Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2016 р. м. Київ К/800/19329/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В.,

Чумаченко Т.А.

Сороки М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача зарахувати в пільговому обчисленні період роботи з 01.12.1979 року по 31.08.1986 року та з 01.09.1986 року по 12.09.1994 року як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі, в районах Крайньої Півночі, провести перерахунок та виплатити пенсію з врахуванням пільгового обчислення стажу з 11.08.2009 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач, звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, отримав протиправну відмову пенсійного органу в такому перерахунку.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2015 року позов задоволено частково: зобов'язано відповідача зарахувати в пільговому обчисленні (зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців) період роботи позивача з 01.12.1979 року по 31.08.1986 року та з 01.09.1986 по 12.09.1994 року як трудовий стаж, вироблений в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі; зобов'язано відповідача зарахувати в пільговому обчисленні (зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців) період роботи позивача з 01.12.1979 року по 31.08.1986 року та з 01.09.1986 по 12.09.1994 року як трудовий стаж, вироблений в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. Позовні вимоги про перерахунок пенсії до 01.10.2014 року залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: вимоги в частині визнання неправомірною відмови та зобов'язання відповідача зарахувати в пільговому обчисленні період роботи з 01.12.1979 року по 31.08.1986 року та з 01.09.1986 року по 12.09.1994 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, проведенні перерахунку та виплати пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу за період з 11.08.2009 року по 04.05.2014 року включно - залишено без розгляду; визнано неправомірною відмову та зобов'язано відповідача зарахувати в пільговому обчисленні позивачу період роботи з 01.12.1979 року по 31.08.1986 року та з 01.09.1986 року по 12.09.1994 року, як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі, в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців; зобов'язано відповідача зробити перерахунок пенсії позивача з врахуванням пільгового стажу з 05.05.2014 року.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач є пенсіонером та отримувачем пенсії з 11.08.2009 року.

03 жовтня 2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі за період з 01.12.1979 по 31.08.1986 року та 01.09.1986 по 12.09.1994 року та зобов'язання зарахувати даний період в пільговому обчисленні за кожний 1 рік роботи як за 1 рік 6 місяців, починаючи з 11.08.2009 року.

07 жовтня 2014 року позивачу було відмовлено в такому перерахунку, у зв'язку з тим, що позивач працювала вахтово-експедиційним методом (не врахувавши період з 01.12.1979 по 31.12.1990 року), в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі (ХМАО) та в районах Крайньої Півночі (ЯНАО).

Крім того, відповідач вказав на відсутність письмових строкових договорів за період роботи до 1991 року та на те, що період після 1991 року не входить в пільгове обчислення.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що довідкою ПАТ "Укрнафта" від 23.09.2014 року №10-1288 та записами трудової книжки підтверджено роботу позивача в Івано-Франківському управлінні бурових робіт лаборант-колектором, секретар-друкаркою, інженером, майстром з 11.09.1977 року по 12.09.1994 року вахтово-експедиційним методом, в тому числі в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійському автономному окрузі Тюменської області) та в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області), а її заробіток обчислювався з урахуванням північної надбавки та районного коефіцієнта за роботу в таких районах. Режим роботи - 15 робочих днів в МПКП та РКП в місяць по 12 год за добу+К1,К2 з відпрацюванням місячного та річного норми робочого часу. За час роботи в Західній Сибірі місячна та річна норми робочого часу позивачем відпрацьовувалася. Крім того, остання користувалася пільгами відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в межах спірних відносин діяв з порушенням норм законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками щодо наявності підстав для задоволення позову, однак вказав на невірне визначення судом першої інстанції періоду, за який позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з цього приводу зазначає наступне.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10 лютого 1960 року, постанови № 148, Указу від 26 вересня 1967 року.

Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 14).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Абзацом першим пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 14 Указу від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 14 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України у справі № 338/357/15-а від 2 грудня 2015 року.

Разом з тим, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України та не наведено поважних причин його пропуску.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З огляду на наведене, враховуючи, що позивач звернувся з позовом 05.11.2014 року, відтак суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про залишення без розгляду вимог позивача в частині перерахунку та виплати пенсії за період з 11.08.2009 року по 04.05.2014 року.

Враховуючи вищезазначене, за правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року скасувати в частині задоволення позовних вимог і постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: