Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. Київ К/9991/29107/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С. В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду в м. Селидове Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 09 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії. Просила суд зобов'язати відповідача зарахувати до її стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників період її роботи з 10.05.1993 по 27.04.1994 на посаді телефоністки міжміського телефонного зв'язку ДВАТ «Вузла виробничогехнологічного зв'язку» та з 01.08.1996 по 14.04.1997 і з 01.02.1999 по 16.07.2001 на посаді пробовідбірника 2 розряду ВТК на шахті № 2 «Новогродівська» п/о „Селидіввугілля».

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 09 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України у м. Селидове від 23.09.2011 № 881 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов'язано управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове зарахувати періоди роботи ОСОБА_2 з 10.05.1993 по 27.04.1994 у якості телефоністки міжміського телефонного зв'язку на підприємстві ДВАТ «Вузла виробничо-технологічного зв'язку», також період її роботи на шахті №2 «Новогродівська» п/о «Селидіввугілля» з 01.08.1996 по 14.04.1997 та з 01.02.1999 по 16.07.2001 у якості пробовідбірника 2 розряду ВТК, до пільгового стажу за Списком № 2 та зобов'язано управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах згідно її заяви № 514 від 18.07.2011.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.07.2011 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області від 23.09.2011 № 881 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» через відсутність необхідних 10 років пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії.

Так, станом на день звернення позивача до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах її загальний трудовий стаж склав 26 років 2 місяці 11днів, у тому числі пільговий стаж по Списку№2 (без урахування оспорюваного періоду) 8 років 5 місяців 21 день.

Відповідачем не враховано до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи позивача: в ДВАТ «Вузла виробничо-технологічного зв'язку» з 10.05.1993 по 27.04.1994 у якості телефоністки міжміського телефонного зв'язку та з 01.08.1996 по 14.04.1997 та з 01.02.1999 по 16.07.2001 у якості пробовідбірника 2 розряду ВТК на шахті №2 «Новогродівська» п/о «Селидіввугілля.

Підставою для неврахування до пільгового стажу зазначеного періоду роботи відповідач вказав відсутність на підприємстві проведення атестації робочого місця.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788-ХП) (зі змінами та доповненнями на час звернення позивача за призначенням пенсії) визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 25 років, з них не менш 12 років і 6 місяців на зазначених роботах. Робітникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і тяжкими умовами праці, пенсії на пільгових підставах призначаються із зниженням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки і 6 місяців такої роботи чоловікам.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (надалі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Порядок №383), згідно з пунктом 3 якого, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Водночас, пунктом 4.5 Порядку № 383 встановлено, що якщо з 21.08.1992 атестація не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

Судами встановлено та підтверджено дослідженими матеріалами справи, що вперше атестація робочих місць пробовідбірників 2 розряду була проведена на шахтах, які входили до складу п/о„Селидіввугілля" , 14.08.1996 року наказом № 46.

Таким чином, в даному випадку відповідач зобов'язаний був зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.08.1996 року по 14.04.1997 року та з 01.02.1999 року по 16.07.2001 року на посаді пробовідбірника 2 розряду ВТК на шахті № 2 „Новогродівська" п/о „Селидіввугілля", оскільки ці періоди знаходяться в межах періоду роботи до і після вперше проведеної атестації робочого місця, і такий стаж складає 3 роки 1 місяць 29 днів.

В частині позовних вимог щодо роботи позивача з 10.05.1993 по 27.04.1994 у якості телефоністки міжміського телефонного зв'язку, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки атестація даного робочого місця була проведена лише 31.12.1997, а отже, період роботи з 21.08.1992 і до проведення першої атестації не може бути зарахований до пільгового стажу, так як її проведено вже після 21.08.1997.

Відтак, пільговий стаж за Списком № 2 склав більше 11 років, та є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області, третя особа - приватне виробниче підприємство "Гірник - 95" про перерахунок пенсії.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду в м. Селидове Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року скасувати.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 09 грудня 2011 року змінити, виклавши резолютивну частину постанови в такій редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України у м. Селидове від 23.09.2011 № 881 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове зарахувати періоди роботи ОСОБА_2 на шахті №2 «Новогродівська» п/о «Селидіввугілля» з 01.08.1996 по 14.04.1997 та з 01.02.1999 по 16.07.2001 у якості пробовідбірника 2 розряду ВТК, до пільгового стажу за Списком № 2

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах згідно її заяви № 514 від 18.07.2011.

В іншій частині позовних вимог відмовити».

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній