Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 682/1984/16-ц

провадження № 61-24409св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб?єкт оскарження - Славутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області,

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2017 року у складі судді Шевчука В. В. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від

30 травня 2017 року у складі колегії суддів: Купельського А. В.,

Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії Славутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, в якій просила визнати незаконною бездіяльності державного виконавця та зобов`язати вчинити дії.

Скарга мотивована тим, що в провадженні Славутського МР ВДВС на виконанні знаходиться виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Головним державним виконавцем цього відділу ОСОБА_3 була нарахована заборгованість з розрахунку 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно Закону України «Про державний бюджет 2015 рік» та про «Державний бюджет 2016 рік» в сумі 3 583,42 грн станом на 22 липня 2016 року, з якої ОСОБА_2 було сплачено 1 937,10 грн, недоплачено станом на 01 серпня 2016 року

1 309,50 грн.

Боржник є засновником і власником СФГ «Клепачі», що має статус сімейного фермерського господарства. Керівництво господарством ОСОБА_2 здійснює починаючи з лютого 2012 року через керівника Конончук Н. І., яка є його дружиною. Як засновник і власник СФГ «Клепачі» ОСОБА_2 заробітну плату не отримує, його дохід є сума доходу СФГ «Клепачі» отримана від реалізації сільськогосподарської продукції. Боржник через суд оформляє право власності на земельні ділянки, як на спадкове майно отримане від жителів сіл Клепачі, Мирутин, Волиця, Дяків, Ганнопіль, Довжки , В. Скнит, Хоняків і що за ОСОБА_2 станом на 01 січня

2015 рахується 605 земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 1268,8575 га. За інформацією Славутської ОДПІ від 16 червня

2016 року сума доходу СФГ «Клепачі», отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, продуктів її переробки та від надання супутніх послуг за 2015 рік, складає

41 113 825,20 грн, а загальна сума доходу сільськогосподарського товаровиробника складає 44 162 829,20 грн.

02 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до начальника Славутського МР ВДВС Майструк Т. О. про нарахування ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів, як власнику СФГ «Клепачі» з вказаного доходу фермерського господарства, а 16 серпня 2016 року звернулась з заявою про накладення арешту на майно та кошти СФГ «Клепачі» та ОСОБА_2 , що знаходяться на його рахунках в установах банків. Однак, вказаним відділом ДВС Капурі Л. І. відмовлено в нарахуванні заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів з доходу СФГ «Клепачі» та в накладенні арешту на майно та кошти вказаного фермерського господарства та ОСОБА_2

ОСОБА_1 просила визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Славутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, зобов`язати державного виконавця накласти арешт на майно та кошти СФГ «Клепачі» та ОСОБА_2 , що знаходяться на рахунках в установах банків, зобов`язати державного виконавця нарахувати заборгованість по сплаті аліментів з загального доходу СФГ «Клепачі» за 2015 рік з суми 44 162 829,20 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від

29 березня 2017 року, з урахуванням ухвали Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2017 року про виправлення описки, у задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий суд виходив із того, що оскаржувані дії державного виконавця Славутського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області щодо примусового виконання виконавчого листа № 682/2133/14-ц, про стягнення з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 коштів на утримання доньки ОСОБА_5 , були вчинені відповідно до закону, бездіяльність відсутня, державним виконавцем вжито всіх необхідних виконавчих дій з метою забезпечення належного виконання рішення суду про стягнення аліментів з боржника. Суд дійшов висновку, що засновником СФГ «Клепачі» є ОСОБА_6 , а боржник ОСОБА_2 є його членом. ОСОБА_2 свої корпоративні права члена господарства

21 лютого 2012 року відчужив ОСОБА_6 , як засновнику господарства. Суд встановив, що ОСОБА_2 у СФГ «Клепачі» отримує дохід лише у формі заробітної плати, оскільки офіційно працює агрономом даного господарства. Бухгалтерією СФГ «Клепачі» проводяться утримання аліментів із заробітної плати боржника на користь ОСОБА_1 у відповідності до резолютивної частини виконавчого документа.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Ухвалу Славутського міськрайонного суду хмельницької області від

29 березня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

14 червня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року та передати справу на новий судовий розгляд.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема не враховано положення статей 60-74 СК України.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Славутського міськрайонного суду Хмельницької області.

У липні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що за рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня

2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_5 стягуються кошти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного судового рішення, Славутським міськрайонним судом Хмельницької області 12 червня 2015 року видано виконавчий лист.

04 березня 2016 року постановою державного виконавця Павлюка О. В. за вказаним вище виконавчим листом відкрито виконавче провадження.

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Славутського ВДВС із заявою щодо нарахування заборгованості по аліментах

ОСОБА_2 , як власнику СФГ «Клепачі», від суми доходу СФГ «Клепачі», отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, продуктів її переробки та від надання супутніх послуг за

2015 рік, яка складає 41 113 825,20 грн. За підрахунками ОСОБА_1 сума заборгованості складає 10 278 456,30 грн.

16 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до органів ДВС із заявою, у якій просила накласти арешт на майно та кошти СФГ «Клепачі» та

ОСОБА_2 , що знаходяться на рахунках в установах банків.

У відповідь на вказані заяви відділом ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Капуру Л. І. повідомлено, що накладення арешту на грошові кошти та рахунки в банківських та фінансових установах СФГ «Клепачі» суперечить Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що господарство не є стороною виконавчого провадження, а ОСОБА_2 не є керівником, власником та засновником СФГ «Клепачі».

ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 лютого 2012 року, керівником господарства значиться ОСОБА_6 , засновником - ОСОБА_2 (а. с. 5-6).

Згідно договору купівлі-продажу корпоративних прав, укладеного 21 лютого 2012 року ОСОБА_2 передав своїй дружині ОСОБА_6 , корпоративні права СФГ «Клепачі» (а. с. 65).

Згідно відповіді відділу статистики у Славутському районі Хмельницької області Головного управління статистики у Хмельницькій області від

10 червня 2016 року № 2-91/169 керівником СФГ «Клепачі» є ОСОБА_6 (а. с. 4).

Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскаржувані дії державного виконавця Славутського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області щодо примусового виконання виконавчого листа

№ 682/2133/14-ц, про стягнення з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 коштів на утримання доньки ОСОБА_5 , були вчинені відповідно до закону, бездіяльність відсутня, державним виконавцем вжито всіх необхідних виконавчих дій з метою забезпечення належного виконання рішення суду про стягнення аліментів з боржника. Суд дійшов висновку, що засновником СФГ «Клепачі» є ОСОБА_6 , а боржник ОСОБА_2 є його членом. ОСОБА_2 свої корпоративні права члена господарства

21 лютого 2012 року відчужив ОСОБА_6 , як засновнику господарства. Суд встановив, що ОСОБА_2 у СФГ «Клепачі» отримує дохід лише у формі заробітної плати, оскільки офіційно працює агрономом даного господарства. Бухгалтерією СФГ «Клепачі» проводяться утримання аліментів із заробітної плати боржника на користь ОСОБА_1 у відповідності до резолютивної частини виконавчого документа.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до статті 383 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (частина перша статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», тут і далі, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (частина друга, п?ята, шоста стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про

те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Разом з тим, з урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року по справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18), відступаючи від висновку, викладеному у постанові від 07 травня 2018 року у справі № 640/537/14-ц (провадження № 61-15685св18), ухваленої Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зробив висновок про те, що «Положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим. При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин. Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним. З урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий.».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За правилами частини другої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що засновником СФГ «Клепачі» є ОСОБА_6 , а боржник ОСОБА_2 є його членом. ОСОБА_2 свої корпоративні права члена господарства 21 лютого 2012 року відчужив ОСОБА_6 як засновнику господарства. ОСОБА_2 у СФГ «Клепачі» отримує дохід лише у формі заробітної плати, оскільки офіційно працює агрономом даного господарства. Бухгалтерією СФГ «Клепачі» проводяться утримання аліментів із заробітної плати боржника на користь ОСОБА_1 у відповідності до резолютивної частини виконавчого документа. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки оскаржувані дії державного виконавця Славутського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області щодо примусового виконання виконавчого листа № 682/2133/14-ц, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів на утримання доньки ОСОБА_5 , були вчинені відповідно до закону, бездіяльність відсутня, державним виконавцем вжито всіх необхідних виконавчих дій з метою забезпечення належного виконання рішення суду про стягнення аліментів з боржника.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги:

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від

29 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило