Постанова

Іменем України

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 234/13165/17

провадження № 61-46592св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Донецької області від 25 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Краснощокової Н. С., Гапонова А. В., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 13 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області був посвідчений договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, за умовами якого він (від його імені на підставі довіреності діяв його син - ОСОБА_4 ) продав ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,0943 га, що розташовані на АДРЕСА_1 .

Пунктом 4 договору передбачено, що грошові кошти, за які придбавається майно, є спільною сумісною власністю відповідачів. У пункті 2 вищевказаного договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки сторони передбачили, що продаж зазначеного нерухомого майна вчинено за погоджену суму 220 262, 76 грн.

Відповідно до пункту 3 договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки своїм підписом під цим договором представник продавця підтвердив факт повного розрахунку, що був проведений до підписання цього договору, і відсутність у продавця будь-яких претензій майнового характеру.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року, що набрало законної сили, в задоволенні його позову до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання вказаного договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки недійсним відмовлено.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що у рахунок оплати за придбаний на підставі спірного правочину будинок ОСОБА_2 передала його сину право володіння та розпорядження на автомобіль «KIA Cerato», номерний знак НОМЕР_1 , що належав їй на праві приватної власності. Тобто преюдиційним судовим рішенням встановлено, що саме грошові кошти в розмірі 220 262,76 грн відповідачі йому не передали і цей факт доказуванню не підлягає.

Вважав, що такими діями відповідачів порушено його права.

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь грошові кошти в розмірі 220 262,76 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року у складі судді Бакуменко А. В. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив із того, що преюдиційним судовим рішенням встановлено факт передачі позивачу грошових коштів за спірним договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, про що також зазначено у самому договорі, унаслідок чого його доводи про неотримання коштів за спірним правочином є безпідставними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Останньою постановою апеляційного суду Донецької області від 25 вересня 2018 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 214 701,35 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив із доведеності позовних вимог та з урахуванням обставин, встановлених преюдиційним судовим рішенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що преюдиційне рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року не містить висновків про те, що ОСОБА_2 не розрахувалася з ОСОБА_1 , зазначені обставини викладені лише у позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 і на підтвердження таких обставин позивач доказів не надав.

Апеляційний суд в порушення вимог статей 77, 95 ЦПК України не визнав долучену розписку про отримання позивачем від свого представника грошової суми в розмірі 1 000,00 доларів США належним доказом.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Витребувано із Краматорського міського суду Донецької області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 13 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області посвідчений договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки. Від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності діяв син - ОСОБА_4 , який продав ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,0943 га, розташовані на АДРЕСА_1 .

У пункті 2 вищевказаного договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки сторони передбачили, що продаж зазначеного нерухомого майна вчинено за погоджену суму 220 262, 76 грн.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 ( син ОСОБА_1 , про визнання вказаного договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки недійсним відмовлено (справа № 236/933/16-ц).

Цим судовим рішенням встановлено, що у рахунок сплати за придбаний на підставі спірного правочину будинок ОСОБА_2 передала сину ОСОБА_1 - ОСОБА_4 право володіння та розпорядження на автомобіль «KIA Cerato», номерний знак НОМЕР_1 , що належав їй на праві приватної власності. Згідно з поясненнями сторін та копій розписок від 03 вересня 2015 року і 09 вересня 2015 року, які виконані у простій письмовій формі, підписані від імені ОСОБА_1 , останній отримав грошові кошти в розмірі 100,00 та 150,00 доларів США в рахунок продажу земельної ділянки. Висновків про те, що мала місце передача грошових коштів продавцю чи його повіреному в сумі, зазначеній у договорі, судове рішення не містить.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з того, що преюдиційним рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року встановлено, що ОСОБА_2 грошові кошти в обумовленому договором купівлі-продажу розмірі 220 262,76 грн ОСОБА_1 або його представнику не передавались, а позивач отримав грошові кошти в розмірі 100,00 та 150,00 доларів США до укладення договору купівлі-продажу в рахунок продажу земельної ділянки, згідно з розписками від 03 вересня 2015 року та від 09 вересня 2015 року, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню частково - за вирахуванням переданих позивачу 250,0 доларів США, що станом на час передачі коштів за офіційним курсом валют Національного банку України становить 5 561,41 грн.

Згідно з частиною першою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно зі статтею 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що у рахунок сплати за придбаний на підставі договору купівлі-продажу будинок ОСОБА_2 передала сину ОСОБА_1 - ОСОБА_4 право володіння та розпорядження на автомобіль «KIA Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав їй на праві приватної власності.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку».

Таким чином, вказані вище обставини з урахуванням положень статей 237, 244 ЦК України свідчать, що, видавши сину ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , довіреність на право володіння та розпорядження належним їй автомобілем, ОСОБА_2 уповноважила останнього на вчинення дій з цим автомобілем від свого імені та у своїх інтересах, а не в інтересах позивача.

Виходячи зі встановлених, на підставі поданих сторонами належних та допустимих доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, апеляційний суд обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1 .

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновком апеляційного суду, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Донецької області від 25 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук