Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.05.2021 року у справі №357/7779/20

Постанова

Іменем України

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 357/7779/20

провадження № 61-6301 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д.

Д.,

учасники справи:

позивач - Національна академія внутрішніх справ,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної академії внутрішніх справ на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2020 року у складі судді ЦурановаА. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року Національна академія внутрішніх справзвернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, інфляційних втрат та 3 % річних.

Позовна заява мотивована тим, що наказом ректора Національної академії внутрішніх справвід 08 серпня 2013 року ОСОБА_2 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання. 09 вересня 2013 року з ОСОБА_2 було укладено договір № 13-337 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно з яким відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов'язався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби - відшкодувати витрати у зв'язку із утриманням у навчальному закладі. У період з 28 серпня 2013 року по 31 серпня 2015 року відповідач проходив навчання у вищому навчальному закладі.

31 серпня 2015 року наказом ректора Національної академії внутрішніх справ № 115 о/с ОСОБА_1 був відрахований з навчального закладу та звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням, що є підставою для стягнення з нього витрат у зв'язку із навчанням, оскільки звільнення відбулось до закінчення визначених вищевказаним договором строків. Відповідач у добровільному порядку не відшкодував університету витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Ураховуючи викладене, Національна академія внутрішніх справпросила суд стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 38 346,04 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання, у тому числі індекс інфляції у розмірі 7 016,78 грн, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 2 590,21 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2020 року провадження у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, інфляційних втрат та 3 % річних закрито.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, навчаючись у вищому навчальному закладі Національній академії внутрішніх справ, особа проходить службу, яка відповідно до положень КАС України вважається публічною службою.

Отже, спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору про підготовку фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбулося після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Спір між сторонами виник щодо проходження (публічної) служби, а саме невиконання відповідачем укладеного договору про підготовку фахівця у навчальному закладі, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням у цьому навчальному закладі, а тому розгляд цієї справи віднесений до компетенції адміністративного суду, унаслідок чого провадження у справі слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 225 ЦПК України.

Суд посилався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 рокуапеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ залишено без задоволення, судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до наказу ректора Національної академії внутрішніх справ від 31 серпня 2015 року № 115 о/с відповідач звільнений у званні рядовий міліції, звільнення відбулось на підставі рапорту ОСОБА_1 та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, зі служби в органах внутрішніх справ. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 225 ЦПК України, оскільки спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору про підготовку фахівця, підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Національна академія внутрішніх справ просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 357/7779/20 з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у спорах про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі, відсутня сторона, яка здійснює публічно-владні управлінські функції, й сам спір не пов'язаний з виконанням або невиконанням таких функцій особою, що порушила умови цивільно-правового договору. На момент звільнення відповідача зі служби між ним та Національною академією внутрішніх справ не існувало трудових (службових) чи інших правовідносин, спори з яких могли б розглядатися в порядку адміністративного судочинства. У випадку закриття провадження у справі, враховуючи значно менші строки звернення до адміністративного суду, передбачені положеннями статті 122 КАС України, ніж строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України, Національна академія внутрішніх справ не матиме можливості повернути до Державного бюджету України кошти, витрачені на утримання відповідача в навчальному закладі. Таким чином, ця справа не відноситься до категорії, на яку поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду, на правові висновки якої суди посилались, не врахували, що спір у цій справі виник між фізичною особою та юридичною особою, яка є державним вищим навчальним закладом і виступає стороною цивільно-правового договору.

Заявник посилався на інші відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив

У червні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Спори щодо проходження публічної служби, у тому числі питання відповідальності за невиконання договору про підготовку фахівця підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 08 серпня 2013 року ОСОБА_2 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання. 09 вересня 2013 року з ОСОБА_2 було укладено договір № 13-337 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно з яким відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов'язався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби - відшкодувати витрати у зв'язку із утриманням у навчальному закладі.

31 серпня 2015 року наказом ректора Національної академії внутрішніх справ № 115 о/с відповідач звільнений у званні рядовий міліції, звільнення відбулось на підставі рапорту ОСОБА_1 та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, зі служби в органах внутрішніх справ.

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина 4 статті 5 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

За змістом статті 9 Закону України "Про міліцію", тут і надалі, чинного на час укладення договору про підготовку фахівця у вищому начальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (Національній академії внутрішніх справ), на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України "Про міліцію" працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Спори, пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-699 апп 18) та від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563 цс18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суди дійшли законного і обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Посилання касаційної скарги на помилковість висновків Великої Палати Верховного Суду фактично зводяться до незгоди з висловленою нею правовою позицією та суб'єктивного тлумачення позивачем норм права, що не може бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

Доводи касаційної скарги про те, що спори про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними, оскільки спростовуються вищевказаними висновками судів і сталою практикою Верховного Суду, яка з цього питання є незмінною.

Посилання касаційної скарги на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах: від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15, безпідставні, оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669 апп 18) відступила від викладених у них висновках з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень.

У зв'язку з цим відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції, оскільки умови, передбачені частиною 6 статті 403 ЦПК України, відсутні.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким при апеляційному перегляді справи була надана належна правова оцінка.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної академії внутрішніх справ залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник