Історія справи

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" лютого 2016 р. №К/800/40727/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Сіроша М.В., за участі секретаря судового засідання Іванові Д.О., розглянувши у відритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській областіна постановуРівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2015та ухвалуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015у справі №2а-4703/10/1770за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015 у даній справі, позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 21.09.2010 №0003081742/0/17-122 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5974,51 грн. та №0003091742/0/17-122 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 7494,00 грн., в тому числі 4996,00 грн. за основним платежем та 2498,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанова та ухвала були прийняті з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.09.2010 відповідачем складено акт №176/17-119/НОМЕР_1 про результати позапланової документальної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, за висновками якого встановлено порушення позивачем пп. 7.1 ст. 7, п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. «б» ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» через віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ не пов'язаних з придбанням або виготовленням товарів на загальну суму 4996,00 грн.

Підставою для висновків акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства позивачем була встановлена в ході перевірки безтоварність здійснених господарських операцій позивача з ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «Західлісбуд», діяльність яких є фіктивною, що встановлено вироком Рівненського міського суду по кримінальній справі №1-608//09 (1-386/10) від 25.05.2010, у зв'язку з чим суми ПДВ на підставі податкових накладних, виданих цими контрагентами неправомірно віднесені до податкового кредиту.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №00030817421/0/17-122 від 21.09.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 5974,51 грн. та податкове повідомлення-рішення №00030917421/0/17-122 від 21.09.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7494,00 грн., в т.ч. 4996,00 грн. основного платежу та 2498,00 грн. застосованих штрафних санкцій.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з необґрунтованості прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки належними та допустимими доказами у справі підтверджується зміна майнового стану позивача в межах здійснення ним господарських операцій з контрагентами ПП «Агроімпекс-ресурс» і ПП «Західлісбуд», тому твердження відповідача про їх безтоварність є необґрунтованими і безпідставними.

Судова колегія касаційної інстанції вважає такі висновки судів помилковими, які зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суди попередніх інстанцій встановили, що реальність господарських операцій з поставки товарів позивача з ПП «Агроімпекс-ресурс» і ПП «Західлісбуд», підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями.

Оцінюючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у ПП «Агроімпекс-ресурс» і ПП «Західлісбуд» товарів, суди окрім дослідження первинних документів, складених в ході господарських операцій з цими контрагентами, також дослідили подальше використання придбаних товарів у відповідному податковому періоді та використання їх у власній господарській діяльності, внаслідок чого також дійшли висновку про реальність їх отримання позивачем від спірних контрагентів та про фактичне їх використання у власній господарській діяльності.

Поруч з цим, судами встановлено, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 25-26.05.2010 по справі №1-386-10, який набрав законної сили 11.05.2010, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200, за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.205, за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200, за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Даним вироком встановлено, що протягом 2008 року громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_2, діючи як організатори та керівники організованої злочинної групи, переслідуючи спільну злочинну мету щодо отримання незаконних доходів на постійній основі шляхом створення фіктивних підприємств, з метою прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку та мінімізації податкових зобов'язань для різних суб'єктів підприємницької діяльності, із залученням інших осіб, створили ПП «Агроімпекс-ресурс» та ПП «Західлісбуд».

За період з вересня 2008 року по березень 2009 року на розрахункові рахунки ПП «Агроімпекс-ресурс» та ПП «Західлісбуд» надходили кошти від контрагентів в рахунок оплати за товарно-матеріальні цінності та надані послуги і виконані роботи, з метою їх конвертації у готівкові кошти.

Стосовно відносин з ПП «Західлісбуд», то у вироку зазначено, що згідно висновку експерта від 10.11.2009 №672 у видаткових та податкових накладних від 19.12.2008 №№547-551, виписаних ПП «Західлісбуд», які вилучені у Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, містяться підписи керівника ОСОБА_7, які виконані іншою особою. Водночас, у вироку також зазначено, що допитаний під час досудового слідства в якості свідка гр. ОСОБА_1 підтвердив фактичне придбання у контрагента ПП «Західлісбуд» товарів та складення на підтвердження цих господарських операцій первинних документів.

Зважаючи на мотиви та обставини, викладені у вироку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що, оскільки вказаний вирок не містить висновків щодо фіктивності господарських операцій саме між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ПП «Агроімпекс-ресурс» і ПП «Західлісбуд», а щодо операції між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ПП «Агроімпекс-ресурс» взагалі будь-якого аналізу, тому правова кваліфікація діянь названих осіб не є обов'язковою при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи та не позбавляє суд можливості надати власну оцінку правомірності поведінки позивача в межах здійснення правовідносин, пов'язаних із наслідками відповідних діянь таких осіб, на підставі первинних документів, які спростовують такі доводи.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Дійсно наявність вироку суду у кримінальній справі не виключає можливості здійснення позивачем з контрагентами реальних господарських операцій, і саме тому він потребував оцінки судом у відповідності до вимог ч. 4 ст. 72 КАС України, а також в сукупності з іншими доказами наявними у матеріалах справи.

Зважаючи на вищевикладені правові норми, а також беручи до уваги викладені в судових рішеннях мотиви в обґрунтування задоволення позову, суд касаційної інстанції вважає, що судами неправильно надано юридичну оцінку первинним документам, що були оформлені зі спірними контрагентами, оскільки такі істотні недоліки як відсутність підпису особи, яка їх підписала, або підписання від імені керівника ОСОБА_7 іншою особою, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, нівелюють правове значення цих документів, відповідно не можуть посвідчувати факт придбання товарів та реальність господарської операції.

Так, суд визнав належними та допустимими надані позивачем первинні документи: податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури (а.а.45-47, 50, 85, 86-87, 116-123 том 1) в яких взагалі не зазначено особу, відповідальну за здійснення господарської операції від ПП «Західлісбуд», що відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» не може підтверджувати факт господарської операції, оскільки не дає змоги ідентифікувати особу, яка здійснювала поставку товару. В інших документах, від ПП «Агроімпекс-ресурс» документи підписані ОСОБА_9, який згідно вироку суду - господарською діяльністю не займався і будь-які документи не підписував, а підписи від його імені вчинені іншою особою.

З таких підстав, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, ухвалили рішення з порушенням норм матеріального права, а тому вони підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального, що є підставою відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України для їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015 скасувати.

3. Відмовити в задоволені позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень.

4. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.О.Бухтіярова М.В.Сірош