Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/23934/12

№ К/9991/23934/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (правонаступник Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області) (МДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012

у справі № 2а-5940/11/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»

до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

третя особа Приватне підприємство «Хвиля-V»

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області від 06.05.2010 № 0000032353/0, №00000172301/0, №0000052353/0.

У касаційній скарзі Миронівська МДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, донарахування податкових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.04.2010 № 158/23-011/00951770. Згідно цих висновків товариство порушило норми пункту 5.1, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), внаслідок чого завищено валові витрати на загальну суму 10213986,00 грн. у податковому обліку за 1, 2, 3 та 4 квартали 2008 року, 1, 2 та 3 квартали 2009 року, а саме: 1) 3080,00 грн. - витрати на придбання у СПД ОСОБА_2 послуг з перевезення працівників Таврійської філії до головного підприємства на свято за маршрутом м. Таврійське - м. Миронівка; 2) 12083,00 грн. - витрати на оренду житла для проживання працівників підприємства; 3) 84320,00 грн. - витрати на оплату послуг із проживання в готелі представників позивача, отримані від ПП «Агротехспілка «Україна»; 4) 10114503,00 грн. - витрати на закупівлю у ПП «Хвиля-V» насіння соняшника та кукурудзи, яке не є виробником товару, а придбало його за нікчемним правочином у ПП «Муссон-2009». Висновок про нікчемність правочину між ПП «Хвиля-V» та ПП «Муссон-2009» (постачальник) обґрунтований тим, що останній не має необхідних умов для здійснення господарських операцій з поставки насіння соняшника та кукурудзи - відсутні основні засоби, трудові ресурси для виконання господарських операцій. Крім того, за висновком податкового органу, позивач порушив норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), завищивши податковий кредит на загальну суму 2149742,00 грн., а саме: у податковому обліку за квітень, травень, червень, липень 2009 року на 6697,88 грн., 190083,35 грн., 1728084,67 грн. та 98034,75 грн. відповідно за наслідками господарських операцій з поставки послуг з оренди, проживання в гтелі, насіння.

За наслідками перевірки МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення 06.05.2010: № 0000032353/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за липень, серпень 2009 року на 1728085,00 грн. та 98035,00 грн. відповідно; № 00000172301/0 про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 3566768,70 грн., у т.ч.: 2553497,00 грн. - за основним платежем та 1013271,70 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0000052353/0 про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 300117,00 грн., у т.ч.: 200078,00 грн. - за основним платежем та 100039,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу насіння соняшника та кукурудзи ПП «Хвиля-V» за договорами поставки від 28.01.2009 №764/м, від 17.02.2009 №800/м, від 27.01.2009 №780/м, від 18.02.2009 №03/м, від 19.02.2009 №12/м, від 24.02.2009 №19/м, 05.03.2009 №41/м, від 27.03.2009 №122/м, від 26.03.2009 № 110/м, від 13.03.2009 №70/м постачальник виписав позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими позивач включив до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача валових витрат, податкового кредиту, задекларованого за податковими накладними, виписаними ПП «Хвиля-V», МДПІ посилається на нікчемність правочинів поставки між цим постачальником, який не є виробником поставленого позивачу насіння, та його постачальником - ПП «Муссон-2009», з огляду на те, що останній не мав можливості здійснити таку поставку через відсутність основних фондів (складських та виробничих приміщень, транспортних засобів тощо), трудових ресурсів, необхідних для виконання поставки товару; суми податкових зобовязань та податкового кредиту, задекларовані цими платниками податку на додану вартість, згідно автоматизованої бази співставлення не відповідають одне одному.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу ПП «Хвиля-V» товару та подальше його використання у господарській діяльності і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність формування позивачем за наслідками цих господарських операцій валових витрат та податкового кредиту відповідних податкових періодів. Так, факт придбання позивачем насіння соняшника і кукурудзи підтверджується приєднаними до справи витягами із книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів за квітень-серпень 2009 року про надходження на склад - елеватор Миронівського ЗВКК від ПП «Хвиля-V» та внутрішнє переміщення зі складу у виробництво кукурудзи кормової, пшениці та соняшника; вимогами-накладними на відпуск зі складу у виробництво кукурудзи кормової, пшениці та соняшника; накладними на відпуск зерна в переробку; виробничими звітами по переробці соняшника на олію, макуху, лузгу за травень - липень 2009 року (а.с. 7-80, т.2), поясненнями в судовому процесі представника ПП «Хвиля-V» Макаренко М.А. та показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, працівників Миронівського ЗВКК, щодо завезення зерна на елеватор підприємства автомобільним транспортом від постачальника ПП «Хвиля-V». До справи приєднана копія акта ДПІ у Жашківському районі Черкаської області про результати планової виїзної перевірки ПП «Хвиля-V» від 18.03.2010 за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, яким підтверджено декларування цим підприємством податкових зобов'язань за операціями поставки насіння і зерна (а.с. 158-179, т.2), копія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у адміністративній справі № 2а-4353/10/2370 за позовом ПП «Хвиля V» до ДПІ у Жашківському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2010 № 0000172351/0, № 0000182351/0 та рішень про результати розгляду скарг, якою позов задоволено; копія постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.09.2010 про скасування постанови про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Хвиля -У» ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (набрала законної сили 22.09.2010) (а.с.150-179, т.2).

З огляду на ці докази суд на підставі частини 2 ст.71 КАС України дійшов обгрунтованого висновку, що ДПІ не доведено безтоварності операцій з поставки насіння та зерна, за наслідками яких позивач сформував валові витрати і податковий кредит.

Посилання ДПІ в касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права внаслідок того, що висновок про недоведеність безтоварності операцій з поставки насіння та зерна суд зробив без врахування обставин, встановлених в постанові Миронівського районного суду від 19.10.2011 у кримінальній справі № 1п-1017/25/2011, не можуть бути розцінені як прийнятні. Згідно з частиною 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановою Миронівського районного суду від 19.10.2011 звільнено від відповідальності з підстав, зазначених у частині 4 ст. 212 Кримінального кодексу України, за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого частиною 2 цієї статті, ОСОБА_7, яка працювала на посаді головного бухгалтера ПАТ «Миронівський ЗВКК» в квітні-липні 2009 року. В постанові, однак, не встановлені конкретні обставини з посиланням на конкретні докази, які могли б мати преюдиційне значення для суду при розгляді адміністративної справи; висновок про фактичну відсутність господарських операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей від ПП «ХвиляV » до ПАТ «Миронівський ЗВКК» зроблений на підставі даних про відсутність у ПП «Мусон-2009» можливості для здійснення господарських операцій з поставки зерна ПП «Хвиля V» у зв'язку з відсутністю у нього земельних ділянок, об'єктів нерухомості, траспортних засобів, техніки, при цьому висновок щодо вини ОСОБА_7 не зроблений (а.с.215, т.2).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, який у подальшому приймає участь у визначенні суми бюджетного відшкодування, від фактичної сплати постачальниками по всьому ланцюгу поставки сум ПДВ до бюджету, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій при задоволенні позову у повному обсязі не звернули увагу на інші висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм Законів № 334/94-ВР та № 168/97-ВР, які стали підставою для донарахування йому податкових зобов'язань із податку на прибуток та податку на додану вартість (неправне збільшення валових витрат за рахунок витрат на придбання послуг з перевезення, оренди житла та готельних послуг як не повязаних із господарською діяльністю підприємства, неправомірне збільшення податкового кредиту на суми ПДВ, сплачені в ціні цих послуг). Разом із тим, висновки податкового органу щодо цих порушень позивач фактично не оспорює, що підтверджено й представником позивача під час касаційного перегляду справи.

Відтак, суди попередніх інстанцій безпідставно зробили висновок про наявність підсстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2010 №00000172301/0, №0000052353/0 у повному обсязі без вирахування донарахованих сум податкових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшених сум бюджетного відшкодування за наслідками цих господарських операцій.

Як свідчить акт перевірки, за цими операціями позивачу донараховано податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 24871,00 грн. та з податку на додану вартість у сумі 3296,67 грн. (а.с.14, 51 т.1).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 № 0000172301/0 підлягає скасуванню на суму 3529462,20 грн. (3566768,70 - 24871,00 -12435,50 (штрафні (фінансові) санкції (50% від 24871,00)), а № 0000052353/0 - на 295157,00 грн. (300117,00 - 3296,67 -1648,33 (штрафні(фінасові) санкції (50% від 3296,67).

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог є помилковим, а отже судові рішення підлягають зміні.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити, змінити постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 13.03.2012, позов задовольнити частково:скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 06.05.2010 № 0000032353/0, № 0000172301/0 на суму 3529462,20 грн., від 06.05.2010 № 0000052353/0 на суму 295157,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев