Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2015 р.м. КиївК/800/34654/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Дніпропетровська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до суду першої інстанції з позовом у якому просила визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі відповідач, УПФ) щодо відмови у виплаті їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів у звязку з виходом на пенсію за віком відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» та зобовязати відповідача здійснити нарахування і виплату їй вказаної грошової допомоги.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що хоча у позивача був відповідний стаж державної служби та страховий стаж, однак обовязковою умовою для виплати спірної грошової допомоги є припинення державної служби відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», а саме досягнення граничного віку проходження державної служби, встановленого ст. 23 вказаного Закону.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову. У доводах зазначає, що стаж її державної служби становить більше 10 років, наявний відповідний страховий стаж, передбачений Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», тому при достроковому виході на пенсію державного службовця з посади державного службовця, відповідач повинен був виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10-ти місячних посадових окладів, відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Згідно наказу начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 501-о від 01.10.2010 року, позивача було звільнено з посади заступника начальника - начальника відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська з 04.10.2010 року, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) (а.с. 15).

З 09.11.2010 року ОСОБА_4 призначена пенсія за віком як державному службовцю.

09.12.2010 року позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй грошової допомоги у розмірі 10-ти посадових окладів у звязку із призначенням пенсії державного службовця (а.с. 18).

Листом від 23.12.2010 року за № К-3865 УПФ відмовило позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних посадових окладів на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу», посилаючись на те, що звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України не дає права державному службовцю на отримання такої допомоги, оскільки підставою для звільнення не є вихід на пенсію за віком чи по інвалідності (а.с. 16).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII (тут і далі Закон № 3723-XII, в редакції чинній на момент звільнення позивача) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону № 3723-ХII на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно з ч. 13 ст. 37 Закону № 3723-XII державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Передбачена ч. 13 ст. 37 Закону № 3723-XII грошова допомога є одноразовою, входить до матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців і є складовою частиною трудового договору (контракту) (розділ VII зазначеного Закону). Іншими нормами (крім ч. 13 ст. 37) цього ж розділу окремо врегульовані питання пенсійного забезпечення державних службовців.

26.11.2013 року Конституційний Суд України у справі № 1-14/2013 прийняв Рішення та надав висновки щодо офіційного тлумачення положення ч. 13 ст. 37 Закону № 3723-XII у системному звязку з положеннями п. 2 ч. 1, 2 ст. 40 КЗпП України, ст. 21 Закону № 3721-XI, у якому зазначив, що грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, в тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в ч. 13 ст. 37 Закону № 3723-XII не встановлено.

Тобто, грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання повязане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у звязку з виходом на пенсію державного службовця.

Отже, у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства, державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не повязане з досягненням пенсійного віку, визначеного ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII чи будь-якими іншими умовами.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 року № 21-22а14 у справі за аналогічним позовом.

Оскільки при достроковому виході на пенсію державного службовця, з посади в органах державної влади, у позивача був наявний стаж державної служби більше 10 років і відповідний страховий стаж, передбачений Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачу протиправно відмовлено у виплаті грошової допомоги при звільненні у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону , а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі ст. 229 КАС України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення про задоволення адміністратиного позову ОСОБА_4

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року у справі № 2а/0470/5697/12 скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо відмови у виплаті ОСОБА_4 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів у звязку з виходом на пенсію за віком відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у звязку з виходом на пенсію відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 48 коп.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

С.Є. Амєлін

М.Г. Кобилянський