ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 755/11941/22

провадження № 61-520св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Терлеєв Іван Миколайович,

заінтересована особа - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Терлеєва Івана Миколайовича, заінтересована особа - Акціонерне товариство «Сенс Банк», про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила поновити строк на оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Терлеєва І. М. (далі - приватний виконавець) про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2021 року; визнати неправомірними дії приватного виконавця під час примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 16 жовтня 2015 року № 755/17304/15-ц, у виконавчому провадження № НОМЕР_1; скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2016 року № НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 посилалася на те, що у провадженні приватного виконавця перебуває виконавчий лист Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року № 755/17304/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), яке змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), заборгованості за договором кредиту в сумі 2 867 317,18 грн та 25 000,00 грн третейського збору (виконавче провадження НОМЕР_1).

23 жовтня 2022 року вона засобами поштового зв`язку отримала постанову приватного виконавця від 20 жовтня 2022 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, постанову від 20 жовтня 2022 року про виправлення помилки у процесуальному документі, акт від 20 жовтня 2022 року про те, що прилюдні торги (аукціон) не відбулися (про передачу майна в рахунок погашення боргу).

01 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, з яких стало відомо, що приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 09 липня 2021 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на адресу боржника, що зазначена у виконавчому документі та заяві стягувача, а саме: АДРЕСА_1 . Однак з 2017 року ОСОБА_1 була знята з реєстрації за вказаним місцем проживання та зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2 .

Як стягувачу, так і приватному виконавцю було відомо про нове зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 . Факт обізнаності АТ «Альфа-Банк» з інформацією щодо зміни місця реєстрації ОСОБА_1 підтверджується рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 10 грудня 2020 року, в якому вказана адреса ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 . Про це було відомо і приватному виконавцю з матеріалів іншого виконавчого провадження, яке перебувало у нього на виконанні, що підтверджується копіями супровідних листів від 22 червня 2020 року, від 24 червня 2020 року, направлених приватним виконавцем на адресу: АДРЕСА_2 , а також копією повідомлення приватного виконавця про визначення вартості оцінки нерухомого майна від 13 липня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яке також було надіслано на зазначену адресу.

ОСОБА_1 не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, що унеможливило подання скарги на дії приватного виконавця щодо винесення цієї постанови.

Також зазначила, що стягувач пред`явив до виконання виконавчий лист 09 липня 2021 року, тобто зі спливом трьох років та 14 днів після його повернення 25 червня 2018 року. При цьому стягувач не звертався до суду з клопотанням про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Таким чином, приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження.

Крім того, зазначила, що виконавче провадження відкрито на підставі ухвали про заміну сторони виконавчого провадження, наданої банком з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка не відповідає нормам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не зазначено прізвище, ім`я та по батькові боржника, адресу його місця проживання, дату народження боржника-фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта.

У зав`язку з цим заявниця просила скаргу задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Дніпровський районний суд міста Києва ухвалою від 19 липня 2023 року поновив ОСОБА_1 строк на звернення до суду. Скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо прийняття до примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року № 755/17304/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. Скасував постанову приватного виконавця від 09 липня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 755/17304/15-ц Дніпровського районного суду міста Києва, виданого 16 жовтня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості приватний виконавець прийняв до виконання після закінчення строків, установлених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», що є порушенням пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 15 листопада 2023 року апеляційні скарги АТ «Сенс Банк» та приватного виконавця залишив без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення скарги, оскільки стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У січні 2024 року АТ «Сенс Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилалося на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 2608/4065/12, від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13, від 11 червня 2019 року у справі № 804/27211/15, від 19 листопада 2020 року у справі № 913/518/13-г.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що AT «Сенс Банк» не пропустило строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Висновок апеляційного суду про те, що заява про відкриття виконавчого провадження подана AT «Альфа Банк» приватному виконавцю 09 липня 2021 року, є хибним і таким, що спростовується матеріалами справи, з яких відомо, що заяву надіслано приватному виконавцю рекомендованим листом 25 червня 2021 року. При цьому апеляційний суд безпідставно не прийняв як доказ наданий приватним виконавцем конверт на підтвердження дати відправлення стягувачем виконавчого листа № 755/17304/15-ц.

У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цюпик О. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки ці судові рішення є законними й обґрунтованими, суди правильно застосували норми процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

10 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 16 жовтня 2015 року Дніпровський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 755/17304/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») заборгованості у розмірі 2 867 317,18 грн та солідарне стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» третейського збору у розмірі 25 500,00 грн.

Виконавчий лист № 755/17304/15-ц перебував на примусовому виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, виконавче провадження № НОМЕР_3.

Постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницький області Заворотного О. М. від 25 червня 2018 року виконавчий лист № 755/17304/15-ц повернуто стягувачу ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Заява АТ «Альфа-Банк» про відкриття виконавчого провадження надійшла до приватного виконавця 09 липня 2021 року та зареєстрована за № 1666.

09 липня 2021 року приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 755/17304/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за договором кредиту у розмірі 2 867 317,18 грн і третейського збору у розмірі 25 000,00 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції ґарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Суди встановили, що 16 жовтня 2015 року Дніпровський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 755/17304/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 2 867 317,18 грн та солідарне стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» третейського збору у розмірі 25 500,00 грн.

Виконавчий лист № 755/17304/15-ц перебував на примусовому виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, виконавче провадження № НОМЕР_3.

Постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницький області Заворотного О. М. від 25 червня 2018 року виконавчий лист № 755/17304/15-ц повернуто стягувачу ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження». Згідно з пунктом 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону України виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

У частинах четвертій - п`ятій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Таким чином, після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Отже, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».

У справі, яка переглядається, суди встановили:

повторно виконавчий лист № 755/17304/15-ц за заявою АТ «Альфа-Банк» надійшов до приватного виконавця 09 липня 2021 року;

належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заява стягувача АТ «Альфа-Банк» про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 755/17304/15-ц була направлена (подана на відправку до поштового відділення) до 26 червня 2021 року, ні представник АТ «Сенс Банк», ні приватний виконавець не надали;

саме по собі зазначення у заяві дати її складання «24.06.2021» не свідчить про те, що саме в цей день заява або була подана на відправку до поштового відділення, або безпосередньо до офісу приватного виконавця;

з наданих до суду першої інстанції представником АТ «Сенс-Банк» документів відомо, що до заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження доданий текст ухвали, який роздрукований з Єдиного державного реєстру судових рішень 29 червня 2021 року, що логічно виключає можливість подання представником стягувача приватну виконавцю заяви разом з ухвалою до 26 червня 2021 року;

доданий приватним виконавцем до апеляційної скарги конверт на підтвердження дати відправлення стягувачем виконавчого листа № 755/17304/15-ц, якою приватний виконавець вважає 25 червня 2021 року, апеляційний суд не взяв до уваги як доказ, оскільки він не був наданий приватним виконавцем до суду першої інстанції. Посилання приватного виконавця на поважність причин неподання цього доказу апеляційний суд вважав небунтованими з огляду на те, що приватний виконавець був повідомлений судом першої інстанції про місце, день і час розгляду справи.

Встановивши зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що стягувач пропустив строк для пред`явлення виконавчого листа № 755/17304/15-ц до виконання, оскільки після повернення виконавчого листа (переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання) та його повторного пред`явлення пройшло більше ніж три роки, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк»залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов