Постанова

Іменем України

29 липня 2019 року

м. Київ

справа № 347/266/17

провадження № 61-30103св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Томин О. О., Мелінишин Г. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 20 січня 2014 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого він передав у борг останній кошти у розмірі 12 400,00 дол. США з кінцевим терміном повернення позики до 20 січня 2015 року, про що ОСОБА_3 було складено розписку.

ОСОБА_3 свої зобов`язання за договором позики не виконала, позику в установлений строк не повернула, тому він звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором позики і рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2015 року з ОСОБА_3 на його користь було стягнуто заборгованість за договором позики у розмірі 272 742,00 грн.

На підставі того, що зазначене рішення ОСОБА_3 не виконано, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26 квітня 2017 року, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на підставі частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних у розмірі 11 812,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 98 064,00 грн. Крім того, вказував, що неповернення боржником позики ставить його у скрутне матеріальне становище, що впливає на стан його здоров`я, та принижує його честь і гідність, тому просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_3 100 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2017 року у складі судді Крилюк М. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за порушення грошового зобов`язання 109 876,00 грн, 30 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди та судові витрати у розмірі 15 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 не виконує рішення суду, що набрало законної сили, про стягнення з неї боргу за договором позики, тому наявні підстави для стягнення з відповідача у рахунок невиконання договору позики кошти з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, що відповідає вимога частини другої статті 625 ЦК України.

Враховуючи пенсійний вік позивача, період, протягом якого відповідач не виконує договірні зобов`язання, що негативно впливає на його матеріальний стан і стан здоров`я, суд на підставі статті 1167 ЦК України дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти за порушення грошового зобов`язання, а саме три проценти річних від простроченої суми за період з 21 січня 2015 року до 31 грудня 2016 року включно у розмірі 16 882,13 грн, інфляційні втрати за період з 04 вересня 2015 року до 31 грудня 2016 року включно у розмірі 43 711,79 грн, а всього 60 593,92 грн, судові витрати у розмірі 640,00 грн і витрати за надання правової допомоги у розмірі 1 802,66 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що оскільки зобов`язання за договором позики відповідачем виконано не було, кошти в установлений строк не повернуті, то позичальник несе відповідальність у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання, передбачену статтею 625 ЦК України. Враховуючи, що між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого у позику були надані грошові кошти в іноземній валюті, то позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат до ухвалення судового рішення, яким заборгованість за договором позики була стягнута в національній валюті - гривні, тобто до 04 вересня 2015 року, задоволенню не підлягають.

Судом першої інстанції помилково задоволено вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини і умовами укладеного між ними договору не передбачено відшкодування моральної шкоди, що виключає можливість задоволення цих вимог.

Оскільки позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу поза межами судового засіданні, то з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу, надану представником позивача безпосередньо у суді, у розмірі 1 802,66 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 червня 2019 року № 553/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у частині другій статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниці України - гривня.

Оскільки відповідно до договору, укладеного сторонами, їй у позику були надані грошові кошти в іноземній валюті, то заборгованість за цим договором індексації не підлягає.

Крім того, суд безпідставно провів розрахунок трьох процентів річних за період з 21 січня 2015 року до 31 грудня 2016 року на підставі заборгованості за договором позики у дол. США, а не в її еквіваленті в національній валюті.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У грудні 2017 року ОСОБА_1 , вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, просив оспорювань рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 січня 2014 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав у борг ОСОБА_3 кошти у розмірі 12 400,00 дол. США з кінцевим терміном повернення позики до 20 січня 2015 року, про що ОСОБА_3 складено розписку.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2015 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20 січня 2014 року у розмірі 272 742,00 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (частини перша статті 610 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення боргу.

Таким чином, оскільки чинне законодавство України не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, то правильними є висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для покладення обов`язку на відповідача сплатити на користь позивача три проценти річних та інфляційні втрати за прострочення сплати відповідачем стягнутої за рішенням суду суми основного боргу.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що грошове зобов`язання відповідача не підлягає індексації, оскільки договір позики між сторонами укладений в іноземній валюті, є помилковими з огляду на таке.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Враховуючи те, що сума боргу, стягнута із відповідача рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2015 року, визначена у національній валюті України - гривні, тому такі грошові кошти підлягають індексації.

З урахуванням вказаного, апеляційним судом обґрунтовано здійснено розрахунок трьох процентів річних до ухвалення рішення про стягнення заборгованості за договором позики на підставі суми позики у дол. США (у валюті, в якій було визначено зобов`язання договором), а після ухвалення цього рішення - у гривні (у валюті, в якій була визначена сума боргу на підставі рішення суду), що свідчить про безпідставність доводів касаційної скарги у цій частині.

З указаного вбачається, що доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян