Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.05.2019 року у справі №626/602/17

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

місто Київ

справа № 626/602/17

провадження № 61-14420св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,

відповідач - Піщанська сільська рада Красноградського району Харківської області,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 травня 2017 року у складі судді Дудченка В. О. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Овсяннікової А. І., Коваленко І. П.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_2, діючи в інтересах недієздатного ОСОБА_1 як його опікун, у квітні 2017 року звернулась до суду з позовом до Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області, в якому просила визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до заповіту померлої все майно вона заповіла ОСОБА_1, якого на підставі рішення Красноградського районного суду Харківської області від 03 січня 2017 року визнано недієздатним. Через хворобу ОСОБА_1 не звернувся до нотаріуса у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини. Про наявність заповіту померлої опікун ОСОБА_1 дізналася лише у квітні 2017 року.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

Піщанська сільська рада Красноградського району Харківської області просила ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства та розглянути справу без представника сільської ради.

ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позову, так як на час відкриття спадщини ОСОБА_1 захворюваннями, які б об'єктивно перешкоджали йому в межах шестимісячного строку звернутися до нотаріальної контори, не страждав.

Захворювання, внаслідок якого він у подальшому був визнаний недієздатним, вперше трапилося з ОСОБА_1 15 березня 2015 року.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 10 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року, позов недієздатного ОСОБА_1, поданого в його інтересах ОСОБА_2, задоволено.

Визначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, додатковий строк у 60 днів з дня набрання законної сили рішення суду для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовувалось тим, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, так як не знав про існування заповіту на його ім'я, а дізнався про його існування лише в квітні 2017 року з матеріалів цивільної справи № 626/483/17, та 21 квітня 2017 року отримана його копія. Суд першої інстанції також зробив висновок, що з однієї виписки з лікарні неможливо встановити, чи дійсно у ОСОБА_1 проблеми зі здоров'ям виникли лише в 2015 році, для встановлення такого факту потрібна повна картка хворого, яку до матеріалів справи не було додано.

Апеляційний суд додатково зазначив, що той факт, що згідно з висновком судової психіатричної експертизи ОСОБА_1 за своїм психічним станом не може розуміти своїх дій та керувати ними, є поважною причиною для пропуску строку на вчинення дії - прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у липні 2017 року, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що судами неправильно застосовано правила статті 1272 ЦК України, не враховано, що ОСОБА_1 до 2015 року не мав захворювань, які перешкоджали йому звернутися із заявою про прийняття спадщини у передбачений законом строк. Вимоги позову, на переконання заявника, є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами. Висновок судів про те, що ОСОБА_1 не знав про існування заповіту є помилковими, оскільки оригінал заповіту з дня його складення знаходився у нього.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Піщанська сільська рада Красноградського району Харківської області просить касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Відповідач визнає, що у ОСОБА_1 були поважні причини пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу та матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у березні 2018 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом правил частини 1 та 3 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618- ІV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4

Відповідно до дубліката заповіту від 27 березня 2008 року, реєстровий № 228, все своє майно ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 03 січня 2017 року ОСОБА_1 визнано недієздатним.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 02 березня 2017 року встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_1 ОСОБА_2

Постановою приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Мошкової Н. О. ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_5, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав пропуску ОСОБА_1 шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Оцінка аргументів касаційної скарги

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статті 1223 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статті 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінюючи доводи про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтовані висновки про наявність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій у зв'язку з недієздатністю позивача.

При цьому судами надано оцінку доводам та доказам заявника про те, що захворювання, яке стало підставою для визнання позивача недієздатним, виникло у ОСОБА_1 лише у 2015 році. Враховуючи, що заявник не надав до суду першої та апеляційної інстанцій достатніх доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неспростування позовних вимог є обґрунтованими.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що відповідач у справі Піщанська сільська рада Красноградського району Харківської області заперечувала проти задоволення апеляційної та касаційної скарг, вважаючи, що існують поважні причини пропуску строку звернення позивачем із заявою про прийняття спадщини.

При цьому Верховний Суд врахував, що заявник не є відповідачем у справі, його залучено до участі у справі як третю особу, на момент розгляду справи судами ОСОБА_3 не отримав спадщину, а рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року у цивільній справі № 626/483/17 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від імені недієздатного ОСОБА_1. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 19 квітня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_4

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 60 ЦПК України.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та залишаючи його без змін, суди першої та апеляційної інстанцій із урахуванням норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи сторін у справі, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для поновлення позивачу строків для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 набув захворювання, яке стало підставою для визнання його судом недієздатним, лише у 2015 році відхилені Верховним Судом, оскільки таким доводам та доказам на їх підтвердження надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, а тому такі доводи зводяться до переоцінки доказів у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Інші доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик