Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

місто Київ

справа № 623/2422/16-ц

провадження № 61-19058св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан» на рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан» (далі - ТОВ «Чарівний Лан») про розірвання договорів оренди землі.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що йому на праві приватної власності належить суцільна земельна ділянка загальною площею 61, 8355 га, яка розташована на території Бражківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, яку він у липні 2009 року передав в оренду ТОВ «Чарівний Лан». При оформленні договору оренди землі зазначена земельна ділянка розбита на сім часток, на кожну укладено договір оренди. У серпні 2016 року він відправив рекомендовані поштові листи на адресу ТОВ «Чарівний Лан» з повідомленням про розірвання договорів в односторонньому порядку, після завершення збирання врожаю на орендованих земельних ділянках. У серпні 2016 року позивачем направлено відповідачу досудове попередження, оскільки на пропозицію про розірвання договорів він не отримав відповіді. Оскільки у позивача виникла потреба та можливість самостійно використовувати належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, а відповідач своєю відмовою укласти договори про розірвання договорів оренди земельних ділянок порушує його конституційні права, просив суд розірвати договори оренди земельних ділянок від 23 липня 2009 року, укладені між ним та ТОВ «Чарівний Лан».

Стислий виклад заперечень відповідачів

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість просив відмовити у задоволенні вимог.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 січня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що у пунктах 12.5 договорів оренди землі, укладених 23 липня 2009 року з ТОВ «Чарівний Лан», сторони погодили можливість розірвання договорів в односторонньому порядку, що не є тотожним підставам припинення права користування земельною ділянкою. Суд вважав, що наявність такого пункту в межах правовідносин оренди земельних ділянок, яке дозволяє абсолютне право на розірвання договору оренди землі в будь-який момент, свідчить про його явно дискримінаційний характер з огляду на те, що встановлює для сторін правову невизначеність, неможливість повноцінного планування використання земельної ділянки в повному циклі, порушує базові засади цивільного та земельного законодавств України, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення. Судом розірвано договори оренди землі, розташованої на території Бражківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, укладені 23 липня 2009 року між ОСОБА_3 і ТОВ «Чарівний Лан»; зокрема, земельної ділянки розміром 7,8443 га, кадастровий номер НОМЕР_1; земельної ділянки розміром 2, 4208 га, кадастровий номер НОМЕР_2; земельної ділянки розміром 10, 2651 га, кадастровий номер НОМЕР_3; земельної ділянки розміром 10, 3225 га, кадастровий номер НОМЕР_4; земельної ділянки розміром 10,4371 га, кадастровий номер НОМЕР_5; земельної ділянки розміром 10,2806 га, кадастровий номер НОМЕР_6; земельної ділянки розміром 10,2652 га, кадастровий номер НОМЕР_7. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що сторони добровільно узгодити можливість в односторонньому порядку розірвати договори оренди, без додаткових для цього причин, що ґрунтується на законі, відповідає принципу правової визначеності і не має дискримінаційного характеру по відношенню до відповідача, оскільки ці умови не залежать від його особистості. Позивач навів поважну причину для припинення договорів в односторонньому порядку, своє бажання на підставі права власності, яке гарантується законом, самостійно господарювати на своїй землі, він врахував інтереси орендаря отримати врожай з орендованої землі, попередивши його завчасно про розірвання договорів оренди.

ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв'язку у квітні 2017 року, ТОВ «Чарівний Лан» просило скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник стверджує, що сторони допустили можливість виникнення у сторін права на одностороннє розірвання договору у встановлених законом випадках. На його переконання, правом на беззастережне одностороннє розірвання договору у будь-який період його дії сторони не наділені. Висновок апеляційного суду про те, що сторони мають безумовне право на розірвання договорів в односторонньому порядку зроблений внаслідок неправильного застосування частини третьої статті 651 ЦК України та не застосування частини другої статті 653 ЦК України, частин першої та другої статті 598 ЦК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що він скористався своїм правом, визначеним договорами та нормами матеріального права, та здійснив волевиявлення щодо розірвання договорів в односторонньому порядку. Вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування законного рішення апеляційного суду.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 06 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року

№ 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на землю від 09 жовтня 2001 року, серії НОМЕР_8, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_9, позивач є власником суцільної земельної ділянки загальною площею 61, 8355 га, яка розташована на території Бражківської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

23 липня 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Чарівний Лан» укладені спірні договори оренди землі (б/н), на підставі зазначеного державного акта на право власності на землю:

- зареєстрованого в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам», про що у державному реєстрі земель 21 лютого 2011 року вчинено запис № 632288084000019 на земельну ділянку розміром 7,8443 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Бражківської сільської ради Ізюмського району Харківської області;

- зареєстрованого в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам», про що у державному реєстрі земель 21 лютого 2011 року вчинено запис № 632288084000023 на земельну ділянку розміром 2, 4208 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану на території Бражківської сільської ради Ізюмського району Харківської області;

- зареєстрованого в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам», про що у державному реєстрі земель 21 лютого 2011 року вчинено запис № 632288084000021 на земельну ділянку розміром 10, 2651 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану на території Бражківської сільської ради Ізюмського району Харківської області;

- зареєстрованого в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам», про що у державному реєстрі земель 21 лютого 2011 року вчинено запис № 632288084000024 на земельну ділянку розміром 10, 3225 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану на території Бражківської сільської ради Ізюмського району Харківської області;

- зареєстрованого в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам», про що у державному реєстрі земель 21 лютого 2011 року вчинено запис № 632288084000020 на земельну ділянку розміром 10,4371 га, кадастровий номер НОМЕР_5, розташовану на території Бражківської сільської ради Ізюмського району Харківської області;

- зареєстрованого в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП « Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам», про що у державному реєстрі земель 21 лютого 2011 року вчинено запис № 632288084000022 на земельну ділянку розміром 10,2806 га, кадастровий номер НОМЕР_6, розташовану на території Бражківської сільської ради Ізюмського району Харківської області;

- зареєстрованого в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам», про що у державному реєстрі земель 30 вересня 2010 року вчинено запис № 041067200013 на земельну ділянку розміром 10, 2652 га, кадастровий номер НОМЕР_7, розташовану на території Бражківської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Згідно з пунктами 1.1 зазначених договорів орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бражківської сільської ради.

Відповідно до пунктів 3.1 договорів сторонами їх укладено строком на 20 років, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

Пунктами 12.2-12.4 договорів передбачено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктами 12.5 договорів розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

У серпні 2016 року позивач відправив рекомендовані поштові листи на адресу ТОВ «Чарівний Лан» з повідомленням про розірвання договорів в односторонньому порядку, після завершення збирання врожаю на орендованих земельних ділянках.

У серпні 2016 року позивач направив відповідачу досудове попередження, оскільки на пропозицію про розірвання договорів він не отримав відповіді.

Оскільки у позивача виникла потреба та можливість самостійно використовувати належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, а відповідач своєю відмовою укласти договори про розірвання договорів оренди земельної ділянки порушує його конституційні права, то він був змушений звернутись до суду із цим позовом.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував таке.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами договору.

Судами встановлено, що пунктами 12.5 зазначених договорів передбачено можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

У наведених умовах договорів передбачається можливість одностороннього розірвання договорів, не обумовлюючи таке розірвання настанням будь-яких підстав та передумов, у тому числі невиконанням орендарем умов договору, а отже може бути реалізовано в разі наявності відповідного волевиявлення однієї зі сторін.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладаючи наведені договори оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договорів, визначили їх зміст, а тому зазначені договори оренди землі укладено з усіма погодженими сторонами умовами.

Відповідно до частини третьої статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

На переконання Верховного Суду, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення вимог позову, оскільки у пункті 12.5 договорів оренди передбачено можливість розірвання позивачем договору оренди землі в односторонньому порядку, що не суперечить частині четвертій статті 31 Закону України «Про оренду землі», а відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи наведене, вимога позивача про розірвання наведених договорів оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та умовам укладених сторонами договорів оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з частиною другою цієї статті Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, ? як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом; забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Зважаючи на наведене, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики, однакового застосування норм права, Верховний Суд під час ухвалення рішення у цій справі врахував правові висновки суду касаційної інстанції (ухвалені у подібних правовідносинах), наведені у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 420/550/16-ц (провадження № 61-7219св18).

Висновки за наслідком розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судом, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді А. С. Олійник

С.О.Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик