Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2018 року у справі №565/2410/17

Постанова

Іменем України

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 565/2410/17

провадження № 61-38809св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сихівський районний суд міста Львова,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 05 квітня 2018 року у складі судді Боймиструка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сихівського районного суду міста Львова про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 20 листопада 2014 року відповідачем ухвалено судове рішення у справі № 464/8904/14-ц, однак у визначений процесуальним законодавством строк зазначене рішення їй не було надіслане. Крім того, Сихівським районним судом міста Львова були допущені інші процесуальні порушення. Вказаними діями відповідача їй завдано моральну шкоду. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 січня 2018 року у складі судді Малкова В. В. позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 січня 2018 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1

Повертаючи позовну заяву, місцевий суд виходив з того, що у строк, визначений ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 січня 2018 року, позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22 березня 2018 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від слати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 січня 2018 року залишено без руху для надання оригіналу платіжного документа про сплату судового збору та встановлено для виправлення вказаних недоліків строк не пізніше п`яти днів з дня вручення цієї ухвали, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання ухвали суду.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 05 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 січня 2018 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у строк, визначений ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22 березня 2018 року,позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У травні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 05 квітня 2018 року та направити справу для відкриття провадження до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги не відповідають положенням Конституції України Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про судовий збір», оскільки ця справа є похідною від справи № 464/8904/14-ц, у якій ОСОБА_1 виступала споживачем фінансових послуг, а протиправні дії відповідача змусили її звертатися до суду з цим позовом. Крім того, судом не враховано, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

20 липня 2018 року справа № 565/2410/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Однією з основних засад судочинства, визначених у статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Частиною першою статі 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Апеляційна скарга на ухвалу місцевого суду підлягає оплаті судовим збором за ставками, визначеними підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з положеннями пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Із системного аналізу цієї норми закону випливає, що позивачі, які звільнені від сплати судового збору при поданні окремих позовів, та певні категорії осіб незалежно від категорії позову звільняються не лише від сплати судового збору за подання позову, а й за подання апеляційних та касаційних скарг. Порушені права позивача з наведених у позові підстав можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 2 ЦПК України).

Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 21 березня 2018 року в справі № 14-57цс18.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Підставами пред`явленого у цій справі позову є неправомірні, на думку ОСОБА_1 , дії (бездіяльність) Сихівського районного суду міста Львова щодо ненаправлення їй копії судового рішення у справі № 464/8904/14-ц.

В порушення вищенаведених норм процесуального права апеляційний суд не взяв до уваги предмет і підстави пред`явленого позову та аргументи позивача, наведені в листі, наданому на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, і дійшов помилкового висновку про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.

В оцінці спірних правовідносин Верховний Суди виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК Українипередбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вищенаведених норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, оскаржуване судове рішення слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 05 квітня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов