Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2019 року у справі №536/1800/17

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 536/1800/17

провадження № 61-46584св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову: Новознам`янська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2018 року у складі судді Колотієвського О. О. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 24 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову: Новознамянська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора, про виділ в натурі частки домоволодіння із спільної часткової власності.

Позов обгрунтовано тим, що відповідно до заповіту від 21 лютого 2005 року, який залишив її батько - ОСОБА_4 , вона є його єдиним спадкоємцем, про що видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 16 травня 2017 року на належну їй ( ОСОБА_1 ) 7/16 частини житлового будинку з господарськими будівлями домоволодіння АДРЕСА_1 .

Позивач є спадкоємицею після померлого батька ОСОБА_4 за заповітом і в його користуванні знаходилось 7/8 частин земельної ділянки площею 0,25 га, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому у користування ОСОБА_1 має перейти земельна ділянка площею 2187,5 кв.м, що відповідає 7/8 її частинам.

Вдповідачі у справі мають право на іншу частину домоволодіння АДРЕСА_1 , оскільки є спадкоємцями після померлої ОСОБА_5 , якій належало 9/16 вказаного домоволодіння та звернулися до Третьої Кременчуцької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлої.

До складу житлового будинку АДРЕСА_1 входять: житловий будинок літ. А,а,аг; сарай літ. Б, літня кухня літ. В, погріб літ. Д, сарай літ. З, колодязь літ. К, огорожа № 1-2.

25 вересня 2017 року позивач звернулася до відповідачів з письмовою пропозицією щодо виділу в натурі часток житлового будинку та земельної ділянки, відправивши її рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення з описом. Однак, така пропозиція була залишена без розгляду відповідачами, які в п`ятиденний строк, передбачений для відповіді, не виявили бажання погодитись з запропонованим виділом часток або ж вчинити будь-які інші дії, що свідчили б про намір укласти договір або пропозиції інших варіантів виділу часток.

18 вересня 2017 року за участі відповідачів проведено експертне будівельно-технічне та земельне технічне дослідження № 9/3-17 щодо можливості поділу в натурі об`єкту нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , з виділом належних ОСОБА_1 7/16 частин домоволодіння, а також варіанти порядку користування присадибною земельною ділянкою розміщеною за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальних часток співвласників.

З урахуванням наведеного позивач просила: 1. Провести виділ в натурі часток у праві спільної часткової власності домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до Висновку експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження № 9/3-17 від 18 вересня 2017 року: - виділити ОСОБА_1 в натурі 7/16 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме по житловому будинку літ. А,а - кімната 1-1, кухня 1-2, прибудова 1-4; по надвірним будівлям і спорудам - ґанок літ. аг, літня кухня літ. В, частина огорожі № 1, 2, що в додатку № 1 до висновку відмічено синім кольором; - виділити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в натурі 9/16 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме по житловому будинку А,а - кімната 1-3, по надвірним будівлям і спорудам сарай літ. Б, погріб літ. Д, сарай літ. З, колодязь літ. К, частина огорожі № 1, що в додатку № 1 до висновку відмічено жовтим кольором; - у зв`язку з реальним виділом часток домоволодіння сторонам провести наступні переобладнання за власний рахунок: в приміщенні «1-3» влаштувати дверний пройом входу в частину будинку, запропоновано відповідачам з встановленням подвійного дверного блоку; демонтувати віконний блок в приміщенні «1-3», проріз закласти цеглою; в приміщенні «1-3» встановити перегородку, яка розподілить його на приміщення (житлову кімнату) та приміщення (кухню), відповідно до вимог пункту 2.24 ДБН В 2.2-15.2005; демонтувати дверний блок в стіні між приміщеннями «1-1»/ «1-3», дверний проріз закласти цеглою; - квартири, що виділяються сторонам, кожному свою обладнати за власний рахунок самостійними системами опалення, газозабезпечення, водопостачання, електрозабезпечення. - розподіл чердачного приміщення провести згідно лінії розподілу будинку без спорудження перегородки. 2. Встановити порядок користування земельною ділянкою у відповідності до додатку № 2 до Висновку експертно будівельно-технічного та земельно -технічного дослідження № 9/3-17 від 18 вересня 2017 року, виділивши: - ОСОБА_1 в користування земельну ділянку площею 2187,5 кв.м, що на плані відмічено синім кольором; - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користування земельну ділянку площею 312,5 кв.м, що на плані відмічено жовтим кольором. 3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 різницю вартості виділених часток в сумі 3 294,00 грн. 4. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати - судовий збір, витрати на експертизу - 3 500,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 24 вересня 2018 року, в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що відповідачі у передбаченому законом порядку не набули права власності на належну їм частину спірного домоволодіння та земельної ділянки, на якій воно знаходиться. Також, вказував, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, чи наявна технічна можливість здійснення відповідних переобладнань та, що новоутворені виділені частки співвласників житлового будинку будуть відповідати вимогам ДБК та санітарним нормам. Окрім того, відповідачами не надано згоди на виплату їм компенсації вартості відхилу від їх ідеальної частки, при цьому вартість спірного домоволодіння, яка вказана позивачем, не є ринковою (станом на 2017 рік), а визначена згідно технічного паспорту станом на 2009 рік, що є необ`єктивним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 жовтня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 24 вересня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Розпорядженням від 14 червня 2019 року № 698/0/226-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В. та на підставі подання судді від 07 червня 2019 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.

24 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

23 липня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій суперечать положенням статей 316, 317, 319 ЦК України, не відповідають також положенням частини п`ятої статті 1268 ЦК України.

Відсутність за відповідачами запису про державну реєстрацію прав власності на їх частки спільного майна - не вказана у жодній нормі матеріального права як підстава для обмеження іншого співвласника у його правах. Суди не надали оцінку тому, що відповідачі не відмовились від спадкування, прийняли спадщину та фактично використовують це спільне майно.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У моєму випадку це означає, що відповідачі, у розумінні ЦК України, хоч офіційно і не зареєстрували своє право на спадкове майно, все одно це майно їм належить і відповідачі наділені правами щодо такого майна, а разом з тим, обтяжені обов`язками, пов`язаними з таким майном.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно довідки від 21 травня 2009 року № 1335/01-14, виданої Третьою кременчуцькою державною нотаріальною конторою, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в установлений законом строк спадщину прийняли ОСОБА_1 (на 7/8 частку спадкового майна) та ОСОБА_5 (на 1/8 частку спадкового майна) (а. с.23).

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2009 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 01 березня 2010 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 до ВК Червонознам`янської сільської ради Кременчуцького району, ОСОБА_5 , треті особи: Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора, Відділ Держкомзему в Кременчуцькому районі про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадщини, задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/8 частин земельної ділянки площею 4,70 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Червонознам`янської сільської ради Кременчуцького району (а. с. 24-25).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на спадщину за законом серії НОМЕР_1 від 16 травня 2017 року ОСОБА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_4 , на праві приватної власності належить 7/16 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що складаються в цілому з: житлового будинку л. А,а,аг розмір житлової площі - 30,6 кв.м, загальної площі - 50,4 кв.м, сараю л. Б, літньої кухні л. В, льоху л. Д, сараю л. З, колодязю л. К, огорожі № 1,3, що знаходиться на земельній ділянці комунальної власності у АДРЕСА_1 та належав померлому на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого Червонознам`янською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області 18 грудня 1990 року, що зареєстровано 22 квітня 2009 року КП «Кременчуцьке МБТІ» за номером запису:35 в Книзі: 1. Реєстраційний номер: 19455077 (а. с. 20).

У відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 87179077 від 16 травня 2017 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на належні їй 7/16 частин вказаного домоволодіння (а. с. 21).

Відповідно до довідки від 13 березня 2017 року № 811, виданої Новознам`янською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області, за гр. ОСОБА_4 обліковується земельна ділянка площею 7/8 частин від 0,25га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 22).

Згідно з заповітом від 20 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 96, ОСОБА_5 заповідала на випадок свої смерті все майно, де б воно не було і з чого б не складалось і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках (а. с. 136, зворот).

Згідно з актовим записом № 16 від 21 лютого 2017 року, складеного Кременчуцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Полтавській області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 27 лютого 2017 року (а. с.136).

Заяви про прийняття спадщини після померлої подали ОСОБА_1 (а. с. 127), ОСОБА_2 (а. с. 130), ОСОБА_3 (а. с. 132, зворот).

Висновком експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження № 9/3-17, складеного 18 вересня 2017 року за заявою ОСОБА_1 судовим експертом Шлапак С ОСОБА_6 Л ОСОБА_6 , встановлено: з технічної точки зору можливо провести поділ в натурі об`єкту нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з виділом належних ОСОБА_1 7/16 частин домоволодіння (докладніше див. дослідження).

В дослідницькій частині вказаного висновку експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження та в додатку № 2 наведено варіант порядку користування присадибною земельною ділянкою між співвласниками гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.12-19, 62-81).

25 вересня 2017 року позивачем було направлено до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернення з пропозицією розглянути варіант виділу їх часток майна в натурі та повідомити про прийняте рішення протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання даного звернення, проте відповіді ОСОБА_1 у встановлені строки не отримала (а. с. 30).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Главою 87 ЦК України врегульовано питання щодо здійснення права на спадкування, а главою 89 ЦК України врегульовано питання щодо оформлення права на спадщину.

