Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №310/3429/17

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 310/3429/17

провадження № 61-46767 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 вересня 2018 року у складі судді Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу та поділ майна.

Позовна заява мотивована тим, що 12 листопада 2010 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , у якому народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначала, що фактично перебувала з відповідачем у шлюбних відносинах з листопада 2003 року, була пов`язана з відповідачем спільним побутом, мала з ним взаємні права та обов`язки, спільний бюджет, вела спільне господарство, мала спільні витрати, придбавала майно.

З 04 березня 2017 року сторони у справі проживають окремо.

Вказувала, що за період проживання з відповідачем в офіційному шлюбі та у період фактичного проживання однією сім`єю вони за спільні кошти придбали 9/10 частин нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю АДРЕСА_2 , земельну ділянку 26 а для розміщення та обслуговування павільйону офісних приміщень по Мелітопольському шосе у м. Бердянську Херсонської області, автомобіль VOLKSWAGEN CADDY, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вказане майно було зареєстровано на відповідача, який не бажає здійснити його поділ у добровільному порядку та стверджує, що усе майно належить особисто йому.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 01 листопада 2003 року по 11 листопада 2010 року та поділити спільно нажите майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

В порядку поділу сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN CADDY (легковий універсал В, номер кузову НОМЕР_2 ), реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину автомобіля у відповідності до вимог статті 70 СК України є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185, частини шостої статті 357 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не усунуто недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору, зазначені в ухвалі апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року, а тому апеляційну скаргу слід повернути заявнику.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, й передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 310/3429/17 із Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норму процесуального права у зв`язку з поверненням апеляційної скарги, оскільки ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 29 серпня 2018 року вона отримала 06 вересня 2018 року та направила 17 вересня 2018 року заяву про усунення недоліків апеляційної скарги й оригінал квитанції від 17 вересня 2018 року про сплату судового збору, тобто у визначений судом строк.

Таким чином, судом апеляційної інстанції порушено її право на захист своїх прав та інтересів у суді апеляційної інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи

Установлено, що у червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу та поділ майна.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року.

Ухвалою суддіапеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху у зв`язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 362,21 грн, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали (а. с. 44, т. 2).

Копію ухвали апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 отримала 06 вересня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 46, т. 2).

На виконання зазначеної ухвали 17 вересня 2018 року (перший робочий день після вихідного дня) ОСОБА_1 направила заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та оригінал квитанції від 17 вересня 2018 року про сплату судового збору, тобто протягом десятиденного строку на усунення недоліків, встановленого апеляційним судом, що підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ «Укрпошта», копією заяви про усунення недоліків та копією квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року визнано неподаною та повернуто апелянту (а. с. 48, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 ухвалу від 29 серпня 2018 року отримала 06 вересня 2018 року (а. с. 46).

Відповідно до частини третьої статті 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

17 вересня 2018 року (перший робочий день після вихідного дня) ОСОБА_1 направила заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та оригінал квитанції від 17 вересня 2018 року про сплату судового збору, тобто протягом десятиденного строку на усунення недоліків, встановленого апеляційним судом, що підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ «Укрпошта», копією заяви про усунення недоліків та копією квитанції про сплату судового збору, які заявник додав до касаційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд, визнаючи неподаною апеляційну скаргу ОСОБА_1 та повертаючи її заявнику, дійшов передчасного висновку про те, що у встановлений судом строк заявник не усунула недоліки апеляційної скарги.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати оскаржувану ухвалу, з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 вересня 2018 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович