Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.04.2024 року у справі №705/2465/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 705/2465/21

провадження № 61-17108св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 серпня 2023 року у складі судді Гудзенко В. Л. та постанову Черкаського апеляційного суду

від 01 листопада 2023 року у складі колегії суддів Василенко Л. І.,

Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у серпні 2016 року ОСОБА_1 познайомилася з ОСОБА_2 і протягом чотирьох років вони мали серйозні стосунки чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу. У зв`язку з роботою відповідач проживав в с. Вільхове Ульянівського району Кіровоградської області, однак більшість свого вільного часу після роботи та у вихідні дні він проживав у позивача.

У серпні 2020 року позивач завагітніла, проте ОСОБА_2 наполягав на перериванні вагітності шляхом аборту. У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 робити аборт відповідач припинив з нею стосунки та спілкування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_3 , дані про батька якої в свідоцтві про народження відповідно до вимог статті 135 СК України записані зі слів матері, а саме прізвище - ОСОБА_4 , по батькові ОСОБА_5 .

У зв`язку з тим, що відповідач не визнає своє батьківство, відмовляється від спілкування з дочкою та ухиляється від її утримання, ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внести зміни в актовий запис № 94 від 11 лютого 2021 року, здійснений Уманським міськрайонним відділом ДРАЦС ЦМУ МЮ (м. Київ) про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де в графі «прізвище» вказати прізвище дитини як ОСОБА_7 , а в графі «батько», батьком дитини вказати ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду

від 01 листопада 2023 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому у графі «відомості про батька» зазначено громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

а прізвище дитини вказано « ОСОБА_7 ».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що висновками експертів № 103-216-2021 від 29 листопада 2021 року та № СЕ-19/102-22/12617-БД від 23 січня 2023 року (повторна експертиза за клопотанням відповідача), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , може бути біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ймовірністю 99,99 %.

Висновки судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є належними та допустимими доказами, єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, з огляду на що вказані обставини слугують обґрунтованою підставою для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду

з касаційною скаргою на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 серпня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 17 квітня

2018 року у справі № 523/9076/16, від 20 червня 2018 року у справі

№ 308/3162/15, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17, від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, відповідно до яких пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовної заяви.

Аналіз процесуальних документів у справі (ухвала про відкриття провадження, ухвала про призначення експертизи) свідчить про те, що провадження відкрито відносно особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а рішення по суті ухвалено стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто відмінна дата народження особи.

Після надходження матеріалів до експертної установи експерт Назаров С. Д. направив до суду клопотання про уточнення дати народження відповідача ОСОБА_2 і ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 листопада 2022 року виправлено описку, що стосується дати народження відповідача.

При цьому позивач не зверталася до суду із клопотанням про заміну відповідача та про виправлення описки в ухвалі суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 серпня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У квітні 2024 року справа № 705/2465/21 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про народження серії

НОМЕР_1 від 11 лютого 2021 року, виданого Уманським МВДР Уманським

МВ ДРАЦС ЦМУ МЮ, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_6 (а. с. 10).

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня

2021 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Слободянюка І. В. задоволено та призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На виконання ухвали суду від 20 липня 2021 року було надано висновок експерта від 29 листопада 2021 року № 103-216-2021, відповідно до якого молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_6 складає величину не менш ніж 99,99 %. Для проведення експертизи у

ОСОБА_2 та ОСОБА_8 були відібрані зразки крові у відділенні (а. с. 53-56).

У квітні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про призначення у справі повторної експертизи та просив поставити на вирішення питання, чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 72, 73).

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня

2022 року клопотання ОСОБА_2 задоволено та призначено у справі повторну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 75, 76).

У клопотанні експерта від 12 вересня 2022 року № СЕ-19/102-22/12617-БД вказано про необхідність уточнення дати народження ОСОБА_2 в копії ухвали про призначення експертизи та повторно зобов`язати з`явитися до Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі - Вінницький НДЕКЦ МВС) для відбору експериментальних зразків (а. с. 98, 99).

14 жовтня 2022 року Вінницький НДЕКЦ МВС подав до суду клопотання про виправлення описки в ухвалі про призначення експертизи (а. с. 102, 103).

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 листопада 2022 року виправлено описку в ухвалі Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня 2022 року та постановлено вважати правильною дату народження відповідача у справі ОСОБА_2 - 24 березня 1976 року (а. с. 118, 119).

Відповідно до висновку судового експерта від 23 січня 2023 року № СЕ-19/102-22/12617-БД ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , може бути біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ймовірність вказаного становить 99,99 %. Згідно з актом відібрання зразків від 20 грудня 2022 року зразки були відібрані, зокрема у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з зазначенням паспортних даних (а. с. 129-146).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року

в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61?19815сво19).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство

і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (частина перша статті 128 СК України).

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

У справі, що є предметом касаційного перегляду, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2021 року, виданого Уманським МВ ДРАЦС ЦМУ МЮ, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_6 . Запис про народження здійснено на підставі статті 135 СК України зі слів матері.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76 77 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18, від 11 січня 2023 року у справі № 504/4181/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 29 квітня

2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти» («Mifsud v. Malta», заява № 62257/15) зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У цій справі за клопотання позивача ОСОБА_1 ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2021 року було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.

На виконання вказаної ухвали суду Київське міське клінічне бюро

судово-медичної експертизи надало висновок від 29 листопада 2021 року

№ 103-216-2021, відповідно до якого у результаті молекулярно-генетичного дослідження встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_6 складає величину не менше ніж 99,99 %. Для проведення експертизи у ОСОБА_2 та ОСОБА_8 були відібрані зразки крові у відділенні.

Не погодившись із процедурою проведення експертного дослідження у зв`язку з тим, що у експертному висновку відсутня вказівка обставин відібрання біологічних зразків відповідно до протоколу, ОСОБА_2 подав до суду клопотання про проведення повторної експертизи, на вирішення якої просив поставити питання, чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня

2022 року клопотання ОСОБА_2 задоволено та призначено у справі повторну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу.

На підставі клопотання Вінницького НДЕКЦ МВС від 14 жовтня 2022 року ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 листопада 2022 року виправлено описку в ухвалі Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня 2022 року та постановлено вважати правильною дату народження відповідача у справі ОСОБА_2 - 24 березня 1976 року.

Відповідно до висновку судового експерта від 23 січня 2023 року

№ СЕ-19/102-22/12617-БД ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , може бути біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ймовірність вказаного становить 99,99 %. Згідно з актом відібрання зразків від 20 грудня 2022 року зразки були відібрані, зокрема у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з зазначенням паспортних даних.

Повно та всебічно дослідивши обставини, що мають значення для справи, надавши оцінку доказам, враховуючи результати висновків експертів

від 29 листопада 2021 року № 103-216-2021 та від 23 січня 2023 року

№ СЕ-19/102-22/12617-БД, якими підтверджено вірогідність біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , що становить величину не менше ніж 99,99 %, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали доведеним той факт, що

ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_6 , у зв`язку з чим задовольнили позовні вимоги.

Посилаючись на порушення судами норм процесуального права, ОСОБА_2

у касаційній скарзі вказує на те, що, визначаючи суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, ОСОБА_1 відповідачем зазначила ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвала про відкриття провадження, ухвала про призначення експертизи свідчать про те, що провадження відкрито відносно особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте рішення по суті ухвалено стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто відмінна дата народження особи відповідача. Указані доводи касаційної скарги є неприйнятними та відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

З метою встановлення особи відповідача у справі на запит Уманського міськрайонного суду Черкаської області Благовіщенська міська рада Кіровоградської області надала відповідь від 17 червня 2021 року № 3 про те, що ОСОБА_2 дійсно проживає за вказаною у позовній заяві адресою.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 не вказував про те, що він є неналежним відповідачем у справі, з клопотанням про виправлення описки щодо дати його народження не звертався.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня

2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини. Відомостей про дату народження сторін у справі ухвала суду не містить. Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що в ухвалі про відкриття провадження у справі вказано помилкові дані, не відповідають дійсності.

У свою чергу описка, здійснена в ухвалі Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня 2022 року про призначення експертизи в частині дати народження відповідача, із дотриманням норм процесуального права була виправлена шляхом постановлення відповідної ухвали про виправлення описки від 02 листопада 2022 року.

З урахуванням ухвали про виправлення описки, висновок судового експерта від 23 січня 2023 року № СЕ-19/102-22/12617-БД та рішення судів по суті спору містять коректну дату народження відповідача ОСОБА_2 , що свідчить про відсутність порушення норм процесуального права, на які в касаційній скарзі посилається заявник.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що, звертаючись до суду з клопотанням про призначення повторної молекулярно-генетичної експертизи, ОСОБА_2 особисто зазначив помилкову дату свого народження та просив поставити на вирішення питання, чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з викладеним Верховний Суд вкотре нагадує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли

б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються

з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Верховний Суд виснує про те, що вказана норма права має на меті стимулювати учасників цивільних правовідносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав у всіх їх проявах, є заходом, спрямованим на зміцнення засад цивільно-правового регулювання, оскільки кожен зобов`язаний вчиняти дії без посягання на права і свободи інших людей.

Повертаючись до обставин цієї справи, з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву не заперечував того, що він є належним відповідачем у справі, з клопотанням про виправлення описки щодо дати його народження не звертався, натомість у клопотанні про призначення повторної експертизи самостійно зазначив некоректну дату його народження, а також ураховуючи те, що судом першої інстанції до проведення повторної експертизи було виправлено допущену описку, колегія суддів виснує про відсутність порушення судами норм процесуального права.

З огляду на встановлення відсутності порушення судами процесуального права в частині визначення суб`єктного складу учасників спірних правовідносин, встановлення судами особи відповідача, який є належним у цій справі, доводи касаційної скарги про неврахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15,

від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17, від 15 травня 2019 року

у справі № 554/10058/17, відповідно до яких пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовної заяви, є безпідставними, а зазначені правові висновки не є релевантними.

Наведені в касаційній скарзі доводи загалом аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судами, та, переважно, спрямовані на переоцінку доказів у справі, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 серпня

2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 листопада

2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк