ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 570/2651/19

провадження № 61-10542св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2023 року у складі судді Гнатущенко Ю. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27 грудня 2006 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2497 га, яка розташована на території с. Порозове Тайкурівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, з цільовим призначенням - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_5 , зазначена земельна ділянка перебувала в наступних межах: - від А до Б землі ОСОБА_3 ; - від Б до В землі загального користування; - від В до Г землі ОСОБА_6 ; - від Г до А землі служби автомобільних доріг.

Після придбання нею вищевказаної земельної ділянки, на її ім`я було виготовлено відповідну технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку, згідно з якою, межі земельної ділянки аналогічні вказаним вище.

03 вересня 2009 року їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 094152, в якому також відображено аналогічні межі земельної ділянки.

Однак її право власності на земельну ділянку у вищевказаних межах не визнається ОСОБА_2 , який 10 липня 2017 року уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2497 га, кадастровий номер якої 5624688900:01:006:0020, що розташована в с. Порозове Рівненського району Рівненської області.

ОСОБА_2 заперечує фактичні межі розташування земельної ділянки та вважає, що саме він є власником її частини.

Уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

1. визнати протиправною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2497 га, кадастровий номер якої 5624688900:01:006:0020, що розташована в с. Порозове Рівненського району Рівненської області, з припиненням права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 у відповідних зареєстрованих у державному земельному кадастрі координатах поворотних точок меж;

2. визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,2497 га, кадастровий номер 5624688900010060039, яка розташована на території с. Порозове, Тайкурівської сільської ради, Рівненського району Рівненської області з цільовим призначенням - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в наступних межах: - від А до Б землі ОСОБА_4 ; - від Б до В землі загального користування; - від В до Г землі ОСОБА_2 ; - від Г до А землі служби автомобільних доріг.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 20 січня 2020 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не підлягають до задоволення через незалучення до участі у справі належного співвідповідача - органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який наділений повноваженнями внесення запису до Державного земельного кадастру.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Мотивувальну частину рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2023 року викладено в редакції цієї постанови.

У решті рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2023 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачкою по справі не доведено порушення ОСОБА_2 її земельних прав, а також те, яким чином позбавлення відповідача права власності на належну йому на праві власності земельну ділянку призведе до поновлення її земельних прав.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2023 року.

В касаційній скарзі позивачка просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,2497 га, кадастровий номер якої 5624688900:01:006:0020, що розташована в с. Порозове Рівненського району Рівненської області, з припиненням права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 у відповідних зареєстрованих у державному земельному кадастрі координатах поворотних точок меж та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 25 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сенчук В. П. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

05 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Олени Грицик від 01 листопада 2023 року № 1358/0/226-23 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_7 на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу № 570/2651/19 (провадження № 61-10542св23) призначено судді-доповідачеві: Коротенку Є. В. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Тітов М. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що на підставі рішення Тайкурської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 118 від 31 березня 1993 року передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, розташовану в с. Порозово Рівненського району Рівненської області ОСОБА_8 загальною площею 0,25 га, в тому числі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель площею 0,25 га.

Як убачається з Протоколу обстеження і погодження меж земельної ділянки, наданої ОСОБА_8 у приватну власність, від 05 квітня 2005 року, а саме опису меж:

від А до Б межа проходить по суміжності з землями ОСОБА_9 по суходолу в південно-східному напрямку протяжністю 25,00 м;

від Б до В межа проходить по суміжності з землями сільської ради по суходолу в південно-західному напрямку протяжністю 100,00 м;

від В до Г межа проходить по суміжності з землями ОСОБА_10 по суходолу в північно-західному напрямку протяжністю 25,00 м;

від Г до А межа проходить по суміжності з землями Адміністрації автомобільних доріг у Рівненській області по суходолу в північно-східному напрямку протяжністю 100,00 м.

Згідно Довідки Рівненського районного відділу земельних ресурсів Рівненського обласного управління земельних ресурсів Держкомзему України № 07п/1723 про правовий статус, кількісні і якісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель серед власників і користувачів, ОСОБА_8 надано земельну ділянку площею 0,2500 га у власність, місце розташування Тайкурська с/р, с. Порозове, кадастровий номер земельної ділянки 56:246:889:00:01:006:0020, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на підставі рішення Тайкурської с/р № 118 від 31 березня 1993 року.

19 липня 2005 року ОСОБА_6 купив у ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,250 га, розташовану на території с. Порозово Рівненського району Рівненської області, виділену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується договором купівлі-продажу від 19 липня 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального договору Олинцем В. П., зареєстрованого в реєстрі 2951.

ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюком Ф. П., зареєстрованого в реєстрі № 1019, продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2497 га, кадастровий номер якої 5624688900:01:006:0020, що розташована в с. Порозове Рівненського району Рівненської області, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У пункті 4 абзацу 2 вищевказаного договору зазначено, що продавець стверджує, що він має усі права власника щодо вільного розпорядження земельною ділянкою, яка є предметом цього договору. На момент укладення даного договору відсутні будь-які співвласники, відсутні претензії третіх осіб.

Як зазначено у пункті 5 договору відповідно до Витягу з Державного Земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-5603256682017, виданого ОСОБА_11 , державним кадастровим реєстратором Відділу у Рівненському районі Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області 10 липня 2017 року, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, не зареєстровані.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності і.н.в. 91588637 від 10 липня 2017 року, відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 5624688900:01:006:0020, площа 0,2497 га, де в Актуальній інформації про об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1296442256246), опис об`єкта: дата реєстрації земельної ділянки: 12 січня 2006 року, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області.

18 серпня 2017 року між сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_12 та відповідачем ОСОБА_2 складено Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, яким межі земельної ділянки за кадастровим номером 5624688900:01:006:0020, яка знаходиться в с. Порозове на території Тайкурської сільської ради Рівненського району Рівненської області площею 0,2497 га, яка відведена у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 4 шт.

02 жовтня 2017 року відповідачу ОСОБА_2 . Відділом містобудування, архітектури та будівництва Рівненської райдержадміністрації видано Будівельний паспорт (реєстраційний № 450-2017 р.) на будівництво житлового будинку та господарські будівлі АДРЕСА_1 .

09 жовтня 2017 року в Управлінні ДАБІ у Рівненській області № 061172821153 зареєстровано Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта на житловий будинок та господарська будівля поштова/будівельна адреса АДРЕСА_1 , нове будівництво, код об`єкта 1110,3.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5603372682017 (дата формування 21 серпня 2017 року) земельна ділянка, площа 0,2497 га, кадастровий номер 5624688900:01:006:0020; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), Рівненська область, Рівненський район, с. Порозове. Орган, який зареєстрував земельну ділянку: Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області, дата державної реєстрації земельної ділянки 12 січня 2006 року, де згідно опису меж вказано:

від А до Б землі запасу Тайкурської сільської ради;

від Б до В ОСОБА_13 ;

від В до Г землі загального користування (вулиця);

від Г до А ОСОБА_3 .

Щодо земельної ділянки ОСОБА_4 судом встановлено наступне.

29 березня 2004 року на підставі рішення Тайкурської сільської ради Рівненського району Рівненської області 151 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків і споруд 0,25 га, розташовану в с. Порозово Рівненського району Рівненської області ОСОБА_14 .

Як убачається з Протоколу обстеження і погодження меж земельної ділянки ОСОБА_15 , наданої у приватну власність, від 27 квітня 2004 року, а саме опису меж:

від А до Б межа проходить по суміжності з землями ПСП «Загребля» по суходолу в південно-східному напрямку протяжністю 25,0 м;

від Б до В межа проходить по суміжності з землями ОСОБА_5 по суходолу в південно-західному напрямку протяжністю 100,0 м;

від В до Г межа проходить по суміжності з землями Адміністрації автомобільних доріг у Рівненській області по суходолу в північно-західному напрямку протяжністю 25,0 м;

від Г до А межа проходить по суміжності з землями ОСОБА_16 по суходолу в північно-східному напрямку протяжністю 100,0 м.

Як убачається з Довідки Рівненського районного відділу земельних ресурсів Рівненського обласного управління земельних ресурсів Держкомзему України від 18 травня 2004 року № 1586-п, ОСОБА_15 передано земельну ділянку площею 0,2500 га у приватну власність на підставі рішення Тайкурської с/р № 151 від 29 березня 2004 року для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 56:246:889:00:01:006:0004.

11 червня 2004 року ОСОБА_15 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,250 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована на території с. Порозово Тайкурської сільської ради Рівненського району Рівненської області, що підтверджується договором від 11 червня 2004 року, посвідченим 11 червня 2004 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І. В., зареєстрованого в реєстрі № 1492.

Згідно Довідки Рівненського районного відділу земельних ресурсів Рівненського обласного управління земельних ресурсів Держкомзему України № 2103-п, ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,2500 га у приватну власність на підставі договору дарування від 11 червня 2004 року № 1492 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 56:246:889:00:01:006:0004.

12 чевня 2019 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку в с. Порозове Рівненського району Рівненської області з кадастровим номером 5624688900: 01:006:0004 площею 0,2497 га згідно Договору дарування земельної ділянки від 12 червня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Кутецькою В. В., зареєстрованого в реєстрі № 306.

Щодо земельної ділянки позивачки ОСОБА_1 судами встановлено наступне.

27 грудня 2006 року ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір, який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І. В., згідно якого продавець - продала, а покупець купила належну продавцю на праві приватної власності цілу незабудовану земельну ділянку площею 0,2497 га, яка розташована на території с. Порозово Тайкурської сільської Ради, Рівненського району Рівненської області, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно пункту 2 договору вказана ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії ЯД номер 267259, виданого Тайкурською сільською радою Рівненського району 25 грудня 2006 року на підставі рішення № 114 від 31 грудня 1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 010658300053, кадастровий номер 56 246 889 00 01 006 0039.

Як убачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 094152, виданого 03 вересня 2009 року, позивачка ОСОБА_17 на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2006 року № 5451 є власником земельної ділянки площею 0,2497 с. Порозово, Рівненського району Рівненської області, цільове призначення земельної ділянки будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 56 246 889 00 01 006 0039, де в описі меж, зокрема вказано: В до Г землі ОСОБА_6 .

Як вбачається із висновку експерта № 2106256/2_З.О.В. від 10 листопада 2021 року, фактичне розташування земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 5624688900:01:006:0004, яка перебуває у власності ОСОБА_4 : земельна ділянка № НОМЕР_1 (кадастровий номер 5624688900:01:006:0039) фактично розташована відносно земельної ділянки № НОМЕР_2 (кадастровий номер 5624688900:01:006:0004) на відстані 17,20 м. в точці 4 в південно-західному напрямку зі зміщенням на 1,36 м. в північно-східному напрямку.

При цьому, експертизою не встановлено накладення меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку позивачки ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржені позивачкою в касаційному порядку лише в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,2497 га, кадастровий номер якої 5624688900:01:006:0020, що розташована в с. Порозове Рівненського району Рівненської області, з припиненням права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 у відповідних зареєстрованих у державному земельному кадастрі координатах поворотних точок меж, а тому в силу приписів статті 400 ЦПК України, вказані судові рішення в частині вирішення позовних вимог провизнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,2497 га, кадастровий номер 5624688900010060039, не є предметом касаційного розгляду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в не зміненій при апеляційному перегляді частині та постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Частинами першою-другою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Частиною третьою статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційним судом встановлено, що уматеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_1 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем.

Такі докази, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 рокуу справі № 514/1571/14-ц(провадження № 14-552цс18), зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

За змістом положень статей 102 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Як вбачається із висновку експерта № 2106256/2_З.О.В. від 10 листопада 2021 року, фактичне розташування земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 5624688900:01:006:0004, яка перебуває у власності ОСОБА_4 : земельна ділянка № НОМЕР_1 (кадастровий номер 5624688900:01:006:0039) фактично розташована відносно земельної ділянки № НОМЕР_2 (кадастровий номер 5624688900:01:006:0004) на відстані 17,20 м. в точці 4 в південно-західному напрямку зі зміщенням на 1,36 м. в північно-східному напрямку.

При цьому, експертизою не встановлено накладення меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку позивачки ОСОБА_1 .

Установивши, що позивачкою не доведено порушення ОСОБА_2 її земельних прав, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,2497 га, кадастровий номер якої 5624688900:01:006:0020, що розташована в с. Порозове Рівненського району Рівненської області, з припиненням права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 у відповідних зареєстрованих у державному земельному кадастрі координатах поворотних точок меж.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в не зміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2023 року в не зміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2023 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов