Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/8605/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Вінницької митниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2012 року

у справі № 2а/0270/4518/11

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

до Вінницької митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2012 року, позов Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (далі - СПД-ФО ОСОБА_3; позивач) до Вінницької митниці (далі - Вінницька митниця; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення № 31 від 23 серпня 2011 року, № 32 від 23 серпня 2011 року, № 36 від 21 вересня 2011 року, № 37 від 21 вересня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СПД-ФО ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Вінницька митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку щодо дотримання положень законодавства України з питань митної справи СПД-ФО ОСОБА_3 під час здійснення митного оформлення товару «мішки паперові» за період з 20 липня 2008 року по 20 січня 2011 року, за результатами якої складено акт № 0010/11/401000000/21999244 від 04 серпня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення № 31 від 23 серпня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 1 873,97 грн. (1 499,17 грн. - основний платіж, 374,79 грн. - штрафні санкції), та податкове повідомлення № 32 від 23 серпня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 272,91 грн. (218,33 грн. - основний платіж, 54,58 грн. - штрафні санкції).

За результатами адміністративного оскарження, додатково прийнято податкове повідомлення № 37 від 21 вересня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 1 499,17 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 1 499,17 грн. - штрафні санкції), та податкове повідомлення № 36 від 21 вересня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 218,33 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 218,33 грн. - штрафні санкції).

Перевіркою встановлено порушення СПД-ФО ОСОБА_3 Додатку В.3 Конвенції про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 року в зв'язку з неправомірним використанням умовного повного звільнення від оподаткування при розміщенні у режимі ІМ-31 товару «мішки паперові для пакування деревного вугілля» під час проведення його митного оформлення.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки митний орган пропустив товар (мішки паперові) на підставі вантажної митної декларації № 401000004/2008/013613 від 12 листопада 2008 року на митну територію України, то в подальшому відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень про донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та ввізного мита.

Проте, із вказаним висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 204 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) тимчасовим ввезенням (вивезенням) є митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Згідно із статтею 206 МК України дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається, зокрема, щодо контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією.

В розділі 1 «Тимчасовий ввіз» Спеціального додатка G Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року (набрала чинності 25 вересня 1974 року; далі - Кіотська конвенція), визначено, що дозвіл на тимчасовий ввіз з повним умовним звільненням від мита та податків повинен надаватися стосовно товарів, перерахованих у додатках до Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбульська Конвенція), в тому числі: пункт 3) «Контейнери, піддони, упаковки, зразки та інші товари, що ввозяться в рамках торгової операції», згадані в додатку В.З».

При цьому в коментарях Всесвітньої митної організації до Кіотської конвенції в Рекомендаціях до Спеціального додатку G «Тимчасовий ввіз» вказано, що положення Додатку В.З до Конвенції про тимчасове ввезення застосовується до упаковки, яка придатна для повторного використання.

Отже, тара, яка не придатна для повторного використання, не підпадає під визначення «упакування» в тому значенні, в якому це поняття використовується в Додатку В.З до Стамбульської Конвенції, а тому не підлягає ввезенню у режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування.

Згідно з пунктом 2 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02 жовтня 2001 року № 224, упаковкою є технічний засіб чи комплекс засобів з розміщеним у ньому товаром, який забезпечує захист товару від пошкоджень та втрат у процесі транспортування, зберігання та продажу, а довкілля - від забруднень; тарою є основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару; використаною тарою (упаковкою) є тара (упаковка), яка була застосована для пакування, транспортування продукції, що повністю або частково втратила свої первісні якості і не підлягає подальшому використанню за своїм прямим призначенням; зворотною тарою є тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню.

З огляду на наведені положення національного законодавства України та міжнародного права, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком Вінницької митниці про те, що паперові мішки для деревного вугілля, призначеного для використання в якості палива, не можуть бути віднесені до зворотної тари, оскільки не є тарою багаторазового використання та не підлягають повторному використанню.

Вказаний висновок також підтверджується технічними документами, що регламентують виробництво вугілля деревного, упаковку, маркування, транспортування та зберігання продуктів лісохімічних, мішків паперових, призначених для сипучої та штучної продукції, а саме: ГОСТ 7657-84 «Вугілля деревне. Технічні умови», пунктом 5.1 розділу 5 «Пакування, маркування, транспортування та зберігання» якого передбачено, що вугілля деревне поставляється в упакованому вигляді або насипом, упаковується у паперові мішки по ГОСТ 2226, які зашиваються або зав'язуються; ГОСТ 28670-90 «Продукти лісохімічні. Пакування, маркування, транспортування і зберігання», згідно з яким для пакування лісохімічних продуктів застосовують споживчу і транспортну тару, при пакуванні у паперові мішки відкритий кінець мішка має бути зашитий машинним способом (пункт 1.1); ГОСТ 2226-88 «Мішки паперові. Технічні умови», відповідно до якого заповнені відкриті мішки повинні зашиватися на швейних машинах класу 38-А або інших аналогічних спеціально пристосованих для цього машинах (підпункт 5.2.4 пункту 5.2).

Крім того, в даному випадку суди безпідставно розцінили факт пропуску митним органом спірного товару на митну територію України в режимі тимчасового ввезення як підставу для звільнення позивача від обов'язку сплатити податок на додану вартість та ввізне мито.

Адже, за правилами статті 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вінницької митниці задовольнити.

Скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2012 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.