Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/9991/90300/11

№ К/9991/90300/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011

у справі № 2-а-4484/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Індастріал»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

за участю прокурора Київського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 20.04.2011: № 0001712302, № 0001702302.

У касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 04.04.2011 № 1174/23-506, про порушення позивачем норм пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) та підпункту підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено валові витрати у податковому обліку за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2010 року на загальну суму 11111710,00 грн. та податковий кредит у податковому обліку за період із червня по грудень 2010 року на загальну суму 2191742,00 грн. за наслідками нікчемних правочинів з поставки позивачу юридичних послуг ТОВ «Промспец- консалтинг», ТОВ «ФРОМЕКС», ТОВ «Тех-агроремпоставка», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «ВЕЛ ТРАСТ», з огляду на не підтвердження зв'язку витрат на придбання цих послуг із господарською діяльністю позивача, а акти виконаних робіт за якими не відтворюють змісту та обсягу наданих послуг, у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2777928,00 грн. у податковому обліку за ІІ, ІІІ та ІV квартали 2010 року та податок на додану вартість у загальній сумі 2191742,00 грн. у податковому обліку за червень - грудень 2010 року.

За результатами перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011: № 0001712302 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2739678,00 грн., у т.ч.2191742,00 грн. - основний платіж, 547936,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), № 0001702302 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 3472410,00 грн., у т.ч.: 2777928,00 грн. - основний платіж, 694485,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на виконання господарських операцій з поставки позивачу юридичних та консультаційних послуг ТОВ «Промспец- консалтинг» (від 12.11.2010 № 117/11/10), ТОВ «ФРОМЕКС» (договір від 01.07.2010 № 14/07), ТОВ «Тех-агроремпоставка» (договір від 01.09.2010 № 15/09), ФОП ОСОБА_2 (20.09.2010 № 369), ТОВ «ВЕЛ ТРАСТ» (договір від 31.05.2010) вказані контрагенти виписали позивачу податкові накладні; сторони за договорами підписали акти виконаних робіт, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит у податкових деклараціях за відповідні податкові періоди та оплатив вказану у них вартість (крім СПД ОСОБА_2 - кредиторська заборгованість 153000,00 грн.)

За визначенням пункту 1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності у судовому процесі нікчемності правочинів позивача з ТОВ «Промспец консалтинг», ТОВ «ФРОМЕКС», ТОВ «Тех-агроремпоставка», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «ВЕЛ ТРАСТ». Суд зробив висновок, що правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з цими постачальниками підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, актами виконаних робіт та звітами, складеними до вказаних актів.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанції не можна погодитися.

Обґрунтовуючи нікчемність правочинів позивача із ТОВ «Промспец консалтинг», ТОВ «ФРОМЕКС», ТОВ «Тех-агроремпоставка», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «ВЕЛ ТРАСТ», ДПІ, окрім як на відсутність у вказаних постачальників необхідних для поставки юридичних послуг трудових ресурсів, та відсутність вказаних осіб за своїм місцезнаходженням, посилалась також на те, що обсяг обов`язків замовника за договорами із вказаними особами мають ідентичний зміст як то: усне та письмове консультування та складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв та інше. Такого ж ідентичного змісту є також акти виконаних робіт, складені з посиланням на виконання договорів про поставку юридичних послуг, в них зокрема з ТОВ «Тех-агроремпоставка» вказаний наступне найменування послуг: надавав усні консультації з питань про здачу квартальної звітності; надавав консультації про зміни у податковому законодавстві; сприяв пошуку нових клієнтів та розширенню обсягів продажу; оперативно надавав усні юридичні консультації по особливостям ведення торгівлі нафтопродуктами; систематично інформував Замовника про зміни цін на ринку нафтопродуктів; інформував замовника про хід виконання юридичних робіт та надання юридичних послуг у межах предмету цього договору; виконавець передав звіт в електронному виді на магнітних носіях. Акти виконаних робіт по іншим постачальникам містять аналогічні за змістом переліки наданих послуг із незначними відмінностями.

За вказаних обставин суди помилково відхилили зазначений довід ДПІ як доказ того, що первинні документи, складені з посиланням на виконання господарських операцій позивача з вказаними контрагентами з врахуванням відсутності у них необхідних ресурсів для виконання такого обсягу робіт, неконкретності складених від їх імені документів щодо змісту, кількісних показників поставок, що унеможливлює здійснити перевірку економічної обґрунтованості та вихідних даних формування постачальниками вартості вказаних послуг, не відповідають нормам ст. 9 Закону № 996-XIV.

Обставини щодо відсутності у вказаних контрагентів необхідної кількості трудових ресурсів, не відповідність актів виконаних робіт вимогам частини 2 ст. 9 Закону № 996-XIV з огляду на те, що в них не розкрито зміст та обсяг господарської операції (надані позивачем акти містять ідентичні за змістом назви послуг. відсутня конкретизація наданих послуг, одиниці виміру вартості), у взаємозв'язку виключають значення цих актів як первинних документів для підтвердження сум валових витрат і податкового кредиту по операціях з поставки позивачу юридичних послуг.

Висока вартість вказаних послуг із врахуванням змісту актів виконаних робіт, які містять узагальнений перелік послуг без конкретизації послуг наданих позивачу, свідчить про відсутність у позивача при здійсненні вказаних витрат розумних економічних або інших причин (цілі ділового характеру), які мають зв'язок із господарською діяльністю.

Не відповідають вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій також позиції Верховного Суду України, висловленій в іншому судовому рішенні, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230. 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011; у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош