Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.03.2021 року у справі №369/4713/20

Постанова

Іменем України

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа №369/4713/20

провадження №61-3262св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

заявник (боржник у виконавчому провадженні) - ОСОБА_1,

заінтересовані особи:

- державне підприємство "Київське лісове господарство" (стягувач),

- Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції

(м. Київ),

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т.

О.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (далі - державний виконавець Києво-Святошинського РВДВС), в якій просив визнати протиправними дії та скасувати постанову державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС від 02 березня

2020 року про відкриття провадження у виконавчому

провадженні ВП № 61426470 в частині покладення на ОСОБА_1 обов'язку по знесенню самовільно споруджених на лісогосподарській земельній ділянці площею 0,50 га у кварталі 8 виділах 28,45,46 Васильківського лісництва державного підприємства "Київське лісове господарство" в адміністративних межах Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області всіх господарських будівель та споруд (побутового вагончика, споруди з деревини, споруди зі збірних шиферних плит); всіх каналізаційних споруд (5 каналізаційних колодязів з елементами трубопроводів); всіх елементів вуличного освітлення та ліній електропостачання (4 щогл освітлення з прожекторами, кабельних ліній електропостачання до побутового вагончика, до металевих воріт та до щогл освітлення); дороги з бетонним покриттям.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у Києво-Святошинському РВДВС перебуває виконавчий лист, виданий судом 12 лютого 2020 року на виконання судового рішення, проте даним рішенням не покладено жодного обов'язку на ОСОБА_1 по знесенню будь-яких будівель та споруд. Разом з тим, виконавцем фактично обов'язок по знесенню покладено на нього.

Заявник вважав, що такі дії та постанова державного виконавця суперечать Закону України "Про виконавче провадження" та порушують його права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2020 року у складі судді Пінкевич Н. С. скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 березня 2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61426470 в частині покладення обов'язку на ОСОБА_1 по знесенню самовільно споруджених на лісогосподарській земельній ділянці площею 0,50 га у кварталі 8 виділах 28,45,46 Васильківського лісництва державного підприємства "Київське лісове господарство" в адміністративних межах Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області всіх господарських будівель та споруд (побутового вагончика, споруди з деревини, споруди з збірних шиферних плит); всіх каналізаційних споруд (5 каналізаційних колодязів з елементами трубопроводів); всіх елементів вуличного освітлення та ліній електропостачання (4 щогл освітлення з прожекторами, кабельних ліній електропостачання до побутового вагончика, до металевих воріт та до щогл освітлення); дороги з бетонним покриттям.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішенням суду апеляційної інстанції від 14 березня 2017 року у справі № 369/6485/16-ц та у виконавчому листі від 12 лютого 2020 року на ОСОБА_1 не покладено обов'язку по знесенню зазначених вище споруд, об'єктів та дороги, а тому таке знесення має здійснюватися Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 № 512/5.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ДП "Київське лісове господарство" задоволено частково. Ухвалу суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржувана боржником постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та підстави для її скасування відсутні. Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження дослівно цитує резолютивну частину рішення апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року, яке виконавець пропонує виконати боржнику, вказаному у виконавчому документі (ОСОБА_1) протягом 10 робочих днів, оскільки це рішення має немайновий характер - полягає в усуненні боржником (ОСОБА_1) перешкод стягувачу у користуванні лісогосподарською земельною ділянкою шляхом знесення самовільно споруджених на цій лісогосподарській земельній ділянці всіх господарських будівель та споруд, елементів вуличного освітлення та ліній електропостачання, дороги з бетонним покриттям.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодився з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 5, 18 Закону України "Про виконавче провадження" та частину 2 статті 19 Конституції України та щодо застосування вказаних норм в аспекті наявного спору у даній справі, відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Заявник посилається на те, що доводи касаційної скарги стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, насамперед фундаментальне значення в аспекті застосування статей 5, 18, 26 Закону України "Про виконавче провадження" та відповідності їх положенням частині 2 статті 19 Конституції України, для встановлення обсягу обов'язків, що повинні бути покладені на відповідача по справі та боржника по виконавчому провадженню, в аспекті виконання рішення суду, саме так, як вказано в його резолютивній частині та формування практики з цього приводу.

У даному випадку у рішенні суду апеляційної інстанції, яке знаходилось на примусовому виконанні органу державної виконавчої служби не покладено обов'язку щодо знесення споруд на ОСОБА_1, а отже дії державного виконавця по покладенню такого обов'язку на останнього є неправомірним. Таке рішення суду має бути виконано виконавчою службою самостійно.

Крім того, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права (статті 12, 43, 49, 360 ЦПК України), в частині неврахування при прийнятті рішення у справі відзиву на апеляційну скаргу.

Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що в порядку, передбаченому статтею 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Проте, заявник направив до суду відзив на подану апеляційну скаргу 26 січня 2020 року, який отримано судом 28 січня 2021 року, тому твердження суду про його неподання є такими, що не відповідають дійсності, а неврахування викладених у ньому доводів, є порушенням принципу змагальності сторін.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

Фактичні обставини, встановлені судами

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за № 369/6485/16-ц за позовом державного підприємства "Київське лісове господарство" до громадської організації "Садове товариство "Оленівка-2", громадська організація "Садове товариство "Масив Оленівка", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні лісогосподарською ділянкою шляхом знесення самочинно встановленої огорожі і споруд.

ДП "Київське лісове господарство" просило суд усунути перешкоди у користуванні лісогосподарською земельною ділянкою площею 0,50 га у кварталі 8 виділу 45,46 Васильківського лісництва ДП "Київське лісове господарство" в адміністративних межах Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області шляхом знесення самовільно споруджених на цій лісогосподарській ділянці: всіх елементів огорожі (сітки металевої, стовпчиків), воріт, хвірточки; всіх господарських будівель та споруд (побутового вагончика, споруди з деревини, споруди з зібраних шиферних плит), всіх каналізаційних споруд (5 каналізаційних колодязів з елементами трубопроводів), всіх споруд дитячого майданчика (гойдалок, спортивних снарядів), всіх елементів вуличного освітлення та ліній електропостачання (4 мачт освітлення з прожекторами, кабельних ліній електропостачання до побутового вагончика, до металевих воріт та до мачт освітлення), дороги з бетонним покриттям.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року позовну заяву ДП "Київське лісове господарство" в частині позовних вимог до відповідача ГО "СТ "Масив Оленівка" про усунення перешкод у користуванні лісогосподарською ділянкою шляхом знесення самочинно встановленої огорожі і споруд залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 207 ЦПК України 2004 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року позов ДП "Київське лісове господарство" задоволено частково.

Зобов'язано ГО "СТ "Оленівка-2" усунути перешкоди в користуванні ДП "Київське лісове господарство" лісогосподарською земельною ділянкою площею 0,50 га у кварталі 45,46 Васильківського лісництва ДП "Київське лісове господарство" в адміністративних межах Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області шляхом знесення самовільно споруджених на цій лісогосподарській земельній ділянці всіх елементів огорожі (сітки металевої, стовпчиків), воріт, хвіртки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу ДП "Київське лісове господарство" задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року в частині відмови у задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ДП "Київське лісове господарство" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні лісогосподарською ділянкою шляхом знесення самочинно встановленої огорожі і споруд задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні ДП "Київське лісове господарство" лісогосподарською земельною ділянкою площею 0,50 га у кварталі 45,46 Васильківського лісництва ДП "Київське лісове господарство" в адміністративних межах Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області шляхом знесення самовільно споруджених на цій лісогосподарській земельній ділянці всіх господарських будівель та споруд (побутового вагончика, споруди з деревини, споруди з збірних шиферних плит); всіх каналізаційних споруд (5 каналізаційних колодязів з елементами трубопроводів); всіх елементів вуличного освітлення та ліній електропостачання (4 щогл освітлення з прожекторами, кабельних ліній електропостачання до побутового вагончика, до металевих воріт та до щогл освітлення); дороги з бетонним покриттям. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного суду України 13 листопада 2019 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року залишено без змін.

12 лютого 2020 року Києво-Святошинським районним судом Київської області на виконання рішення апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року видано виконавчий лист.

02 березня 2020 року державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області, виданого 12 лютого 2020 року, про що винесено відповідну постанову.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись до суду зі скаргою, ОСОБА_1, який був відповідачем у справі та боржником у виконавчому провадженні, оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження від 02 березня 2020 року в частині покладення на нього обов'язку по знесенню самовільно споруджених господарських будівель та споруд, з тих підстав, що резолютивна частина судового рішення не містить зазначення про такий обов'язок.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), що являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (стаття 10 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до стаття 10 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у стаття 10 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У виконавчому документі зазначається, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень (стаття 4 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 31 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення його змісту.

Судовим рішенням, на підставі якого видано виконавчий лист та який пред'явлено до виконання органу державної виконавчої служби, задоволено позовні вимоги ДП "Київське лісове господарство" до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні лісогосподарською ділянкою шляхом знесення самочинно встановленої огорожі і споруд, задоволено.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 02 березня 2020 року, у якому боржником є ОСОБА_1, викладено резолютивну частину рішення апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року, яке виконавець пропонує виконати боржнику, вказаному у виконавчому документі (ОСОБА_1) протягом 10 робочих днів, оскільки це рішення має немайновий характер - полягає в усуненні боржником (ОСОБА_1) перешкод стягувачу у користуванні лісогосподарською земельною ділянкою шляхом знесення самовільно споруджених на цій лісогосподарській земельній ділянці всіх господарських будівель та споруд (побутового вагончика, споруди з деревини, споруди з збірних шиферних плит); всіх каналізаційних споруд (5 каналізаційних колодязів з елементами трубопроводів); всіх елементів вуличного освітлення та ліній електропостачання (4 щогл освітлення з прожекторами, кабельних ліній електропостачання до побутового вагончика, до металевих воріт та до щогл освітлення); дороги з бетонним покриттям.

Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, безпосередньо стосується вжитих судом заходів захисту прав позивача, зокрема шляхом усунення перешкод у користуванні лісогосподарською ділянкою шляхом знесення самочинно встановленої огорожі і споруд, що відповідно до судового рішення покладено на відповідача ОСОБА_1, який є боржником у виконавчому провадженні.

Доводи ОСОБА_1 про покладення на орган державної служби обов'язку усунути перешкоди у користуванні лісогосподарською ділянкою шляхом знесення самочинно встановленої огорожі і споруд є безпідставними та не відповідають змісту визначення виконавчого провадження, як правової категорії, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Такі доводи спрямовані на ухилення від виконання відповідачем судового рішення, за яким саме до нього звернуто і задоволено судом матеріально-правові вимоги позивача, шляхом покладення обов'язку їх виконання іншою особою, - у даному випадку органом державної виконавчої служби.

Обставини, на які посилається заявник у скарзі, не можуть бути підставами для визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки у разі неможливості виконання рішення боржником з тих підстав, що указаним рішенням на нього не було покладено жодного обов'язку, це питання підлягає вирішенню судом відповідно до положень статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 435 ЦПК України, або шляхом роз'яснення судового рішення у порядку статті 271 ЦПК України, на що також обґрунтовано звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки за встановлених у цій справі обставин та досліджених доказів, з урахуванням змісту заявлених в суді першої інстанції вимог скарги на дії державного виконавця та підстав її подання, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суд допустив неправильне тлумачення наведених норм або застосував закон, який не підлягав застосуванню чи не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пункту 3 частини 2 статті 389 ЦПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 910/18531/19).

У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду скарги на дії державного виконавця та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що апеляційним судом було ухвалено рішення відповідно до встановлених обставин та на підставі доказів, які мають індивідуальний характер.

У даній справі апеляційним судом надано належну оцінку підставам та змісту поданої боржником скарги на дії державного виконавця, правильно застосовано норми права до спірних правовідносин та відмовлено у задоволенні вимог скарги, оскільки вимоги є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом відзиву на апеляційну скаргу не спростовують правильність висновків апеляційної інстанції.

Апеляційним судом не порушено принцип змагальності сторін, зокрема щодо заслуховування заперечень сторони заявника на апеляційну скаргу, оскільки під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 реалізував надані йому процесуальним законом права щодо спростування доводів апеляційної скарги через свого представника, який був присутній в судовому засіданні і його заперечення заслухані судом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко