Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2015 р. м. Київ К/800/19647/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі № 803/1427/13-а за позовом Державної фінансової інспекції у Волинській області до Ківерцівського дошкільного навчального закладу ясла-садок № 1 про зобов'язання вчинити дії, -ВСТАНОВИЛА:Державна фінансова інспекція у Волинській області звернулася з адміністративним позовом до Ківерцівського дошкільного навчального закладу ясла-садок № 1 про зобов'язання виконати пункти 3, 4 законних вимог від 14.05.2013 року № 720-14/310.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Зобов'язано Ківерцівський дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 1 виконати пункти 3, 4 вимоги Ківерцівської міжрайонної державної фінансової інспекції від 14 травня 2013 року № 720-14/310 "Про виконання вимог щодо усунення порушень фінансового законодавства, виявлених ревізією" в частині проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення отриманої ОСОБА_4 заробітної плати за роботу за сумісництвом, проведення перерахунку та взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Ківерцівською МДФІ проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності Ківерцівського дошкільного навчального закладу ясла-садок № 1 за період з 01.10.2010 року по 01.04.2013 року, якою виявлено фінансові порушення, викладені в акті ревізії від 24.04.2013 року № 720-14/04.

Зокрема, ревізією дотримання законодавства при здійсненні операцій з оплати сумісникам та за трудовими договорами встановлено, що в порушення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" завідуюча дитячим садком ОСОБА_4 працювала на 0,5 ставки двірника з 01.11.2010 року (наказ на прийняття № 99 від 04.11.2010 року) по 31.01.2012 року (наказ на звільнення № 03-к від 01.02.2012 року), внаслідок чого їй було зайво нараховано та виплачено заробітної плати в сумі 6456,39 грн. (з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року - 894,47 грн., з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року - 5025,42 грн., в січні 2012 року - 536,50 грн.) та як наслідок зайво сплачено єдиного соціального внеску на загальну суму 2343,67 грн. В процесі ревізії завідуючою дитячим садком ОСОБА_4 частково відшкодовано зайве утримання заробітної плати за 0,5 ставки двірника в сумі 1980,00 грн.

Крім того, ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплати заробітної плати працівникам за час відпустки встановлено, що в порушення пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, з вини завідувача дитячим садком ОСОБА_4 протягом 2011-2012 років при нарахуванні заробітної плати працівникам їй же, ОСОБА_4 в розрахунок включалися виплати одноразового характеру (заробітна плата на посаді двірника), що призвело до переплат заробітної плати за час відпусток на загальну суму 1108,20 грн. (у 2011 році - 434,40 грн., у 2012 році - 673,80 грн.), та проведено зайве нарахування та перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату на загальну суму 402,28 грн. (у 2011 році - 157,69 грн., у 2012 році - єдиного соціального внеску на суму 244,59 грн.).

Ківерцівською МДФІ 14.05.2013 року направлено лист-вимогу № 720-14/310 "Про виконання вимог щодо усунення порушень фінансового законодавства, виявлених ревізією", в якому перелічені ряд вимог з метою повного усунення виявлених порушень та зазначено дату зворотного інформування про вжиті заходи до 15.06.2013 року. Так, зокрема, пунктом 3 вимагалося провести претензійно-позовну роботу щодо повернення незаконно нарахованих та виплачених коштів в сумі 6456,39 грн. завідувачою дитячим садком ОСОБА_4 за виконання обов'язків за сумісництвом (0,5 ставки двірника), врахувавши відшкодування коштів в сумі 1980,00 грн., в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України, провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 2343,67 грн., а пунктом 4 вимагалося провести претензійно-позовну роботу щодо повернення незаконно нарахованих та виплачених відпускних завідувачці ОСОБА_4 в сумі 1108,20 грн., провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 406,85 грн.

Листом від 10.06.2013 року № 151 відповідач повідомив про часткове виконання вимог, зокрема, питання щодо утримання зайво нарахованих коштів завідувачу дитячим садком ОСОБА_4 буде розглядатися в судовому порядку.

Вважаючи дії відповідача щодо невиконання в повному обсязі законних вимог, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов»язати відповідача виконати дані вимоги в повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 20 квітня 2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

З урахуванням того, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, такі збитки не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити дії.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року №21-40а14, від 21 квітня 2015 року №21-120а-15, які згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України, мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі у справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Державної фінансової інспекції у Волинській області до Ківерцівського дошкільного навчального закладу ясла-садок № 1 про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)