З налізу даних норм закону вбачається, що законодавцем передбачено, що право на спадкування та реалізація такого права особою не свідчить про те, що спадщина оформлена в установленому законом порядку, а тому за відсутності такого оформлення (отримання Свідоцтва про право на спадщину) не виникає і саме право власності, оскільки, відповідно до статті 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі Свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5 роз`яснено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 (а. с. 130) та ОСОБА_3 (а. с. 132, зворот) у встановлений законом строк подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 , проте на час розгляду справи не отримали Свідоцтво про право власності на належне їх спадкове майно, тобто в передбаченому законом порядку не є його власниками.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18 червня 2007 року передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Ухвалюючи рішення про відмову в позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачі у передбаченому законом порядку не набули права власності на належну їм частину спірного домоволодіння та земельної ділянки, на якій воно знаходиться, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, чи наявна технічна можливість здійснення відповідних переобладнань та, що новоутворені виділені частки співвласників житлового будинку будуть відповідати вимогам ДБК та санітарним нормам. Окрім того, відповідачами не надано згоди на виплату їм компенсації вартості відхилу від їх ідеальної частки, при цьому вартість спірного домоволодіння, яка вказана позивачем, не є ринковою (станом на 2017 рік), а визначена згідно з технічним паспортом станом на 2009 рік, що є необ`єктивним.

Відповідно до положення статті 367 ЦК України відсутні правові підстави для поділу в натурі на місцевості спірного домоволодіння та земельної ділянки, на якій воно знаходиться, оскільки відповідачі, фактично, ще не є співвласниками вказаних об`єктів нерухомого майна.

Під час вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту статей 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов`язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов`язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Пунктом 2.1 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18 червня 2007 року передбачено, що об`єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 № 127 (z0582-01), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (зі змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до вказаної Інструкції, висновок щодо технічної можливості проведення виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна дається місцевим Бюро технічної інвентаризації за зверненням співвласників нерухомого майна. У разі ж судового вирішення виділу частки в натурі, судова будівельно-технічна експертиза проводиться судовими експертами відповідно до «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 січня 1998 року № 53/5.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 (а. с. 130) та ОСОБА_3 (а. с. 132, зворот) у встановлений законом строк подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 , проте на час розгляду справи не отримали Свідоцтво про право власності на належне їх спадкове майно, тобто в передбаченому законом порядку не є його власниками.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18 червня 2007 року передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

що Висновком експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження №9/3-17, складеним 18.09.2017 року, визначено варіанти реального розподілу об`єкту нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з виділом належних ОСОБА_1 7/16 частин домоволодіння, а також визначено варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний будинок (а.с.12-19, 62-81).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до повідомлення Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури від 26 січня 2018 року 33, щодо погодження Висновку експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження № 9/3-17 від 18 вересня 2017 року щодо технічної можливості поділу домоволодіння АДРЕСА_1 , відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури райдержадміністрації, розглянувши представлені варіанти розподілу, розроблені судовим експертом Шлапак ОСОБА_7 . Л., повідомив, що згідно ДБК360-92* «Планування і забудова міських і сільських поселень» пункт 3.26, житлова забудова з площею ділянки менше 600м.кв повинна забезпечуватися централізованим водопроводом. Крім зазначених вимог ДБК при розподілі земельної ділянки необхідно передбачити можливість проведення реконструкції шляхом прибудови до житлового будинку, та як площі розподілу будинку не відповідають сучасним вимогам.

Судами встановлено, що матеріали справи не містять відомостей про наявність у спірному домоволодінні централізованого водопроводу. Також, позивачем не ставилось питання про необхідність проведення реконструкції житлового будинку шляхом здійснення прибудов до нього, для забезпечення відповідності новоутворених об`єктів нерухомого майна сучасним вимогам.

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Верховний Суд погоджується, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників, а судам встановлено, що згідно з висновком експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження № 9/3-17, складеного 18 вересня 2017 року, здійснити реальний розподіл спірного житлового будинку та господарських будівель та споруд домоволодіння в суворій відповідності з розмірами ідеальних часток співвласників не представляється можливим.

Крім того, жодним із співвласників не надано згоди на присудження йому грошової компенсації, у зв`язку з відхиленням розміру реального наданого житлового приміщення від його ідеальної частки.

Разом з тим, під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза, однак позивачем визначено вартість майна згідно технічного паспорта будинку від 2009 року, та відповідно з даної суми визначено розмір компенсації відповідачам за відступ від їх ідеальної частки. Проте вказана вартість будинку не є дійсною станом на день подачі позову 10 жовтня 2017 року, при цьому питання про призначення відповідної експертизи сторонами не ставилось.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого дійшли правильного висновку про відмову в позові.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам позову та апеляційної скарги, яким суди надали належну оцінку, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_1 із ухваленими у справі судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 24 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик