Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2014 року м. Київ К/9991/31497/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

представника позивача Хомутенка С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ Україна» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 по справі №2-а-10604/09/0470 за позовом Публічного акціонерного товариства «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ Україна» до Криворізької митниці Державної митної служби України про визнання нечинними податкових повідомлень та рішення про результати розгляду первинної скарги.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012, у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ Україна» до Криворізької митниці Державної митної служби України про визнання нечинними податкових повідомлень та рішення про результати розгляду первинної скарги відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Публічне акціонерне товариство «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ Україна» 03.05.2012 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.10.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог Публічне акціонерне товариство «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ Україна» посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 8 Конституції України, статті 267 Митного кодексу України, пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщується через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006 №1766, підпунктів 4.2.1, 4.2.2 пункту 4.2, пункту 4.3, підпункту 4.4.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 7, 13, 49, 77, частини четвертої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Криворізькою митницею Державної митної служби України проведено перевірку Відкритого акціонерного товариства «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ Україна» з питань дотримання законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2007 по 31.12.2008.

Перевіркою правильності здійснення митного оформлення та визначення митної вартості товару - вугільний силос, яке підприємство придбало за контрактом від 17.08.2007 №803 у іноземної фірми Cement AGна комерційних умовах EXW - м. Ален, встановлено, що відповідно до пункту 1.1 даного контракту продавець зобов'язався поставити товар у розібраному стані. Контрактна вартість товару склала 100 000 Євро.

Згідно з контрактом від 20.08.2007 №804, укладеного позивачем з іноземною компанією ult GmВH, товариство отримало послуги на суму 95 000 Євро з демонтажу вугільного силосу з допоміжним обладнанням на цементному заводі у м. Ален, Німеччина, придбаного підприємством за контрактом від 17.08.2007 №803.

Митне оформлення вугільного силосу здійснено за ВМД від 23.11.2007 №113050000/7/011048, згідно з якою послуги з демонтажу обладнання не включені до митної вартості імпортованого товару.

На підставі викладеного митним органом зроблено висновок, що не включення позивачем послуг з демонтажу до митної вартості вугільного силосу, задекларованого за ВМД від 23.11.2007 №113050000/7/011048, призвело до порушення статті 267 Митного кодексу України та несплати належних бюджету податків і зборів у сумі 203466,48грн.

За результатами перевірки Криворізькою митницею Державної митної служби України складено акт від 08.05.2009 №0010/9/113000000/0000292923 та прийнято податкові повідомлення від 27.05.2009 №13, яким позивачу донараховано суму мита у розмірі 49799,49грн. та штрафу у розмірі 24899,75грн., всього на загальну суму - 74699,24грн., та від 27.05.2009 №14, яким позивачу донараховано суму зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152244,15грн. та штрафу у розмірі 76122,08грн., всього на загальну суму 228366,23грн.

За результатами розгляду первинної скарги Публічного акціонерного товариства «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ Україна» рішенням Криворізької митниці від 01.07.2009 №45-10-1/3637 скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення від 27.05.2009№ 13 та №14 без змін.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень від 27.05.2009№ 13 та №14, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачем при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, мала бути включена вартість фактично сплачених послуг, здійснених до ввезення імпортованого товару та пов'язаних із завантаженням та транспортуванням товару, а саме послуга з демонтажу вугільного силосу з допоміжним обладнанням, та, відповідно, контракт від 20.08.2007 №804 мав бути поданий декларантом для підтвердження митної вартості товару та включений до декларації митної вартості.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судами встановлено, що митні збори, ввізне мито та податок на додану вартість при митному оформленні товару позивачем було розраховано та сплачено виходячи з вартості контрактів від 17.08.2007 №803 на поставку вугільного силосу з допоміжним обладнанням та від 20.08.2007 №805 на транспортування вугільного силосу з допоміжним обладнанням.

Проте, позивачем до митної вартості імпортованого товару не включено витрати для проведення демонтажу вугільного силосу з допоміжним обладнанням, які митним органом розцінено як витрати, що пов'язані із завантаженням та транспортуванням імпортованого товару, тобто витрати з обробки оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням.

Законодавство України не містить визначення поняття «обробка оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням» як і його тлумачення. При цьому, посилання судів попередніх інстанцій на статтю 231 Митного кодексу України є необґрунтованим, оскільки зазначена норма містить визначення операції щодо переробки товарів, яка може себе включати власне переробку товарів, обробку товарів, ремонт товарів, а не обробки оцінюваних товарів, пов'язаної з їх транспортуванням.

В той же час, виходячи з того, що Митним кодексом України зазначене поняття для цілей митного законодавства розглядається нерозривно з процесом транспортування, колегія суддів вважає, що під обробкою товару в даному випадку слід розуміти такі процеси, які, по-перше спрямовані на досягнення цілей транспортування товару (переміщення у просторі із збереженням первісного стану товару), по-друге - об'єктом яких є безпосередньо товар, що переміщається. Так, зазначеним характеристикам відповідають такі процеси як пакування, тарування, маркування тощо.

Таким чином, витрати на демонтаж вугільного силосу з допоміжним обладнанням не є витратами з обробки товарів, пов'язаними з їх транспортуванням, у зв'язку з чим у позивача відсутній обов'язок щодо включення до митної вартості вартість фактично сплачених послуг.

Окрім того, витрати, понесені позивачем у зв'язку із обробкою оцінюваних товарів та їх транспортуванням, було включено товариством до складу митної вартості імпортованих товарів на підставі контракту від 20.08.2007 №805.

За таких обставин, податкові повідомлення Криворізької митниці Державної митної служби України від 27.05.2009 №13 та від 27.05.2009 №14 є протиправними та підлягають скасуванню.

В той же час, рішення Криворізької митниці Державної митної служби України про результати розгляду первинної скарги від 01.07.2009 №45-10-1/3637 не породжує будь-яких правових наслідків для платника, не породжує та не змінює його прав та обов'язків, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Враховуючи викладене, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 підлягають скасуванню скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень із ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ Україна» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 по справі №2-а-10604/09/0470 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення Криворізької митниці Державної митної служби України від 27.05.2009 №13 та від 27.05.2009 №14.

В решті позовних вимог постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І. Бившева

А.М. Лосєв