Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2014 р. м. Київ К/800/61614/13

К/800/66203/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,секретаря Горбатюка В.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Юхименко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Державної виконавчої служби України про скасування постанов, за касаційними скаргами ОСОБА_6 та Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року,

встановив:

У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовними заявами, які об'єднано в одне провадження, до Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України) про визнання незаконними, протиправними та скасування постанов від 2 серпня 2013 року ВП № 39148560, ВП № 39148752, ВП № 39149834 про відмову у відкритті виконавчого провадження і зобов'язання розглянути заяви від 8 серпня 2011 року № 1вп, 2вп, 3вп.

Зазначила, що ДВС України протиправно відмовила у відкритті виконавчого провадження за заявами від 8 серпня 2011 року № 1вп, 2вп, 3вп на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 606-XIV), не вказавши, які саме інші передбачені законом обставини виключають здійснення виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання ДВС України розглянути заяви ОСОБА_6 від 8 серпня 2011 року № 1вп, 2вп, 3вп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року позов задоволено: скасовано постанови ДВС України від 2 серпня 2013 року ВП № 39148752, ВП № 39148560, ВП № 39149834 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року змінено і викладено резолютивну частину в новій редакції: визнано незаконними та скасовано постанови ДВС України від 2 серпня 2013 року ВП № 39148752, ВП № 39148560 та ВП № 39149834 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

У касаційній скарзі ДВС України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на лист Департаменту виконання рішень Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2013 року та норми Закону № 606-XIV.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить змінити постанову суду першої інстанції шляхом доповнення резолютивної частини пунктом про визнання протиправними дій ДВС України. Крім того, просить постановити окрему ухвалу щодо ДВС України.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_6 просить залишити касаційну скаргу ДВС України без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

Заслухавши осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ДВС України підлягає задоволенню, а ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 8 серпня 2011 року ОСОБА_6 звернулась до ДВС України із заявами:

№ 1вп (вх. № 1139/10) про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа - рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2007 року у справі № 25476/02 «Погребна проти України» (далі - Рішення № 25476/02) в частині стягнення на користь ОСОБА_6 1700 євро, конвертованих в українську гривню, оскільки у зв'язку з неправильним розрахунком та конвертацією вказаної суми Міністерством юстиції України, залишок недоплачених коштів складає 274,78 грн;

№ 2вп (вх. № 1140/11) про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа - Рішення № 25476/02 в частині стягнення на користь ОСОБА_6 1700 євро, конвертованих в українську гривню, оскільки у зв'язку з неправильним розрахунком та конвертацією Міністерством юстиції України вказаної суми та стягненням банком 1% комісії від суми, залишок недоплачених коштів складає 117,63 грн;

№ 3вп (№ 1141/12) про прийняття до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа - Рішення № 25476/02 в частині виконання негрошової частини рішення Васильківського міського суду Київської області від 31 січня 2002 року стосовно вжиття заходів індивідуального характеру по поновленню настільки, наскільки це можливо, порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_6 до того стану, як вони були порушені та в частині вжиття заходів загального характеру для неповторення звернень громадян України до Європейського суду з прав людини із заявами відносно виконання рішень національних судів.

2 серпня 2013 року відповідачем винесено три постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) у ВП № 39148752 за заявою від 8 серпня 2011 року № 1вп, ВП № 39148560 за заявою від 8 серпня 2011 року № 2вп, ВП № 39149834 за заявою від 8 серпня 2011 року № 3вп на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV.

Як підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження державний виконавець вказав наявність у провадженні відділу примусового виконання рішень ДВС України виконавчого провадження ВП № 4529908 з примусового виконання Рішення № 25476/02.

Позивач вважала, що відмова у відкритті виконавчого провадження порушує її права та законні інтереси, тому звернулась з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не зміг довести, які ж саме інші передбачені законом обставини виключають здійснення виконавчого провадження.

З висновками судів обох інстанцій неможливо погодитися, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Статтею 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3477-IV) визначено, що Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом № 606-XIV, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Процедура виконання рішень Європейського суду з прав людини передбачена, зокрема, главою 3 Закону № 3477-IV.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3477-IV протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:

а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;

б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Згідно зі статтею 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, підлягає виконанню рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом № 3477-IV.

Відповідно до положень частини першої статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

За наявності підстав, визначених статтею 26 цього Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Судами встановлено, що постановою начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України від 19 липня 2013 року про перевірку виконавчого провадження ВП № 4529908 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 20 грудня 2007 року з примусового виконання Рішення № 25476/02 про: «Протягом трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним згідно з пунктом 2 статті 44 Конвенції, держава відповідач повинна сплатити заявниці в українських гривнях за курсом на день здійснення платежу 1700 (одну тисячу сімсот) євро як компенсацію за нематеріальну шкоду, плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнутий з зазначених сум; після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсотки».

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 23 липня 2013 року про відновлення виконавчого провадження відновлено виконавче провадження ВП № 4529908 з виконання Рішення № 25476/02.

Копію цієї постанови вручено представнику позивача ОСОБА_4 23 липня 2013 року.

Зазначене виконавче провадження передано державному виконавцю відділу примусового виконання рішень ДВС України Юхименко О.С., яка 2 серпня 2013 року і винесла оскаржувані постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 39148560, ВП № 39148752, ВП № 39149834.

За змістом статті 19 Закону № 606-XIV та статті 7 Закону № 3477-IV на виконання резолютивної частини остаточного рішення Європейського суду з прав людини відкривається одне виконавче провадження.

Заяви ОСОБА_6 від 8 серпня 2011 року № 1вп, 2вп, 3вп стосуються виконання одного і того ж виконавчого документу - Рішення № 25476/02.

На момент винесення державним виконавцем постанов від 2 серпня 2013 року у провадженні ДВС України вже було відновлене виконавче провадження з виконання Рішення № 25476/02, що виключало здійснення ще одного тотожного виконавчого провадження, тому оскаржені постанови відповідача ґрунтуються на вимогах закону.

Питання, які виникають у стягувача в процесі виконання рішення Європейського суду з прав людини, зокрема, щодо неправильності конвертації валюти, стягнення банком комісії, вжиття заходів індивідуального характеру тощо, мають вирішуватися не шляхом відкриття нового виконавчого провадження за цим же виконавчим документом, а в іншому порядку.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 223, статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити, а касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6 до Державної виконавчої служби України про скасування постанов.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.