Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.11.2019 року у справі №2а-2243/11/1370
Постанова ВАСУ від 07.10.2015 року у справі №2а-2243/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. К/9991/91466/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року по справі № 2а-2243/11/1370

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області

про визнання наказів протиправними та їх скасування,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання наказів протиправними та їх скасування.

З урахуванням змін позовних вимог позивач просив суд визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 27 січня 2011 року № 100 та наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 6 квітня 2011 року №106о/с, поновити його на посаді та стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 27 січня 2011 року №100 за грубе порушення дисципліни ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив суд його скасувати. Під час судового розгляду справи, позов було доповнено вимогою скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 6 квітня 2011 року №106о/с.

21 січня 2011 року начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області затверджено висновок службового розслідування з приводу грубого порушення дисципліни допущеного старшим дільничним інспектором Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області майором міліції ОСОБА_4

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, за результатами службової перевірки встановлено, що 7 січня 2011 року позивач заступив на добове чергування і перебував у складі слідчо-оперативної групи у якості помічника відповідального по районному відділу.

Близько 22 години мобільною групою відділу внутрішньої безпеки у Львівській області служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України під час здійснення раптової перевірки організації роботи по дотриманню законності, службової та транспортної дисципліни, попередження надзвичайних подій серед особового складу та забезпечення прав громадян у Миколаївському районному відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області було виявлено, що старший дільничний інспектор міліції майор міліції ОСОБА_4 знаходився на робочому місці з ознаками алкогольного сп'яніння, в результаті чого його відсторонено від несення служби, вилучено табельну вогнепальну зброю та доставлено на медичне освідчення на стан сп'яніння.

Висновком ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 115, складеного о 23:50 7 січня 2011 року встановлено, що позивач відмовився від огляду.

Відповідно до вказаного висновку 7 січня 2011 року о 23:50 складено акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №08229/115, яким встановлено, що поведінка обстежуваної особи: напружена, замкнута, мова змазана, наявний запах алкоголю з рота у видихуваному повітрі.

ОСОБА_4 8 січня 2011 року о 1:35 звернувся до Стрийської центральної районної лікарні та пройшов медичне освідчення на стан сп'яніння. Відповідно до акта медичного огляду, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №13, в результаті проведеного огляду та обстеження біологічного середовища за допомогою прилада газоаналізатор «Алконт 01СУ» №1083-08, повіреного відповідно до свідоцтва від 16 грудня 2010 року №12-01/7453, у видихуваному повітрі виявлено 0,1% етилового спирту та надано висновок про його тверезість.

В ході службового розслідування Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області було опитано колег ОСОБА_4, які перебували з ним на добовому чергування 7 січня 2011 року та складено висновок від 21 січня 2011 року, відповідно яких за грубе порушення, що виразилось у вживанні спиртних напоїв та перебуванні на службі у стані алкогольного сп'яніння, на позивача вирішено накласти дисциплінарне стягнення у вигляді його звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 27 січня 2011 року №100, відповідно до статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі Дисциплінарний статут) на старшого дільничного інспектора міліції служби дільничних інспекторів Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області майора міліції ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 6 квітня 2011 року №106о/с ОСОБА_4, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області звільнено за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з органів внутрішніх справ у запас збройних сил.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з наступного.

Статтею 7 Закону України «Про міліцію» встановлено, що права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього ж Закону.

Згідно зі статтею 25 Закону, працівник міліції у межах повноважень, наданих цим же Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Стаття 7 Дисциплінарного статуту (далі - Статут) передбачає, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань на життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно зі статтею 12 цього Статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисципліні стягнення, в тому числі звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до підпункту «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Суд касаційної інстанції не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у справі містяться два акта медичного огляду позивача з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В акті №08229/115 від 7 січня 2011 року (23:50), який став підставою службового розслідування та в подальшому звільнення ОСОБА_4, жодного висновку щодо його стану складено не було, а лише зазначено, що позивач відмовився від проходження огляду. В акті №13 від 8 січня 2011 року (1:35) складено висновок про тверезість позивача, проте такий документ судом до уваги не прийнято.

Крім того, судами допитано свідків: майора міліції ОСОБА_5, який перебував з ОСОБА_4 на добовому чергуванні 7 січня 2011 року та лікаря ОСОБА_6, яким проведено обстеження 8 січня 2015 року. Із показів вказаних свідків вбачається, що позивач алкоголю не вживав і був тверезим. В свою чергу, допитані в якості свідків працівник мобільної групи Відділу внутрішньої безпеки у Львівській області служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_7 та лікар ОСОБА_8, від проведення огляду яким ОСОБА_4 відмовився, вказали, що позивач мав явні ознаки сп'яніння, в тому числі різкий запах алкоголю.

За наявності протилежних показів свідків та актів, які не містять висновків медичного обстеження про стан алкогольного сп'яніння позивача, суди дійшли висновку про перебування ОСОБА_4 на службі у нетверезому стані. Тобто, рішення судів ґрунтуються не на доказах, а на припущеннях, які не мають документального підтвердження в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку про безпідставність наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 27 січня 2011 року №100 та наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 6 квітня 2011 року №106о/с, наявність підстав для скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року, та поновлення позивача в органах внутрішніх справ.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина ухвали повинна містити мотиви з яких суд дійшов до висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Крім того, судами не досліджено довідки про розмір грошового забезпечення позивача, що є обов'язковим для належного розгляду позовної вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки, зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а вказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то прийняті судами рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року скасувати.

Ухвалити нову постанову про задоволення позову в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування наказів та поновлення на посаді.

Скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 27 січня 2011 року №100 та наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 6 квітня 2011 року №106о/с.

Поновити ОСОБА_4 в органах внутрішніх справ на займаній посаді з 6 квітня 2011 року.

В частині позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.