Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. Київ К/9991/48839/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівІваненко Я.Л., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України та Харківського обласного військового комісаріату

на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату (далі - Харківський ОВК) про визнання дій протиправними, стягнення одноразової допомоги за втрату працездатності та встановлення другої групи інвалідності та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2004 року № 558 його звільнено зі служби у запас за станом здоров'я у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України. З 26 квітня 2005 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби, а в жовтні 2009 року - ІІ групу інвалідності, у зв'язку з чим він має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 16 Закону України від 20 грудня 1999 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), яка набрала чинності з 01 січня 2007 року. Посилаючись на відмову відповідачів провести нарахування та виплату зазначеної допомоги, просив суд зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про нарахування та виплату цієї допомоги в сумі 95920,00 грн, зобов'язати Харківський ОВК її виплатити та відшкодувати моральну шкоду.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2011 року позов задоволено. Визнано дії Міністерства оборони України та Харківського ОВК у відмові ОСОБА_4 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності - протиправними. Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 щодо нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 та направити рішення до Харківського ОВК. Зобов'язано Харківський ОВК виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 95920,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року скасовано постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2011 року в частині зобов'язання Харківського ОВК виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 95920,00 грн та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов щодо цієї частини позовних вимог задовольнити частково. Зобов'язано Харківський ОВК виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у сумі 54-місячного розміру грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 499, з урахуванням раніше виплачених сум страхових виплат. В решті судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України та Харківський ОВК порушують питання про скасування судових рішень та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначають, що на осіб, які звільнились з військової служби і яким встановлено інвалідність до набрання чинності Законом України від 04 квітня 2006 року № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», не поширюється новий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги. Вказують, що Харківський ОВК не уповноважений виплачувати вказану допомогу за відсутності відповідного рішення Міністерства оборони України щодо перерахунку коштів на ці виплати.

ОСОБА_4 у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що ІІ групу інвалідності йому встановлено після 01 січня 2007 року, у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу на посаді помічника начальника інституту з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічного відділу Харківського інституту Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України.

Наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2004 року № 558 його звільнено зі служби у запас за пунктом 67 «б» (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президент України від 07 листопада 2001 року № 1053/2001. Календарна вислуга на час звільнення становила 35 років 11 місяців.

З 26 квітня 2005 року позивачу встановлено ІІІ групу, а з 26 жовтня 2009 року - ІІ групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою Орджонікідзевської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 26 жовтня 2009 року серії ХАР-08.

Згідно з довідкою Харківської обласної дирекції «Оранта» від 21 січня 2010 року ОСОБА_4 виплачено страхову суму по державному обов'язковому особистому страхуванню у розмірі 50% працездатності в сумі 4250,00 грн за ІІІ групу інвалідності.

У зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, 28 січня 2010 року позивач звернувся до Харківського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII. Проте, листом від 16 лютого 2010 року йому відмовлено у виплаті цієї допомоги з посиланням на те, що він звільнений після 01 січня 2007 року і положення вказаної норми закону на нього не поширюються.

Частиною 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

За умовами наведених норм Закону, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - постанова КМУ № 499).

Пунктом 2 постанови КМУ № 499 установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Враховуючи, що інвалідність ІІ групи ОСОБА_4 встановлена після 01 січня 2007 року, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-XI, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував на день звільнення, за виключенням раніше виплачених сум страхових виплат.

Разом з тим, вирішуючи спір, апеляційний суд виходив з того, що розмір цієї допомоги обчислюється із розміру грошового забезпечення, визначеного постановою КМУ № 499.

Проте з такими висновками погодитись неможливо.

За умовами підпункту 2 пункту 2 постанови КМУ № 499 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) - інвалідам ІІ групи у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 54-місячного грошового забезпечення.

При цьому, відповідно до абзацу 5 підпункту 4 пункту 2 постанови КМУ № 499 розмір грошового забезпечення для звільнених зі служби військовослужбовців визначався на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Аналіз положень частини 2 статті 16 Закону України № 2011-XI свідчить, що Кабінету Міністрів України делеговані повноваження щодо визначення порядку та умов, на яких здійснюється виплата одноразової допомоги, проте, затверджений постановою КМУ № 499 Порядок звужує зміст норм, закріплених у законі.

Відповідно до положень частини 4 статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні складових грошового забезпечення для обчислення суми одноразової грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягають положення частини 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, а не постанова КМУ № 499, яка звужує обсяг встановлених законом прав.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладену в постанові від 12 листопада 2013 року (справа № 21-383а13) за позовом ОСОБА_5 до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини №3043 про визнання протиправними дій, яка відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Крім того, пунктами 3, 7 постанови КМУ № 499 визначені уповноважений орган та головний розпорядник коштів в процедурі оформлення документів для призначення та виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

Відповідно до цієї норми, Харківський ОВК є уповноваженим органом, який приймає документи у заявника, готує висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю та в 15-денний термін надсилає пакет документів до головного розпорядника коштів - Міністерства оборони України, яке приймає рішення щодо проведення такої виплати та перераховує необхідні для цього кошти.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог щодо права на отримання одноразової грошової допомоги.

На підставі статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

В іншій частині рішення судів не оскаржуються, а тому суд касаційної інстанції не переглядає їх в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Керуючись статтями 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України та Харківського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року скасувати в частині задоволення позовних вимог, виклавши її в наступній редакції:

«Визнати дії Міністерства оборони України та Харківського обласного військового комісаріату неправомірними.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат провести нарахування та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, яке він отримував на день звільнення, виходячи зі складу грошового забезпечення визначеного частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплаченої страхової суми, а Міністерству оборони України перерахувати Харківському обласному військовому комісаріату необхідні для виплати кошти».

В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року та змінену нею постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Я.Л. Іваненко Ю.К. Черпак