Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 522/6735/16-ц

провадження № 61-31372св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Жданової В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Нікітіної С. Й. від 11 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Черевка П. М., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д. від 18 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія») та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну, в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позов мотивований тим, що 30 червня 2014 року в результаті ДТП, винним в скоєнні якої визнано ОСОБА_2 , належний йому автомобіль отримав ушкодження. Сума матеріальних збитків складає 89 150 грн 07 коп. з яких: 38 204 грн 00 коп. - страхове відшкодування; 13 056 грн 69 коп. - пеня; 19 119 грн 79 коп. інфляційні втрати; 1662 грн 68 коп. - 3 % річних та 17638 грн 38 коп. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування.

Позивач вказував, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», у зв`язку із чим він звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, проте відповідач належну виплату не провів.

Уточнивши позовні вимоги в ході розгляду справи, ОСОБА_1 остаточно просив стягнути із страхової компанії на його користь майнову шкоду в загальному розмірі 89 150 грн 07 коп. та моральну шкоду в розмірі 25 000 грн, а з ОСОБА_2 - 2000 грн, з яких 1000 грн франшиза та 1000 грн оплата послуг евакуатора.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 89 150 грн 07 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 2000 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із страхової компанії винної у ДТП особи на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 грн та майнової шкоди у розмірі 89 150 грн 07 коп., з яких 38 204 грн 00 коп. - страхове відшкодування; 13 056 грн 69 коп. - пеня; 19 119 грн 79 коп. інфляційні втрати; 1662 грн 68 коп. - 3 % річних та 17638 грн 38 коп. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування, а також стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків в розмірі 2000 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» задоволено частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2016 року в частині стягнення з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5000 грн змінено, стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 2000 грн моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачів майнової шкоди у визначеному судом розмірі, проте дійшов висновку про зменшення розміру моральної шкоди до 2000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У листопаді 2017 року ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано відсутність будь-яких доказів на підтвердження понесення позивачем майнової шкоди саме у розмірі 38 204 грн., судами не зменшено страхове відшкодування на суму франшизи - 1000 грн, не враховано, що страховою компанією 27 квітня 2015 року сплачено на рахунок позивача 25 000 грн страхового відшкодування, безпідставно нараховано та стягнуто дві різні суми пені та здійснено розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних, виходячи із суми заборгованості у розмірі 38 204 грн.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 522/6735/16 з Приморського районного суду м. Одеси.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що 30 червня 2014 року в результаті ДТП, винним в скоєнні якої визнано ОСОБА_2 , належний позивачеві автомобіль отримав ушкодження.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», що підтверджується полісом АІ № 1051446 від 01 травня 2014 року, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в 50 000 грн та франшизою - 1 000 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок пошкодження його автомобіля йому завдано збитки у розмірі 38 204 грн, проте страхова компанія відмовляється від виплати вказаних сум, у зв`язку із чим він просить стягнути з останньої 89 150 грн 07 коп., з яких 38 204 грн 00 коп. - страхове відшкодування; 13 056 грн 69 коп. - пеня; 19 119 грн 79 коп. інфляційні втрати; 1662 грн 68 коп. - 3 % річних та 17638 грн 38 коп. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до вимог статті 22.1 вказаного закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Заперечуючи проти задоволення позову, ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» зазначало, що аварійним комісаром страхової компанії було оглянуто автомобіль позивача. За результатами огляду складено акт та ремонтну калькуляцію, згідно якої вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 33 670 грн 74 коп., на підтвердження чого надано копію вказаного акту, у якому міститься підпис позивача ОСОБА_1 , та ремонтна калькуляція.

Будь-яких доказів на підтвердження вартості відновлювального ремонту транспортного засобу позивача у розмірі 38 204 грн (звітів або висновків експертів, рахунку-фактури тощо), матеріали справи не містять.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічна норма міститься й у ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII (частини перша, шоста статті 81).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, вказаного не врахував та належним чином не перевірив розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, оскільки такий визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, та має бути підтверджений належними доказами.

Також, задовольняючи позов ОСОБА_1 і стягуючи з відповідача страхове відшкодування у розмірі 38 204 грн, суд не надав будь-якої оцінки наявному в матеріалах справи платіжному дорученню № 893 від 27 квітня 2015 року, відповідно до якого ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» перерахувало на рахунок позивача страхове відшкодування відповідно до акту № 1371-14 від 01 квітня 2015 року у сумі 25 000 грн.

Вказана сума страхового відшкодування у розмірі 25 000 грн була перерахована позивачу на зазначений ним рахунок у акціонерному товаристві комерційного банку «ПриватБанк» відповідно до його заяви від 09 вересня 2014 року, яка також наявна в матеріалах справи.

Крім того, стягуючи з ОСОБА_2 на користь позивача франшизу у розмірі 1000 грн, суд апеляційної інстанції не вирахував вказану суму із страхового відшкодування, стягнутого із страхової компанії.

При цьому, згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на вказане вище у сукупності, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися й з стягненням з відповідача пені у розмірі 13 056 грн 69 коп., інфляційних втрат у розмірі 19 119 грн 79 коп., 3 % річних у розмірі 1662 грн 68 коп. та 17638 грн 38 коп. - пені за прострочення виплати страхового відшкодування, оскільки їх розрахунок здійснено виходячи із страхового відшкодування у розмірі 38 204 грн 00 коп., який не підтверджений належними доказами, та без урахування сплаченої страховиком суми у розмірі 25 000 грн і франшизи.

Стягуючи з відповідача пеню у розмірі 13 056 грн 69 коп., а також пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 17638 грн 38 коп. судом апеляційної інстанції не наведено правове обґрунтування нарахування та застосування до відповідача двох видів неустойки.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду, не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, реальну вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, підтверджену належними доказами; не врахував сплату страховою компанією страхового відшкодування у розмірі 25 000 грн, а також суму франшизи у розмірі 1000 грн, що є суттєвим для вирішення справи, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Жданова Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов