Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.09.2022 року у справі №301/2044/19

Постанова

Іменем України

30 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 301/2044/19

провадження № 61-15599св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2020 року у складі судді Левка Т. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів Готри Т. Ю., Мацунича М. В., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України), Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області (далі - УДАБІ у Закарпатській області), за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист права власності від незаконних посягань.

Позов мотивувала тим, що на підставі рішень від 25 лютого 1997 року № 163, від 21 лютого 2008 року № 49 виконком Іршавської міської ради надав їй дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт для добудови до житлового будинку АДРЕСА_1 .

У період з 2001 до 2008 року вона провела реконструкцію-добудову до власної квартири АДРЕСА_1 за зазначеною адресою. Ця добудова здійснена нею на приватизованій земельній ділянці, що підтверджується відповідним державним актом на землю.

Зазначила, що добудова до будинку проводилась на підставі виданого їй дозволу на виконання будівельних робіт від 01 жовтня 2008 року № 1488 із завершення реконструкції власної квартири АДРЕСА_1 .

Актом від 24 листопада 2008 року «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта», затвердженим розпорядженням голови Іршавської районної державної адміністрації (далі - Іршавська РДА) від 26 листопада 2008 року № 942 і зареєстрованим в Інспекції ДАБК у Закарпатській області від 28 листопада 2008 року № 1574 державна приймальна комісія, проведену нею добудову (реконструкцію) прийняла /здала/ в експлуатацію.

Відповідно до цього акта державної приймальної комісії та розпорядження голови Іршавської РДА, Іршавська міська рада прийняла рішення від 26 лютого 2010 року № 40 про видачу їй свідоцтва про право власності на квартиру з добудовою за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач отримала відповідне свідоцтво про право власності від 06 березня 2010 року.

Вважає, що проведена нею добудова (реконструкція квартири) є законною та не є самочинним будівництвом.

Зазначала, що у 2015 році вона перереєструвала цю добудову, тобто по Ѕ частині за собою та її чоловіком, про що свідчить витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 квітня 2015 року.

Добудовані позивачем дві кімнати площею 18,4 кв. м та 25 кв. м знаходяться на першому поверсі будинку, тому вона і сусід ОСОБА_3 досягли домовленості про їх викуп.

Проте, згодом ОСОБА_3 відмовився від викупу і на початку 2016 року подарував належну йому квартиру АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_2 , який закрив їй доступ до однієї з кімнат, отже позивачка звернулася до державного реєстратора для реєстрації добудованих двох кімнат окремо від інших частин квартири.

У 2016 році позивач отримала будівельний паспорт окремо на ці дві кімнати та подала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 06 грудня 2016 року № ЗК 142163411002» на об`єкт: «Прибудова до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ».

06 грудня 2016 року УДАБІ у Закарпатській області зареєструвало декларацію, а 23 грудня 2016 року державний реєстратор прийняв рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 33135971, яким на підставі цієї декларації дві кімнати площею 18,4 кв. м і 25 кв. м, що знаходяться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , зареєстровано окремо від іншої частини квартири за позивачем та її чоловіком ОСОБА_4 .

Посилалася на те, що у грудні 2017 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 оскаржили декларацію до УДАБІ у Закарпатській області і головний інспектор будівельного нагляду УДАБІ прийняв рішення від 22 грудня 2017 року № 02-ск «Про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта» та цього ж дня в. о. начальника УДАБІ у Закарпатській області видав наказ № 02-ск «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації» від 06 грудня 2016 року № ЗК 142163411002» на об`єкт: «Прибудова до житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважала зазначені рішення та наказ УДАБІ у Закарпатській області протиправними та такими, що суперечать Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, щодо проведення позапланової перевірки, зокрема не пізніше трьох місяців із дня подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а не через рік як у даному випадку.

Зазначила, що відповідач не мав повноважень приймати спірні рішення та наказ, оскільки на підставі спірної декларації нею вже було зареєстровано право власності на окремі ці дві кімнати, а тому рішення та наказ вичерпали свою дію фактом їх виконання і не могли бути скасованими цим управлінням ДАБІ.

Добудовані дві кімнати не є самовільним будівництвом, оскільки збудовані законно, здані ще в експлуатацію у 2008 році та на них видано відповідне свідоцтво на право власності.

Позапланова перевірка проведена без її повідомлення й участі, вона не ознайомлена із актом про виявленні порушення, та не мала можливості подати на них свої зауваження та надати з цього приводу пояснення.

Позивач просила визнати протиправними та скасувати рішення головного інспектора будівельного нагляду УДАБІ у Закарпатській області від 22 грудня 2017 року № 02- СК «Про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта» та наказ в. о. начальника УДАБІ у Закарпатській області від 22 грудня 2017 року № 02- СК «Про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта» від 06 грудня 2016 року № ЗК 142163411002 на об`єкт: «Прибудова до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ».

Ухвалою від 19 вересня 2019 року Виноградівський районний суд Закарпатської області відмовив у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ДАБІ України, УДАБІ у Закарпатській області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист права власності від незаконних посягань. Роз`яснив позивачу право звернення до компетентного суду з адміністративним позовом у порядку адміністративного судочинства.

Постановою від 17 грудня 2019 року Закарпатський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 вересня 2019 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням від 03 вересня 2020 року Виноградівський районний суд Закарпатської області позов задовольнив.

Захистив право власності ОСОБА_1 на дві добудовані кімнати на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 площею 18,4 кв. м та 25 кв. м від протиправних посягань ДАБІ України шляхом:

- визнав протиправними та скасував рішення головного інспектора будівельного нагляду УДАБІ у Закарпатській області від 22 грудня 2017 року № 02- СК «Про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта» та наказ в.о. начальника УДАБІ у Закарпатській області від 22 грудня 217 року № 02- СК «Про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта» від 06.12.2016 року № ЗК 142163411002 на об`єкт: «Прибудова до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ».

Стягнув з ДАБІ України та УДАБІ у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 768,40 грн судового збору у рівних частинах з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивував тим, що відповідач приймаючи оскаржені рішення та наказ діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством, у зв`язку з чим не можна вважати обґрунтованим та правомірним прийняття оскаржених рішень, що є підставою для їх скасування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 18 серпня 2021 року Закарпатський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення.

Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2020 року залишив без змін.

Постанову мотивував тим, що УДАБІ у Закарпатській області управі було прийняти рішення і наказ лише до реєстрації 23 грудня 2016 року ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомості, оскільки після цього часу цим рішенням і наказом порушується принцип правової визначеності, адже рішення суб`єкта владних повноважень про самостійне скасування власного рішення не виключає ознак можливого «свавільного» рішення, яке ставить особу (суб`єкта приватного права) в нерівне становище та створює ситуацію незахищеності.

Заявники ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , у разі незгоди із зареєстрованою декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, не були позбавленні можливості оскаржити її в судовому порядку. Таку можливість оскаржити в судовому порядку спірної декларації мало й Управління ДАБІ у Закарпатській області.

Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинної з 01 грудня 2019 року), передбачено обов`язок органу державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду саме звертатися до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації.

У разі наявності всіх визначених законом підстав уважати даний об`єкт самочинним будівництвом, УДАБІ у Закарпатській області чи особи права яких можливо порушені таким самочинним будівництвом управі були, відповідно до вимог статті 376 ЦК України, звернутися до суду з відповідним позовом про проведення перебудови, а вразі неможливості проведення такої перебудови - знесенню самочинно збудованого об`єкта в порядку, встановленому законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_3 зазначає неврахування висновку щодо застосування статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 826/10962/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17.

Касаційну скаргу мотивував тим, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили характер спірних правовідносин та застосували норми матеріального права з посиланням на існуючу практику, яка не стосується предмета спору; суд апеляційної інстанції встановив повторне використання ОСОБА_1 вже реалізованого дозволу про початок будівельних робіт при поданні спірної декларації і наявності цілого ряду недостовірних відомостей, однак не надав правильну оцінку цим обставинам; суди, неправильно застосовуючи норми матеріального права, перекручуючи реальні правовідносини, що сталися між сторонами, відхиляються від суті спору та реальної перевірки правильності дій ДАБІ.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 01 березня 2016 року, належить на праві власності ОСОБА_2 (постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 857/3917/19, яка набрала законної сили, а. с. 50-56).

Співвласниками (без визначення часток) земельної ділянки будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_3 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 011001 від 15 липня 2005 року, а. с.100).

Рішенням від 25 лютого 1997 року № 163 виконком Іршавської міської ради надав дозвіл ОСОБА_1 на проведення проектно-вишукувальних робіт щодо добудови до житлового будинку АДРЕСА_1 , а рішенням від 21 лютого 2008 року № 49 затвердив ОСОБА_1 матеріали попереднього погодження і надав дозвіл на реконструкцію належної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 98-99).

Згідно з дозволом інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області на виконання будівельних робіт від 02 жовтня 2008 року № 1488 ОСОБА_1 дозволено виконання будівельних робіт із завершення реконструкції власної квартири АДРЕСА_1 (а. с. 101).

Актом державної приймальної комісії від 24 листопада 2008 року прийнято в експлуатацію реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 , який затверджений розпорядженням голови Іршавської РДА від 26 листопада 2008 року № 942 та зареєстрований в інспекції ДАБК у Закарпатській області від 28 листопада 2008 року № 1574 (а. с. 102-106).

Рішенням від 26 лютого 2010 року № 40 Виконавчий комітет Іршавської міської ради вирішив видати ОСОБА_1 свідоцтво про право приватної власності на квартиру з добудовою квартири АДРЕСА_1 (а. с. 107).

Із свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Іршавської міської ради Закарпатської області від 06 березня 2010 року, вбачається, що ОСОБА_8 є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 158,6 кв. м, житловою площею 62,7 кв. м (а. с. 108).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 35789473 від 01 квітня 2015 року, співвласниками квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 161,4 кв. м, житловою площею 82,9 кв м, є ОСОБА_8 та ОСОБА_4 по Ѕ частці кожен. Датою державної реєстрації права власності є 27 березня 2015 рок за номерами записів про право власності 9256161, 9256204 (а. с. 109, 110).

УДАБІ у Закарпатській області 06 грудня 2016 року зареєстровало декларацію № ЗК 142163411002 про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності - «Прибудова до житлового будинку в АДРЕСА_1 ». Категорія будівництва - ІІ.

Згідно з цією декларацією: інженер технічного нагляду - ОСОБА_9 ; генеральний підрядник - ПП ОСОБА_10 ; виконавець робіт - ОСОБА_15. (наказ від 30 вересня 2008 року № 3); генеральний проектувальник - ПП ОСОБА_11 ; головний експерт - ОСОБА_14., сертифікат АЕ № 000158 (а. с. 113-118).

Рішенням від 23 грудня 2016 року № 33135971 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор ОСОБА_12 вніс зміни до розділу цього реєстру з відкриттям розділу на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 611263421219 (а. с. 119).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером запису 76832965 від 23 грудня 2016 року на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 611263421219, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 161,4 кв. м, житловою площею 82,9 кв м, із зазначенням відомостей про складові частини об`єкту нерухомого майна у вигляді: прибудови А', загальною площею 26,4 кв. м; прибудови А'', загальною площею 14,5 кв. м; гаражу Б.

Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності від 01 квітня 2015 року № 35788986, видане державним реєстратором, технічний паспорт № 222/11/16 від 24 листопада 2016 року, виданий ФОП ОСОБА_13 та декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 06 грудня 2016 року № ЗК 142163411002, видавник УДАБІ у Закарпатській області (а. с. 120-121).

01 грудня 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулися до в. о. начальника УДАБІ у Закарпатській області Бокшана С. В. з заявою про проведення перевірки та вжиття відповідних заходів щодо подання ОСОБА_1 неправдивих відомостей у декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІ категорії складності - прибудова житлового будинку в АДРЕСА_1 , зареєстрованої 06 грудня 2016 року за № ЗК 142163411002 (а. с. 122).

22 грудня 2017 року головний інспектор будівельного нагляду УДАБІ у Закарпатській області Новак В. І., у зв`язку з поданням недостовірних відомостей щодо найменування закінченого будівництвом об`єкта, керуючись статтею 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняв рішення за № 02- СК «Про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта», яким скасував реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 06 грудня 2016 року № ЗК142163411002 на об`єкт «Прибудова до житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 /замовник - ОСОБА_1 (а. с. 123).

На підставі цього рішення головний інспектор будівельного нагляду УДАБІ у Закарпатській області від 22 грудня 2017 року № 02- СК «Про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта» та службової записки від 15 грудня 2017 року № 153, в. о. начальника УДАБІ у Закарпатській області Бокшан С. В. видав наказ від 22 грудня 2017 року № 02- СК «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації», де пунктом 1 визначив вважати скасованою декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 06 грудня 2016 року № ЗК142163411002 на об`єкт «Прибудова до житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 (замовник - ОСОБА_1 ).

Пунктом 2 цього наказу доручив сектору по роботі з дозвільними документами забезпечити негайне направлення копії рішення головного інспектора будівельного нагляду та наказу до Державної архітектурно-будівельної інспекції України для вилучення відомостей щодо декларації про початок виконання будівельних робіт від 06 грудня 2016 року № ЗК142163411002 з Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі та анулювання зазначених документів (а. с. 123-а).

Постановою від 11 червня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року та закрив провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним і ця постанова є чинною.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка на підставі спірної декларації зареєструвала право власності окремо на дві кімнати, які здані в експлуатацію у 2008 році та на них отримала свідоцтво на право власності.

Підстав для проведення перевірки, передбачених Порядком № 553 не було, оскільки об`єкт перевірки не є самочинним будівництвом, що підтверджується дозволом на виконання будівельних робіт із завершення реконструкції квартири АДРЕСА_1 № 1488 від 01 жовтня 2008 року, проектом реконструкції квартири, актом прийому-здачі в експлуатацію об`єкта.

У порушення пункту 9 Порядку № 553 позивач не була присутня при проведенні перевірки та за наслідками перевірки не складений акт.

Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта. Про проведення перевірки та складання акта перевірки позивача не повідомляли, з актом не ознайомлювали та його копію не надсилали.

Позивачу декларацію про готовність об`єкта до експлуатації не повернули, а зареєстровали, що свідчить про те, що при подачі такої у грудні 2016 року відповідач не виявив жодних порушень.

Позапланова перевірка може проводитись протягом 3-х місяців з дня подачі зазначених документів., однак всупереч Порядку № 553 спірна перевірка проведена через один рік.

Оскільки прибудова до будинку є реконструкцією, то назва об`єкта словом «реконструкція» чи словом «прибудова» не є неправдивою інформацією та не є підставою для скасування декларації.

Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що заявники ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , у разі незгоди із зареєстрованою декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, не були позбавленні можливості оскаржити її в судовому порядку. Таку можливість оскаржити в судовому порядку спірної декларації мало й УДАБІ у Закарпатській області.

Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинної з 01 грудня 2019 року), передбачено обов`язок органу державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду саме звертатися до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації.

У разі наявності всіх визначених законом підстав уважати даний об`єкт самочинним будівництвом, УДАБІ у Закарпатській області чи особи права яких можливо порушені таким самочинним будівництвом управі були, відповідно до вимог статті 376 ЦК України, звернутися до суду з відповідним позовом про проведення перебудови, а вразі неможливості проведення такої перебудови - знесенню самочинно збудованого об`єкта в порядку, встановленому законом.

Колегія суддів погодилася з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Так, у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 826/10962/17, про яку зазначив заявник, викладено висновок про те, що проект на будівництво створює правові наслідки за умови його відповідності встановленим вимогам і виключно у разі дотримання таких вимог проект на будівництво може бути затверджений замовником будівництва.

Самочинним вважається будівництво, яке здійснюється хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, та за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Ураховуючи положення статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої замовник будівництва самостійно несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, достатньою та необхідною правовою підставою для скасування органом архітектурно-будівельного контролю реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації є встановлення факту наведення у ній замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуваний Наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 13 липня 2017 року № 227 «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності» є законним, а позовні вимоги необґрунтованими, оскільки, оскаржуваний наказ виданий у зв`язку з порушенням приписів статті 391 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, при цих обставинах справи, після видачі спірних декларацій може виникнути загроза життю та здоров`ю фізичних осіб внаслідок зведеного без містобудівних умов будинку.

Крім того, скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт може бути наслідком самостійного виявлення органом державного архітектурного контролю недостовірних даних встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в декларації не відповідала дійсності, та /або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації.

Отримання інвесторами права власності на свої квартири не є підставою для скасування оскаржуваного наказу відповідача, оскільки, відповідач скасовуючи спірні декларації діяв на підставі та у межах повноважень передбачених законом, зокрема, на підставі частини 2 статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17 січня 2017 року № 1817-VIII.

Однак на відміну від цієї справи, у справі, що переглядається, суди не встановили обставин, які є підставою для скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зокрема поданням недостовірних відомостей щодо найменування закінченого будівництвом об`єкта тобто у зазначених справах встановлені різні фактичні обставини.

Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 зазначив, що відповідно до частини 2 статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення товариством дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт.

З моменту реєстрації відповідачем декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, а також внаслідок реєстрації товариством 28 листопада 2014 року права власності на новостворений об`єкт містобудування, Декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпала дію.

Незважаючи на те, що в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено факт набуття позивачем права власності на новостворений об`єкт містобудування, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, на такі обставини уваги не звернув і передбачені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» наслідки щодо часових меж чинності документів, які дають право на виконання будівельних робіт, не застосував, у зв`язку з чим ухвалив рішення яким відмовив у задоволенні позовних вимог, дійшовши висновку щодо правомірності дій відповідача в частині прийняття оскаржуваного рішення про скасування реєстрації спірної декларації про початок виконання будівельних робіт.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17.

У справі, що переглядається, суди обґрунтовано виходили з того, що перелік підстав, за яких об`єкт вважається самочинним будівництвом, наведено у статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункті 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Зі змісту положень статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто, за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва, у зв`язку з чим такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Встановивши, що підстав для проведення перевірки, передбачених Порядком № 553 не було, оскільки об`єкт перевірки не є самочинним будівництвом, позапланова перевірка може проводитись протягом 3-х місяців з дня подачі зазначених документів, проте, всупереч Порядку № 553 спірна перевірка проведена через один рік, а також те, що прибудова до будинку є реконструкцією, тому назва об`єкта словом «реконструкція» чи словом «прибудова» не є неправдивою інформацією та не є підставою для скасування декларації, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову.

Отже підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження у справі, а висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновками Верховного Суду, викладеним у постановах, зазначених заявником як приклад неоднакового застосування статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що находиться за межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська