Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.02.2024 року у справі №990/326/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 990/326/23

Провадження № 11-198заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І.В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.12.2023 (судді Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Рибачук А .І., Берназюк Я. О., Тацій Л. В.) у справі № 990/326/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 08.11.2023 №50/дп-23, яке прийнято відповідачем за результатами розгляду повідомлення ОСОБА_1 щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 у деклараціях доброчесності судді за 2016, 2018 та 2019 роки.

2. Вказане вище рішення відповідача мотивоване тим, що наведені у повідомленні ОСОБА_1 обставини і доводи свідчать про його фактичну незгоду із судовими рішеннями, ухваленими суддею ОСОБА_2 у справах, у яких він брав участь у статусі сторони справи (позивача). Такі аргументи, за позицією ВККС України, можуть зумовлювати оскарження судового рішення у порядку, встановленому законом, однак вони не передбачені законом як підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 13.12.2023 ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправним та скасування рішення, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що з позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається наявності спору, який може бути розглянутий як в порядку адміністративного судочинства, так і судом взагалі.

5. Суд першої інстанції також зазначив, що зміст, характер та юридичне спрямування рішення ВККС України, вимоги про оскарження якого заявив ОСОБА_1 , не дають підстав стверджувати про те, що останній є як особою, стосовно якої це рішення прийняте, так і особою, якої такий адміністративний акт стосується.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

6. Не погодившись із цим судовим рішенням, 24.12.2023 ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.12.2023.

7. Обґрунтовуючи свою позицію, ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що не відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, оскільки позбавляє його права на перевірку адміністративним судом обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень згідно зі статтею 2 КАС України.

8. Крім того, скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не відповідає обставинам справи, оскільки як на підставу скасування рішення ВККС України від 08.11.2023 позивач вказував на невідповідність цього рішення підпункту 3 частини другої статті 2 КАС України.

Рух апеляційної скарги

9. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху.

10. На виконання вимог зазначеної ухвали скаржником усунуто встановлені судом недоліки шляхом направлення платіжного доручення від 25.01.2024 про сплату судового збору.

11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30.01.2024 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.12.2023 року, а ухвалоювід 13.02.2024 призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасниківна підставі частини третьої статті 311 КАС України.

Позиція інших учасників справи

12. На момент розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від ВККС України до Великої Палати Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

13. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

14. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

15. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

16. Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17. Частиною першою статті 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС).

18. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року

№ 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

19. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

20. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 реалізував своє право на звернення до ВККС України шляхом подання повідомлення щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 у деклараціях доброчесності судді за 2016, 2018 та 2019 роки.

21. Так, відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 56 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний, окрім іншого, подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв`язків судді.

22. Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження. У разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, ВККС України проводить відповідну перевірку (частини друга, шоста статті 62 згаданого вище Закону).

23. Декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді, у розумінні норм пункту 19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження.

24. Проведення перевірки декларації родинних зв`язків судді та декларації доброчесності судді входить до повноважень Комісії та регламентовано розділом VI Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС України від 13.10.2016 № 81/зп-16 ( далі -Регламент).

25. За змістом підпункту 6.2.1 пункту 6.2 розділу VI Регламенту повідомлення щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) відомостей або тверджень, вказаних суддею у декларації родинних зв`язків судді та декларації доброчесності судді (далі - повідомлення), подається до Комісії відповідно до визначеної додатком 2 форми та реєструється секретаріатом Комісії. Цим же підпунктом визначено відомості, які повинні бути зазначені у такому повідомленні.

26. Згідно з положеннями підпункту 6.5.2 пункту 6.5 розділу VI Регламенту за результатами розгляду питання про недостовірність або неповноту відомостей або тверджень, вказаних суддею у декларації родинних зв`язків судді чи декларації доброчесності судді відповідно, на підставі результатів проведення перевірки такої декларації Комісія у складі колегії може ухвалити рішення про: 1) підтвердження інформації про недостовірність (у тому числі неповноту) відомостей, вказаних суддею у декларації родинних зв`язків судді, та звернення до Вищої ради правосуддя стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку, встановленому статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; 2) підтвердження інформації про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, вказаних суддею у декларації доброчесності судді, та звернення до Вищої ради правосуддя стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку, встановленому статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; 3) непідтвердження інформації про недостовірність (у тому числі неповноту) відомостей або тверджень, вказаних суддею у декларації родинних зв`язків судді чи декларації доброчесності судді.

27. Про розгляд матеріалів справи за результатами перевірки декларації родинних зв`язків судді чи декларації доброчесності повідомляється суддя, декларація якого перевірялася (підпункт 6.5.1 пункту 6.5 розділу VI Регламенту).

28. Як убачається з рішення відповідача від 08.11.2023 № 50/дп-23 Комісія вирішила: визнати непідтвердженою викладену в повідомленні ОСОБА_1 інформацію про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 у деклараціях доброчесності судді за 2016, 2018 та 2019 роки.

29. Вказане вище рішення відповідача мотивоване тим, що наведені у повідомленні ОСОБА_1 обставини і доводи свідчать про його фактичну незгоду із судовими рішеннями, ухваленими суддею ОСОБА_2 у справах, у яких він брав участь у статусі сторони справи (позивача). Такі аргументи, за позицією ВККС України, можуть зумовлювати оскарження судового рішення у порядку, встановленому законом, однак вони не передбачені законом як підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

30. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

31. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС).

32. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

33. Суд першої інстанції зазначив, що характер та юридичне спрямування рішення ВККС України, вимоги про оскарження якого заявив ОСОБА_1 , не дають підстав стверджувати про те, що останній належить як до особи, стосовно якої це рішення прийняте, так і до особи, якої такий адміністративний акт стосується.

34. Водночас Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що рішення ВККС України не створює і не може створювати жодних юридично значущих наслідків для особи, яка подала повідомлення, не зумовлює впливу на його права, обов`язки або інтереси, що унеможливлює їх порушення з боку Комісії.

35. У зв`язку із цим у такій ситуації не може виникати й публічно-правового спору, за наслідком вирішення якого суд міг би ухвалити судове рішення, яке відповідає завданню адміністративного судочинства.

36. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду також зазначила, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2023 у справі № 9901/41/21 сформулювала висновок, згідно з яким позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

37. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена, зокрема, у постановах від 15.02.2018 у справі № П/800/526/17 та від 10.05.2018 у справах № 800/227/17, П/9901/385/18 та інших).

38. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав відмови у відкритті провадження, визначених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки з позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається наявності спору, який може бути розглянутий як у порядку адміністративного судочинства, так і судом взагалі.

39. Інші міркування і твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

41. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

42. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу від 13.12.2023 року суд першої інстанції постановив з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені в апеляційній скарзі твердження позивача не спростовують правильності висновків суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

43. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

44. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266 308 311 316 322 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.12.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді: О. О. Банасько О. Л. Булейко Ю. Л. Власов І. А. Воробйова М. І. Гриців Ж. М. Єленіна І. В. Желєзний Л. Ю. Кишакевич В. В. КорольО. В. Кривенда М. В. Мазур К. М. Пільков С. О. Погрібний О. В. Ступак І. В. Ткач О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич Є. А. Усенко