Історія справи

Постанова ВАСУ від 02.12.2014 року у справі №2а-17491/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2014 р. м. Київ К/800/30007/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної митної служби України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»

до відповідача Державної митної служби України

про визнання бездіяльності протиправною, -

В С Т А Н О В И В :

20.12.2012р. до суду з позовом про визнання бездіяльності Державної митної служби України протиправною звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він 7.05.2012р. оскаржив до відповідача рішення Київської регіональної митниці щодо встановлення митної вартості товару. Проте, в порушення приписів Податкового кодексу України, Державна митна служба в обумовлений цим Кодексом строк не прийняла вмотивованого рішення за скаргою, а обмежилась направленням в адресу Товариства листа. Вважаючи такі дії протиправними, позивач просив задовольнити адміністративний позов.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Державна митна служба звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги скаржник обґрунтував помилковістю висновків суду щодо протиправності дій відповідача при розгляді скарги Товариства.

У своїх запереченнях позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державної митної служби підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2012р. до Державної митної служби надійшла скарга Товариства на прийняті Київською регіональною митницею рішення про визначення митної вартості товару. Зі змісту скарги вбачається, що позивачем оскаржувались дії митного органу при здійсненні митного контролю товару, який Товариством було ввезено на територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. При цьому, за твердженням Товариства, митний орган безпідставно не погодився з ціною, зазначеною у декларації митної вартості, та самостійно визначив митну ціну. На цій підставі позивач просив розглянути його скаргу, скасувати рішення Київської регіональної митниці від 26.04.2012р. та прийняти рішення про застосування митної вартості, яка була заявлена Товариством у митній декларації.

Листом від 13.06.2012р. Державна митна служба проінформувала позивача про те, що товар, який надійшов в Україну, випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. В зв'язку з цим, Товариству необхідно протягом строку дії гарантійних зобов'язань надати митному органу необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості і у випадку незгоди з остаточним рішенням митного органу щодо застосування митної вартості, заявленої декларантом, оскаржити це рішення до суду чи до Держаної митної служби.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що скарга позивача на рішення митного органу про визначення митної вартості товару розглянута відповідачем з порушенням вимог, встановлених статтею 56 Податкового кодексу України.

Вказані висновки є помилковими виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання протиправними дій Державної митної служби України щодо розгляду скарги позивача на рішення митного органу про визначення митної вартості товару.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, позивач посилався на те, що скарга Товариства на рішення Київської регіональної митниці від 26.04.2012р. про визначення митної вартості товарів, розглянута відповідачем з порушенням вимог статті 56 Податкового кодексу України, якою встановлено 20-денний термін розгляду скарги.

Положеннями статті 56.1 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.3. статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п. 56.9 статті 56 Податкового кодексу України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 56 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає такий висновок судів помилковим, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права з огляду на таке.

Питання визначення митної вартості і контроль за цим визначенням внормовано положеннями Митного кодексу України та не регламентується податковим законодавством.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин чинними були положення Митного кодексу України 2002 року.

Спірні правовідносини, що є предметом даного позову, стосуються прав та обов'язків юридичної особи, що декларує митну вартість товару.

Такі права і обов'язки на час існування спірних правовідносин були встановлені статтею 264 Митного кодексу України 2002 року. Цією статтею закріплено право декларанта оскаржити рішення митного органу щодо митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

Пунктом 18 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766, було деталізовано вищевказаний порядок, зокрема встановлено, що митний орган вищого рівня розглядає скаргу щодо прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих декларантом документів, зокрема, пояснень митного органу стосовно того, як ним було визначено таку вартість.

У зв'язку з цим, висновок судів про те, що Митний кодекс України від 11.07.2002 року не визначав процедури оскарження рішення митних органів про визначення митної вартості товарів, не ґрунтується на нормах законодавства з питань митної справи.

Крім того, такі правовідносини щодо строків розгляду скарг регулюються положеннями Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011р. №1242 та Порядку організації та здійснення контролю за виконанням документів у Державній митній службі України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 27.07.2010р. №828.

Згідно з п.192 Інструкції документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа в установі, до якої надійшов документ.

Відповідно до п.2.6. Порядку контрольні документи, строки виконання яких не встановлено законодавчими актами та в яких не зазначено конкретних строків чи термінів виконання, повинні бути опрацьовані протягом 30-ти календарних днів.

Отже, відповідач, давши відповідь за результатами розгляду скарги позивача у межах 30-ти денного строку з дати її отримання, діяв відповідно до чинного законодавства.

Також необхідно враховувати, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При виникненні потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

При здійсненні митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів результатом може бути прийняття відповідного рішення про коригування митної вартості, а не про визначення податкових зобов'язань, а тому відносини із адміністрування податків і зборів не виникають.

Внаслідок цього, до правовідносин, пов'язаних з винесенням та оскарженням рішень митної служби, положення статті 56 Податкового кодексу України застосуванню не підлягають, оскільки рішення митного органу, винесені за результатами перевірки визначення правильності зазначеної декларантом митної вартості товару не є рішеннями контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України.

Порядок оформлення, подання платниками податків скарг на грошові зобов'язання, визначені митними органами, та їх розгляду Державною митною службою України затверджено наказом Державної митної служби України від 18.04.2011р. №315, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 червня 2011р. за №782/19520 (далі - Порядок).

Пунктами 1.1 та 1.2 Порядку визначено, що цей Порядок розроблено відповідно до пункту 56.20 статті 56 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), Закону України «Про звернення громадян». Вказаний нормативно-правовий акт визначає вимоги до оформлення, подання платниками податків скарг на грошові зобов'язання, визначені митними органами, а також розгляду їх Держмитслужбою.

Пунктом 1.3 Порядку визначено, що Держмитслужба розглядає скарги платника податків, якщо такий платник вважає, що митний орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання, зазначеного в отриманому платником податковому повідомленні-рішенні.

Пункт 3.6 Положення, згідно з яким, якщо вмотивоване рішення за результатом розгляду скарги платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням Голови Держмитслужби (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, повністю дублює вимоги статті 56 Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу наведених положень законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що дія положень зазначеного Порядку та статті 56 Податкового кодексу України визначає порядок розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення митних органів та не поширюється на розгляд скарг на рішення митниці про визначення митної вартості товару, оскільки за наслідками прийняття таких рішень відносини з адміністрування податків і зборів не виникають.

На час прийняття Київською регіональною митницею 26.04.2012р. рішення про визначення митної вартості товарів, при виникненні відносин, пов'язаних з оскарженням рішення про визначення митної вартості товару після випуску товарів під гарантійні зобов'язання, застосуванню підлягали положення наказу ДМСУ від 17.03.2008р. №230 «Про затвердження порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, при ввезенні їх на митну територію України», чинного на час існування спірних правовідносин.

Пунктом 13 вказаного порядку було встановлено, що декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.

Згідно з п. 14 Порядку митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

З огляду на це, при використанні декларантом права на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення про визначення митної вартості товару приймається не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії гарантійних зобов'язань.

Цим спростовуються посилання позивача на порушення відповідачем 20 - денного терміну надання відповіді на скаргу, встановленого статтею 56 Податкового кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 КАС України, колегія суддів вважає необхідним судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної митної служби України задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013р. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз