Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ справа № 875/142/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Мойсюка М.І.,

суддів: Іваненко Я.Л.,Тракало В.В.,

при секретарі - Буденку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною і скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Центральної виборчої комісії на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

30 вересня 2014 року ОСОБА_4 звернулась із зазначеним позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправною і скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року № 1333, якою їй відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №216.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що Центральна виборча комісія (далі - ЦВК) всупереч вимогам пунктів 1 і 2 частини другої статті 55 та пункту 2 частини першої статті 60 Закону України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" (далі - Закон № 4061-VI) безпідставно відмовила їй в реєстрації кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, в одномандатному виборчому окрузі №216.

Вважаючи це порушенням своїх прав, ОСОБА_4 просила визнати протиправною і скасувати постанову ЦВК від 29 вересня 2014 року № 1333 (далі - спірна постанова), в частині відмови їй в реєстрації у народні депутати України та зобов'язати відповідача зареєструвати її кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №216 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною і скасовано постанову ЦВК від 29 вересня 2014 року № 1333 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19", в частині відмови в реєстрації у народні депутати України ОСОБА_4 в одномандатному виборчому окрузі №216 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року та зобов'язано відповідача зареєструвати її кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №216.

В апеляційній скарзі ЦВК, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції вимог Конституції України і Закону № 4061-VI, просить постанову суду скасувати та відмовити у позові.

В запереченнях представник позивача посилаючись на встановлення судом першої інстанції дійсних обставин справи та правильне застосування норм матеріального і процесуального права просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 24 вересня 2014 року ОСОБА_4 подала до ЦВК заяву про самовисування разом з іншими документами щодо реєстрації її кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №216 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Постановою ЦВК від 29 вересня 2014 року №1333 позивачу відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №216 на підставі пункту 2 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI у зв'язку з порушенням вимог пунктів 1 і 2 частини другої статті 55 цього Закону.

Задовольняючи позов суд першої інстанції на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що неточності у заяві та автобіографії не можуть бути безумовною підставою для відмови у реєстрації ОСОБА_4 кандидатом у народні депутати України за умови подання всіх документів.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач подала до ЦВК всі документи, перелік яких визначено у пунктах 1-6 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI, а відтак у відповідача відсутні були підстави для відмови їй у реєстрації кандидатом у народні депутати України.

Так, за приписами пунктів 1 і 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає), автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

Як вбачається з матеріалів справи, у поданій до ЦВК заяві щодо реєстрації кандидатом в депутати позивача дійсно відсутнє пряме посилання на зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, а в автобіографії не зазначено відомостей про громадську роботу (у тому числі на виборних посадах).

Проте, як встановлено судом першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, позивач в заяві про реєстрацію кандидатом у народні депутати України зазначає, що іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та Законів України несумісний з мандатом народного депутата України не має. Окрім цього, в автобіографії у відомостях трудової діяльності зазначила таку на різних посадах у товариствах, а з 2010 року по день подачі заяви іншою діяльністю не займається.

Відповідно до частини третьої статті 60 Закону №4061-УІ помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у виборчих справах щодо інших країн (справи Краснова та Скуратова проти Російської Федерації від 19 липня 2007 року), яка визначає поняття "надмірного фо?рмалізму", коли в документі відсутня якась назва або реквізит, це вважається органами влади не помилкою (неточністю), а ві?дсутністю самого документу.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За таких обставин, ЦВК будучи суб'єктом владних повноважень діяла всупереч Конституції та Законів України, а прийнята нею спірна постанова не відповідала вимогам чинного законодавства.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправною і скасування постанови ЦВК від 29 вересня 2014 року № 1333, у частині відмови позивачу в реєстрації кандидатом у народні депутати України.

Що ж торкається питання способу захисту порушеного права, то такий на думку колегії суддів судом першої інстанції визначений в порушення закону.

Як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_4 просила визнати протиправною і частково скасувати постанову ЦВК від 29 вересня 2014 року № 1333 та зобов'язати відповідача повторно розглянути подані документи.

Натомість суд першої інстанції покладаючи на відповідача зобов'язання зареєструвати позивача кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 216 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року не врахував повноваження суду при розгляді справи визначені статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України і того, що прийняття рішення про реєстрацію кандидата у народні депутати відноситься до виключної компетенції ЦВК, передбаченої розділом 7 «Висування і реєстрація кандидатів у депутати» Закону № 4061-VI. Суд у даному випадку не може перебирати на себе повноваження відповідного органу.

Зважаючи на наявність факту порушення прав позивача у зв'язку із прийняттям відповідачем протиправної відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України, колегія суддів дійшла висновку про захист такого шляхом зобов'язання ЦВК повторно розглянути подані позивачем 24 вересня 2014 року документи для реєстрації кандидатом у депутати і прийняти рішення, передбачене частиною шостою статті 59 Закону № 4061-VI.

Тому оскаржуване судове рішення у частині способу захисту підлягає зміні із зобов'язанням суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

За приписами пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 172, 177, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Центральної виборчої комісії задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року у частині зобов'язання відповідача зареєструвати позивача кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №216 змінити та зобов'язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути подані ОСОБА_4 24 вересня 2014 року документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №216 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року і прийняти рішення, передбачене частиною шостою статті 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України».

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.І. Мойсюк

Судді:

Я.Л. Іваненко

В.В. Тракало