкою власника від 08.10.2010р. №101008/2 про залишкову вартість автокомплексу станом на 08.10.2010р.

При цьому, продаж зазначеного об'єкту нерухомості вчинено за погоджену сторонами суму 4351000,00грн., крім того - 870200,00грн. ПДВ, на загальну суму 5221200,00грн.

Щодо виникнення залишкової вартості автокомплексу, слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договір для проведення незалежної оцінки справедливої вартості об'єктів основних засобів для складання фінансової звітності, які належать ТОВ «Ніко-Україна» станом на 31.12.2008р. Оцінка проводилась усіх основних засобів групи «Будинки та споруди», за результатами якої складено звіт від 08.01.2009р.

При цьому, вказаний звіт не передбачав визначення ринкової вартості об'єкту автокомплексу, як того вимагало чинне законодавство для визначення ціни продажу.

Для підтвердження відповідності рівню ринкових цін придбаного майна, позивачем було надано звіт №01-1-2/10-10 від 18.10.2010р. про незалежну оцінку нежитлової будівлі автокомплексу літ.А-2 загальною площею 820,9 кв. м., яка знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 74 «Б» ринкова вартість об'єкту оцінки на дату оцінки (без ПДВ) становить 4350466,00грн. При цьому, на земельній ділянці автокомплексу розташовані дві напівкапітальні споруди, що не відображені в договорі-купівлі-продажу. (а.с.111 т.1).

Крім того, відповідно до висновку про незалежну оцінку цього ж об'єкту від 15.11.2010р. ринкова вартість становить 4306329,05грн. без ПДВ (а.с.112 т.2).

Слід також зазначити, що предметом договору купівлі-продажу була лише будівля автокомплексу літ.А-2 за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 74 «Б».

Також, як вбачається з акту перевірки, однією з підстав для нарахування спірних зобов'язань стало те, що ТОВ «Ніко-Україна» та ТОВ «Ніко Авто Інвест» є пов'язаними особами, оскільки мають спільного засновника ТОВ «КУА «НІКО».

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ «Ніко Україна» №16 від 28.08.2008р. засновниками цього товариства є «Ніко Холдінг Лімітед» та ОСОБА_4 (а.с.48 т.1), що спростовує доводи відповідача.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до п.п.1.20.1 п.12.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим пунктом справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін (п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів спів ставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

При визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

За змістом п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.1.18 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим, з урахуванням наведених норм права, податковим органом не надано жодних доказів щодо невідповідності ціни укладеного договору рівню звичайних цін.

В той же час, як вбачається з акту перевірки, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві виходили з того, що продаж об'єкта нерухомості було здійснено виходячи із договірної ціни, але нижче від залишкової вартості, яка була встановлена та зазначена в той же час при укладенні договору (п.6 договору).

Проте, терміни «залишкова вартість» та «звичайна ціна» не є тотожними і жодним нормативно-правовим актом України не врегульовано питання можливості застосування ціни продажу відносно до залишкової вартості для визначення бази оподаткування.

Таким чином, податковий орган під час проведення перевірки, вийшов за межі наданих йому повноважень та підмінив поняття, визначені Законом, що стало підставою для неправомірного нарахування позивачу спірних зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №0001162302 від 16.02.2012 року та №0001172302 від 16.02.2012 року.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: Н.Є. Маринчак

Судді: І.О. Бухтіярова

М.І. Костенко