Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.07.2019 року у справі №201/13740/18
Постанова КЦС ВП від 29.11.2023 року у справі №201/13740/18

Постанова

Іменем України

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 201/13740/18

провадження № 61-11400св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Леонід Олегович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гапонець Анна Антонівна, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Л. О.,про визнання недійсним договору позики.

На обґрунтування позову зазначив, що 21 листопада 2018 року між ним та відповідачами було укладено договір позики грошових коштів на суму 1 988 000,00 грн зі строком повернення коштів - 21 грудня 2018 року, нотаріально посвідчений за згоди його дружини.

Разом з тим, позивач вказував на те, що фактично такого договору він не укладав, діяв під примусом, коштів не брав і не зобов`язувався їх повернути відповідачам.

Також звертав увагу на те, що позикодавці не виконали умов договору, зокрема, жодних грошових коштів як до підписання договору позики, так і після підписання означеного договору вони йому не передавали та він їх не отримував, про що свідчить відсутність будь-яких власноруч написаних позичальником розписок.

Крім того, посилався на те, що оспорюваний договір не містить істотних умов, необхідних для його укладення, а саме договором позики грошових коштів не визначено суму грошових коштів, яка передається кожним із позикодавців. Між тим, в договорі позики грошових коштів не визначено хто з позикодавців та в якому розмірі і порядку має право вимоги повернення грошових коштів. При цьому, недодержання даної вимоги закону є підставою для визнання договору недійсним.

Таким чином, позивач, враховуючи вищевикладені обставини та оскільки у нього на момент вчинення правочину не було наміру виконувати передбачені договором зобов`язання, вважав належним способом відновлення своїх порушених прав визнання зазначеного вище договору недійсним.

Уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_5 просив суд визнати недійсним договір позики грошових коштів, який підписаний 21 листопада 2018 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л. О. та зареєстрований в реєстрі за № 114.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Суд першої інстанції послався на те, що під час розгляду справи позивачем не спростовано у встановленому законом порядку презумпцію правомірності правочину, не виконано встановленого процесуальним законом обов`язку доведення обставин, на які він посилався у позові як на підставу своїх вимог.

Суд зазначив, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору і в тексті договору обумовлено про те, що передачу коштів за договором було здійснено до підписання вказаного договору, передбачені умови щодо повернення коштів, строку виконання зобов`язання, тощо. Сторонами не заперечується факт підписання договору позики від 21 листопада 2018 року, а отже підстави для задоволення позову - відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_5 - адвокат Гапонець А. А. оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Гапонець А. А. залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25 липня 2023 року ОСОБА_5 в особі представника - адвоката Гапонець А. А. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішенняз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

При цьому, заявник послався на те, що про проведення судового засідання 21 червня 2023 року сторону позивача було повідомлено тільки 20 червня 2023 року, тобто за один день до судового засідання, що унеможливило їх участь у розгляді справи. У зв`язку із тим, що позивач та його представник були повідомлені про дату, час та місце судового засідання з порушенням норм ЦПК України, вони при винесенні оскаржуваної постанови від 21 червня 2023 року у цій справі були позбавлені у наданні пояснень та заперечень.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 02 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - адвокат Чернецька О. А. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

31 серпня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 21 листопада 2018 року між ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з другого боку було укладено договір позики грошових коштів на суму 1 988 000, 00 грн, що на день підписання цього договору становить еквівалент 71 000, 00 доларів США, зі строком повернення коштів до 21 грудня 2018 року включно, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л. О. та зареєстрований в реєстрі за №114. Договір позивачем було укладено за нотаріально посвідченої згоди його дружини, а саме - письмової заяви про згоду подружжя ОСОБА_6 на укладання та підписання її чоловіком даного договору, справжність підпису на заяві засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л. О. від 21 листопада 2018 року за реєстровим № 110.

Згідно пункту 4 договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року грошова сума, вказана в пункті 1 Договору, передана Позичальнику ( ОСОБА_5 ) до підписання цього договору.

Відповідно до листа «Про надання інформації» від 16 грудня 2019 року за вих. № 1497 45-7/3-6031, у провадженні Шевченківського відділу поліції Дніпровського ВП перебувало кримінальне провадження № 12019040650001497 від 13 червня 2019 року. За результатами проведеного досудового розслідування кримінального провадження № 12019040650001497, яке було об`єднано з кримінальним провадженням № 12019040640002323 від 18 жовтня 2019 року, відомості про яке внесено до ЄДРДР за заявами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 за частиною першою статті190 Кримінального кодексу України, 16 вересня 2019 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діях вказаних осіб складу злочину, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України.

Зокрема, під час досудового розслідування було встановлено, що факт вчинення обману чи зловживання довірою відносно потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а так само протиправного отримання їх майна чи права на майно, свого підтвердження не знайшов; показання потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо підписання у тому числі договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року, під дією психологічного примусу у ході досудового розслідування нічим іншим, лише як свідченнями ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не підтверджено, тому розцінено слідчим критично, як спосіб уникнення цивільно-правової відповідальності.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2020 року по справі № 932/18630/19, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2021 року, у задоволенні скарги адвоката Борисової Ю. В., яка діяла в інтересах ОСОБА_6 , про скасування постанови слідчого від 16 грудня 2019 року про закриття кримінального провадження № 12019040650001497 - відмовлено.

Відповідно до заключної частини висновку експертів від 17 грудня 2021 року № 3182/3/31826/20-61, що складений за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи у цій справі, судові експерти дійшли до наступних висновків:

1) для ОСОБА_5 (позивача) при укладенні договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року між ним та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у присутності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіна-Сандомирського Л. О., обставини справи були не абстрактними, а реальними та такими, що дійсно відповідають вчиненим діям;

2) ОСОБА_5 здатен був повною мірою усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм оцінку та керувати ними при підписанні договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року без прихованого психологічного тиску на його свідомість;

3) ОСОБА_5 здатен був усвідомлювати у повній мірі зміст власних дій та їх наслідків під час укладення договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року між ним та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у присутності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіна-Сандомирського Л. О.;

4) ОСОБА_5 здатен був повною мірою прогнозувати наслідки власних дій під час укладення договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року між ним та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у присутності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіна-Сандомирського Л. О.;

5) в разі якщо б психологічний вплив ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 таки мав місце, він би не зміг би змінити вільне волевиявлення ОСОБА_5 ;

6) ОСОБА_5 здатен був повною мірою усвідомлено приймати рішення на укладання договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року між ним та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у присутності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіна-Сандомирського Л. О.;

7) ОСОБА_6 здатна була повною мірою усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм оцінку та керувати ними під час підписання заяви про згоду на укладення договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року між її чоловіком ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

8) ОСОБА_6 здатна була повною мірою прогнозувати наслідки власних дій під час підписання заяви про згоду на укладення договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року між чоловіком ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Крім того, згідно висновку експертів від 17 грудня 2021 року за № 3182/3/31826/20-61, результати аналізу зареєстрованих поліграфом фізіологічних реакцій ОСОБА_5 на значимі стимули, дозволяють сформулювати наступні висновки:

1. надати відповідь чи вказують психологічні реакції ОСОБА_5 на те, що в його пам`яті відсутня значуща інформація про те, що ним отримано від ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та/або іншої особи грошові кошти за укладення Договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року, у межах дослідження не представляється можливим, у той час виявлені фізіологічні реакції, які свідчать про те, що ОСОБА_5 має грошові зобов`язання перед ОСОБА_7 ;

2. психофізіологічні реакції, які були виявлені під час психологічного дослідження із використанням поліграфу, свідчать, що у пам`яті ОСОБА_5 відсутня значуща інформація про вплив на його психологічний стан до підписання оспорюваного договору зі сторони ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та/або інших осіб, з метою примусити до укладення Договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Конституційне право на судовий захист передбачає, як невід`ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, та конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Реалізація конституційних прав на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження судового рішення здійснюється відповідно до процесуальних норм, зокрема ЦПК України.

За змістом частини третьої статті 2 ЦПК України основними принципами цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час розгляду справи в апеляційному суді) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Із матеріалів справи, що переглядається у касаційному порядку, вбачається, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - адвоката Гапонець А. А. на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду на 17 травня 2023 року з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні 17 травня 2023 року розгляд справи відкладено на 12-30 21 червня 2023 року. У судовому засіданні 17 травня 2023 року сторона позивача участі у розгляді справи не приймала.

21 червня 2023 року (11 год. 42 хвил.) через засоби електронного зв`язку на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката Гапонець А. А., в якому остання просила суд про відкладення розгляду справи, призначеного на 12-30 21 червня 2023 року, через її участь у невідкладних слідчих діях 21 червня 2023 року.

Згідно протоколу судового засідання від 21 червня 2023 року розгляд справи відбувся за участі представника відповідачів. Сторона позивача участі у розгляді справи не приймала.

У судовому засіданні 21 червня 2023 року апеляційним судом ухвалено постанову.

Водночас апеляційним судом не надано належної оцінки обставинам і причинам неявки сторони позивача у судове засідання, наявності/відсутності підстав для відкладення судового розгляду справи та відповідних клопотань.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Як стверджує представник ОСОБА_5 - адвокат Гапонець А. А. в касаційній скарзі, про проведення судового засідання 21 червня 2023 року стороні позивача стало відомо лише 20 червня 2023 року, тобто за один день до судового засідання, призначеного на 21 червня 2023 року.

Матеріали справи містять судову повістку апеляційного суду від 18 травня 2023 року про виклик в судове засідання на 21 червня 2023 року на ім`я ОСОБА_5 із зазначенням номера мобільного телефону та електронної адреси ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка належить представнику позивача - адвокату Гапонець А. А.

Разом із тим, докази надсилання вказаної повістки та її отримання адресатом у матеріалах справи відсутні.

При цьому, Верховним Судом не може бути взята до уваги наявна у матеріалах справи роздруківка реєстру про надіслання судової повістки про виклик в суд, згідно якого ОСОБА_5 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 та його представнику - адвокату Гапонець А. А. на номер мобільного телефону НОМЕР_2 було направлено SMS- повідомлення, дата документу: 18 травня 2023 року, статус відправки - доставлено у Viber з огляду на таке.

Частиною тринадцятою статті 128 ЦПК України передбачено, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS- повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень, однак виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 205/7595/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/15, від 04 листопада 2019 року у справі № 214/9062/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 704/435/19-ц, від 10 листопада 2022 року у справі № 440/222/19, від 24 липня 2023 року у справі № 495/6258/20.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 чи його представник - адвокат Гапонець А. А. подавали заяву про направлення їм повісток SMS-повідомленням.

При таких обставинах матеріалами справи не спростовується довод касаційної скарги, що сторона позивача про судове засідання, призначене на 21 червня 2023 року, дізналась лише 20 червня 2023 року.

Системний аналіз частин четвертої, п`ятої статті 128, частини третьої статті 368 ЦПК України дає підстави для висновку, що учасники справи повинні бути повідомлені про дату, час та місце судового розгляду апеляційним судом завчасно, тобто з урахуванням того, щоб вони мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Таким чином, за відсутності у апеляційного суду відомостей щодо належного та завчасного повідомлення сторони позивача про судове засідання, призначене на 21 червня 2023 року, суд мав вжити відповідних заходів, зокрема, прийнявши до уваги клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката Гапонець А. А., відкласти розгляд справи.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув, оцінки обставинам і причинам неявки сторони позивача у судове засідання не надав, розгляд справи не відклав, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що встановлені обставини обмеження права сторони позивача на участь у апеляційному перегляді даної справи є достатньою підставою для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції. Зважаючи на межі касаційного перегляду відповідно до статті 400 ЦПК України відсутні підстави для надання оцінки іншим доводам касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, щооскаржену постанову апеляційного суду слід скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гапонець Анна Антонівна, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Леонід Олегович, про визнання недійсним договору позики направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов