ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 521/6903/17

провадження № 61-2071св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом: Приватне підприємство «ЮГ СЕРВІС ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор`я»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор`я», поданою його представником - адвокатом Арсоєвим Романом Таймуразовичем, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Поліщук І. О.,та постанову апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним і зустрічним позовами

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного підприємства «ЮГ СЕРВІС ЛТД» (далі - ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД») і Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор`я» (далі - ТОВ «ДЗОВ «Примор`я») про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову зазначив, що 21 квітня 2014 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 і Публічним акціонерним товариством «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор`я», яке у подальшому змінило організаційно-правову форму на ТОВ «ДЗОВ «Примор`я», укладено договори № 7 та № 8, а 5 травня 2014 року - договір № 9, згідно з якими ОСОБА_2 поставив товариству товар на загальну суму 215 810,03 гривень.

ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» свої зобов`язання за договорами не виконало і товар не оплатило, незважаючи на направлення відповідних претензій.

1 червня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 і ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» укладено договір поставки, згідно з яким ОСОБА_3 поставив товариству товар на загальну суму 127 368 гривень, проте останнє свої зобов`язання за договором не виконало і товар не оплатило.

30 червня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 і ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» укладено договір № 1406, згідно з яким ОСОБА_4 поставила товариству товар на загальну суму 1 361 466,88 гривень, проте останнє свої зобов`язання за договором не виконало і товар не оплатило.

Крім того, 12 лютого 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 і ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» укладено договір № 12/2/14, згідно з яким ОСОБА_5 зобов`язався власними силами виконати поточний ремонт будівель, належних товариству. За цим договором підрядник виконав роботи на загальну суму 784 169 гривень, проте ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» дані роботи у погоджений строк не оплатило.

16 вересня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 і ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД» укладено договір поруки, відповідно до умов якого підприємство поручилося солідарно у повному обсязі відповідати за зобов`язаннями ТОВ «ДЗОВ «Примор`я», що виникли з договору № 12/2/14.

У подальшому права вимоги за цими договорами відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Фарм-ОД» (далі - ТОВ «Фарм-ОД») шляхом укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 30 грудня 2016 року, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 - 3 березня 2017 року, приватним підприємцем ОСОБА_2. - 6 березня 2017 року і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 - 7 березня 2017 року.

17 квітня 2017 року ТОВ «Фарм-ОД» відступило ОСОБА_1 права вимоги за договором № 12/2/14 від 12 лютого 2014 року, договорами № 7 і № 8 від 21 квітня 2014 року, договором № 9 від 5 травня 2014 року, договором б/н від 1 червня 2014 року і договором № 1406 від 30 червня 2014 року.

Оскільки ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» не виконало свої зобов`язання з оплати за поставлений товар і надані послуги з поточного ремонту, є підстави для додаткового стягнення з товариства штрафних санкцій та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань, ОСОБА_1 просив:

- стягнути з ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» заборгованість у сумі 433 118,50 гривень за договорами № 7, № 8 та № 9, укладеними із приватним підприємцем ОСОБА_2 , з яких: основний борг - 215 810,03 гривень, три проценти річних - 19 246,69 гривень і інфляційні втрати - 208 061,78 гривень;

- стягнути з ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» заборгованість у сумі 2 624 971,72 гривень за договором № 1406, укладеними із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , з яких: основний борг - 1 361 466,88 гривень, три проценти річних - 108 380,52 гривень і інфляційні втрати - 1 155 124,32 гривень;

- стягнути з ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» заборгованість у сумі 265 141,70 гривень за договором б/н, укладеними із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , з яких: основний борг - 127 368,05 гривень, пеня - 16 910,11 гривень, три проценти річних - 10 479,50 гривень і інфляційні втрати - 110 384,04 гривень;

- стягнути солідарно з ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» і поручителя за його договірними зобов`язаннями - ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД», заборгованість у сумі 2 370 888,29 гривень за договором № 12/2/14, укладеним із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , з яких: основний борг - 784 169 гривень, пеня - 833 717,23 гривень, три проценти річних - 65 230,36 гривень і інфляційні втрати - 687 771,70 гривень.

У липні 2017 року ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» звернулося з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними.

В обґрунтування зустрічного позову зазначило, що укладені із товариством договори № 12/2/14 від 12 лютого 2014 року, № 7 і № 8 від 21 квітня 2014 року, № 9 від 5 травня 2014 року, № 1406 від 30 червня 2014 року і договір б/н від 1 червня 2014 року є фіктивними та в дійсності не виконувалися. Так, на час виникнення спірних правовідносин директором ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» був ОСОБА_6 , який одночасно був директором і власником істотної частки в ТОВ «Фарм-ОД».

З метою створення у ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» штучної заборгованості він, діючи недобросовісно, не в інтересах вказаного товариства та без узгодження із загальними зборами, підписав відповідні договори, будучи обізнаним про відсутність у ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» коштів на їх оплату.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що загальні збори рішення про проведення поточного ремонту належних товариству будівель не приймали та в дійсності жодних ремонтних робіт не здійснено.

Накладні, якими оформлено прийняття товару, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, а саме не містять дату складання, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Вважає, що про фіктивність договорів свідчить також те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 тривалий час не вчиняли жодних дій, спрямованих на захист своїх прав і стягнення оплати, натомість відступили вимоги за цими договорами ТОВ «Фарм-ОД», учасником якого є ОСОБА_6 , з яким і укладалися відповідні договори.

Також ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» вказує про недійсність договорів про відступлення прав вимоги (цесії), укладених ТОВ «Фарм-ОД» із ОСОБА_4 30 грудня 2016 року, ОСОБА_5 - 3 березня 2017 року, ОСОБА_2 - 6 березня 2017 року і ОСОБА_3 - 7 березня 2017 року, а також договору від 17 квітня 2017 року між ТОВ «Фарм-ОД» та ОСОБА_1 .

На думку позивача за зустрічним позовом, ці договори є договорами факторингу і не відповідають вимогам законодавства, які регулюють укладення такого договору та закріплюють, що фактором може бути лише банк або інша фінансова установа.

За таких обставин ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» просило визнати недійсними: договір № 12/2/14 від 12 лютого 2014 року, договори № 7 і № 8 від 21 квітня 2014 року, договір № 9 від 5 травня 2014 року, договір б/н від 1 червня 2014 року, договір № 1406 від 30 червня 2014 року, договори про відступлення права вимоги (цесії) від 30 грудня 2016 року, 3 березня 2017 року, 6 березня 2017 року, 7 березня 2017 року і 17 квітня 2017 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2017 року прийнято до розгляду зустрічний позов ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» в частині вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 17 квітня 2017 року. У іншій частині відмовлено у прийнятті зустрічного позову з урахуванням суб`єктного складу спору та з посиланням на те, що такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочиснтва.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року, ухваленим у складі судді Поліщук І. О., ОСОБА_1 у задоволенні позову і ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що акти приймання будівельних робіт і накладні про отримання товару від імені ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» підписані невідомою особо, тому не підтверджують дійсне прийняття товариством робіт та товару і виникнення обов`язку з їх оплати.

Крім того, додаток № 1 до договору № 12/2/14 від 12 лютого 2014 року про виконання будівельних робіт не містить дати підписання, складу та вартості робіт, що підлягають виконанню, що свідчить про недосягнення сторонами згоди про всі істотні умови договору, тобто його неукладення.

Також суд дійшов висновку про недоведеність дійсного виконання поточних ремонтних робіт будівель, належних ТОВ «ДЗОВ «Примор`я», так як ОСОБА_1 ухилився від надання документів, необхідних для проведення судової будівельної експертизи.

Відмовляючи у визнанні договору про відступлення права вимоги (цесії) від 17 квітня 2017 року недійсним, суд виходив з того, що цей договір є неукладеним, оскільки за ним передані права вимоги за зобов`язаннями, дійсне існування яких недоведене, що суперечить статтям 513, 514 ЦК України.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнено солідарно з ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД» і ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати за роботи, виконані за договором № 12/2/14 від 12 лютого 2014 року, а саме: основний борг - 784 169 гривень, пеню - 784 169 гривень, три проценти річних - 65 230,36 гривень і інфляційні втрати - 687 771,70 гривень.

Стягнено зТОВ «ДЗОВ «Примор`я» на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати за товар, поставлений згідно з договорами № 7 від 21 квітня 2014 року, № 8 від 21 квітня 2014 року та № 9 від 5 травня 2014 року, а саме: основний борг - 215 810,03 гривень, три проценти річних - 19 246,69 гривень і інфляційні втрати - 208 061,78 гривень.

Стягнено зТОВ «ДЗОВ «Примор`я» на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати за товар, поставлений згідно з договором № 1406 від 30 червня 2014 року, у розмірі 2 624 971,72 гривень, з яких: основний борг - 1 361 466,88 гривень, три проценти річних - 108 380,52 гривень і інфляційні втрати - 1 155 124,32 гривень.

Стягнено зТОВ «ДЗОВ «Примор`я» на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати за товар, поставлений згідно з договором б/н від 1 червня 2014 року, у розмірі 265 141,70 гривень, з яких: основний борг - 127 368,05 гривень, пеня - 16 910,11 гривень, три проценти річних - 10 479,50 гривень і інфляційні втрати - 110 384,04 гривень.

Стягнено солідарно з ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД» і ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, у розмірі 3 324,80 гривень і судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги, у розмірі 4 987,20 гривень.

Стягнено з ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, у розмірі 4 675,20 гривень і судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги, у розмірі 7 012,80 гривень.

ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з поданою до апеляційного суду нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_7, яка на час укладення і виконання договорів про надання послуг та поставки товару виконувала обов`язки головного бухгалтера ТОВ «ДЗОВ «Примор`я», вона підписала накладні про отримання товару, а директор - акти приймання виконаних будівельних робіт, що належним чином підтверджує виникнення у товариства обов`язку з їх оплати

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд зазначив, що договір про відступлення права вимоги (цесії) від 17 квітня 2017 року не є договором факторингу, тому відповідні положення цивільного законодавства, у тому числі щодо обов`язкового статусу фінансової установи у однієї із сторін договору, на цей договір свою дію не поширюють.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2019 року ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року і постанову апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року скасувати та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства прийняв новий доказ - нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_7 , хоча дійсно поважних причин її неподання до суду першої інстанції позивач за первісним позовом не зазначив, а заявник проти її прийняття категорично заперечував. У даній заяві викладені пояснення ОСОБА_7 , які апеляційний суд поклав в основу свого рішення, незважаючи на те, що вказана особа не допитувалася як свідок із попередженням про кримінальну відповідальність і будь-які докази зайняття нею посади головного бухгалтера ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» у період укладення та виконання спірних договорів відсутні.

Посилається на те, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, не перевірив питання припинення поруки ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД», до якого ОСОБА_1 пред`явив вимогу із порушенням встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України строку.

На думку заявника, ухвалені у справі судові рішення піддягають скасуванню з обов`язкових підстав (пункт 8 частина перша статті 411 ЦПК України), так як суди розглянули справу без участі ТОВ «Фарм-ОД», яке є стороною оспорюваного договору про відступлення права вимоги (цесії) від 17 квітня 2017 року.

Крім того, суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду даний позов, у якому об`єднано кілька невзаємопов`язаних вимог, не врахувавши, що дані вимоги ґрунтуються на різних договорах. Вказане призвело до штучної зміни територіальної підсудності позову, який пред`явлено до суду за місцем знаходження відповідача ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД», а не основного відповідача - ТОВ «ДЗОВ «Примор`я».

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Зупинено виконанняпостанови апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 9 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи

Апеляційним судом встановлено, що 12 лютого 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 і ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» укладено договір № 12/2/14, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався власними силами виконати поточний ремонт будівель замовника.

Найменування об`єктів, склад, вартість та строки виконання робіт визначаються у додатку № 1 (пункт 1.1 договору № 12/2/14).

Згідно з цим додатком вартість робіт з поточному ремонту будівель ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» складає 784 169,00 гривень, строк виконання робіт встановлений до 1 червня 2014 року.

29 квітня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 і ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» укладено додаткову угоду, в якій, у зв`язку з затримкою фінансування, термін виконання робіт з поточного ремонту будівель товариства продовжено до 31 серпня 2014 року.

31 серпня 2014 року сторони підписали акт звірки розрахунків, згідно з яким підтверджено заборгованість ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» на суму 784 169 гривень.

Вказану суму замовник не оплатив.

16 вересня 2014 між ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД» та між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до умов якого підприємство поручилось за виконання ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» зобов`язань за договором № 12/2/14 від 12 лютого 2014 року, згідно з яким у товариства існує заборгованість у розмірі 784 169 гривень за виконані ремонтні роботи.

Поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником свого обов`язку в повному обсязі, а саме щодо погашення товариством заборгованості у строк до 31 грудня 2014 року. Сторони узгодили, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

3 березня 2017 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ТОВ «Фарм-ОД» укладений договір відступлення права вимоги (цесії), згідно з яким товариству відступлено право вимоги боргу у розмірі 784 169 гривень, що підлягають сплаті ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» за виконані будівельні роботи.

6 квітня 2017 року ТОВ «Фарм-ОД» звернулося до ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» з претензією від 30 березня 2017 року, у якій повідомило про укладення договору відступлення права вимоги (цесії) та заміну кредитора у зобов`язанні і вимагало у триденний строк з моменту отримання цієї претензії погасити заборгованість, а також сплатити неустойку, інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказану претензію ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» отримало 13 квітня 2017 року, проте заборгованість не погасило.

21 квітня 2014 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» укладено договір № 7, відповідно до умов якого учасник зобов`язався поставити замовнику товари, зазначені в рахунку і накладній, а замовник - прийняти їх та оплатити.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару визначаються згідно специфікації, що є невід`ємною частиною договору. Ціна договору становить 70 205,50 гривень. Розрахунки за договором проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення учасником рахунка на оплату товару. Учасник протягом п`ятиденного строку з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі товарів, або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням. До рахунка згідно додається накладна. Поставка товарів здійснюється протягом п`ятиденного терміну (пункти 1.2, 3.1, 4.1, 4.2, 5.1 договору № 7).

У пункті 10.1 договору № 7 визначено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2014 року.

ОСОБА_2 здійснив поставку товарів без попередньої оплати, а саме: 24 квітня 2014 року - на суму 20 458 гривень (накладна б/н від 24 квітня 2014 року) і 25 квітня 2014 року - на суму 49 747,50 гривень (накладна б/н від 25 квітня 2014 року), проте ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» за поставлений товар не розрахувалося.

21 квітня 2014 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» укладено договір № 8, відповідно до умов якого учасник зобов`язався поставити замовнику товари, зазначені в рахунку і накладній, а замовник - прийняти їх та оплатити.

Положення зазначеного договору аналогічні положенням договору № 7. Ціна договору становить 64 864,18 гривень.

На його виконання ОСОБА_2 без попередньої оплати здійснив поставку товарів, а саме: 26 квітня 2014 року - на суму 38 886,68 гривень (накладна б/н від 26 квітня 2014 року), 28 квітня 2014 року - на суму 24 227,50 гривень (накладна б/н від 28 квітня 2014 року) і 29 квітня 2014 року - на суму 1 750 гривень (накладна б/н від 28 квітня 2014 року), проте ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» за поставлений товар не розрахувалося.

5 травня 2014 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» укладено договір № 9, відповідно до умов якого учасник зобов`язався поставити замовнику товари, зазначені в рахунку і накладній, а замовник - прийняти їх та оплатити.

Положення зазначеного договору аналогічні положенням договорів № 7 та № 8. Ціна договору становить 80 740,35 гривень.

На його виконання ОСОБА_2 без попередньої оплати здійснив поставку товарів, а саме: 7 травня 2014 року - на суму 4 480 гривень (накладна б/н від 7 травня 2014 року), 12 травня 2014 року - на суму 52 110,35 гривень (накладна б/н від 12 травня 2014 року) і 14 травня 2014 року - на суму 24 150 гривень (накладна б/н від 14 травня 2014 року), проте ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» за поставлений товар не розрахувалося.

31 серпня 2014 року приватний підприємець ОСОБА_2 та ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» підписали акт звірки розрахунків за січень-серпень 2014 року, згідно з яким заборгованість товариства за договорами № 7, № 8 та № 9 складає 215 810,03 гривень.

19 травня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» з вимогою про сплату заборгованості, на яку листом від 31 травня 2014 року товариство повідомило про визнання боргу і зобов`язався погасити його у найближчий час.

2 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» з претензією, у якій вимагав негайно сплатити заборгованість, а також нараховані на борг інфляційні втрати і три проценти річних, усього на суму 244 816,84 гривень. Зазначена претензія боржником не виконана і заборгованість не погашена.

6 березня 2017 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Фарм-ОД» укладений договір відступлення права вимоги (цесії), згідно з яким товариству відступлено право вимоги боргу у розмірі 215 810,03 гривень, що підлягають сплаті ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» за поставлені товари.

6 квітня 2017 року ТОВ «Фарм-ОД» звернулося до ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» з претензією від 5 квітня 2017 року, у якій повідомило про укладення договору відступлення права вимоги (цесії) та заміну кредитора у зобов`язанні і вимагало у триденний строк з моменту отримання цієї претензії погасити заборгованість, а також сплатити неустойку, інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказану претензію ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» отримало 13 квітня 2017 року, проте заборгованість не погасило.

1 червня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» укладено договір б/н, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товари, а покупець - прийняти їх та оплатити.

На виконання договору у червні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 поставив товариству товар на загальну суму 127 368,05 гривень, отримання якого оформлено відповідними накладними. ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» за поставлений товар не розрахувалося.

30 червня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» підписали акт звірки розрахунків червень 2014 року, згідно з яким заборгованість товариства складає 127 368,05 гривень.

7 березня 2017 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «Фарм-ОД» укладений договір відступлення права вимоги (цесії), згідно з яким товариству відступлено право вимоги боргу у розмірі 127 368,05 гривень, що підлягають сплаті ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» за поставлені товари.

6 квітня 2017 року ТОВ «Фарм-ОД» звернулося до ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» з претензією від 5 квітня 2017 року, у якій повідомило про укладення договору відступлення права вимоги (цесії) та заміну кредитора у зобов`язанні і вимагало у триденний строк з моменту отримання цієї претензії погасити заборгованість, а також сплатити неустойку, інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказану претензію ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» отримало 13 квітня 2017 року, проте заборгованість не погасило.

30 червня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» укладено договір № 1406, відповідно до умов якого продавець зобов`язалася передати покупцю товари в кількості, асортименті і за цінами, визначеними у накладних, а покупець - прийняти та оплатити товар.

Сторони погодили, що підписана ними накладна є узгодженням асортименту товару, його кількості та вартості, прирівнюється до специфікації та є невід`ємним додатком до договору (пункт 1.2 договору № 1406).

30 серпня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 та ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» підписали акт звірки розрахунків за липень-серпень 2014 року, згідно з яким заборгованість товариства складає 1 361 466,88 гривень.

30 грудня 2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Фарм-ОД» укладений договір відступлення права вимоги (цесії), згідно з яким товариству відступлено право вимоги боргу у розмірі 1 361 466,88 гривень, що підлягають сплаті ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» за поставлені товари.

31 березня 2017 року ТОВ «Фарм-ОД» звернулося до ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» з претензією від 7 березня 2017 року, у якій повідомило про укладення договору відступлення права вимоги (цесії) та заміну кредитора у зобов`язанні і вимагало у триденний строк з моменту отримання цієї претензії погасити заборгованість, а також сплатити неустойку, інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказану претензію ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» отримало 6 квітня 2017 року, проте заборгованість не погасило.

17 квітня 2017 року між ТОВ «Фарм-ОД» і ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги (цесії), згідно з яким товариство відступило ОСОБА_1 права вимоги за договором № 12/2/14 від 12 лютого 2014 року, договорами № 7 і № 8 від 21 квітня 2014 року, договором № 9 від 5 травня 2014 року, договором б/н від 1 червня 2014 року і договором № 1406 від 30 червня 2014 року.

У пункті 5 договору сторони погодили, що цесіонарій ( ОСОБА_1 ) компенсує відступлені права вимоги грошовими коштами у розмірі 2 160 000 гривень після фактичного отримання від боржника суми боргу.

26 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» із претензію від 21 квітня 2017 року, у якій повідомив про укладення договору про відступлення права вимоги і заміну кредитора у зобов`язаннях та вимагав негайно з моменту отримання зазначеної претензії погасити суму боргу.

Суд першої інстанції оцінив акти приймання виконаних будівельних робіт і накладні про отримання товару, подані на підтвердження виконання договорів, та встановив, що від імені ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» вони підписані невідомою особою без зазначення її прізвища і посади.

Суд апеляційної інстанції з заяви ОСОБА_7 від 7 листопада 2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В. М. і зареєстрованої у реєстрі за № 2500, яка подана ОСОБА_1 до апеляційного суду, встановив, що ОСОБА_7 займала посаду головного бухгалтера ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» у період з травня по жовтень 2014 року і особисто проставляла підписи від імені товариства на накладних про отримання товару за договорами, укладеними із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_2 . Також з цієї заяви суд встановив, що акти приймання будівельних робіт підписував особисто директор товариства ОСОБА_6 .

Будь-які інші докази дійсного перебування ОСОБА_7 на посаді головного бухгалтера ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» у період з травня по жовтень 2014 року у справі відсутні; як свідок ОСОБА_7 не допитувалася.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і стягуючи з ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» заборгованість з оплати за договорами, виходив з доведеності виконання будівельних робіт і поставлення товару, що підтверджується актами та накладними, підписаними директором і головним бухгалтером ТОВ «ДЗОВ «Примор`я». Вказані обставини суд встановив з нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7 , поданої позивачем за первісним позовом до апеляційного суду.

Проте такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 837 ЦК України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду (стаття 853 ЦК України) .

У пункті 5.5 договору № 12/2/14 сторони погодили, що здача-приймання робіт, виконаних підрядником, здійснюється окремо за кожним етапом і оформлюється актом виконаних робіт.

Стаття 712 ЦК України встановлює, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Поставка товару оформляться накладною, яка підписується покупцем (пункти 4.2, 6.1.2 договорів № 7 і № 8 від 21 квітня 2014 року та договору № 9 від 5 травня 2014 року; пункти 1.3, 3.4 договору б/н від 1 червня 2014 року; пункти 1.2, 1.3 договору від № 1406 від 30 червня 2014 року).

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначала, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Накладні, якими фіксується факт отримання/передачі товарів, та акти виконаних робіт, якими фіксується закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю і якістю, є первинними бухгалтерськими документам.

Доказами, які належним чином підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють її розмір, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлювала, що первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій і фіксують факти їх здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, також передбачалося, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посаду і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що накладні та акти прийняття виконаних робіт підтверджують наявність і розмір заборгованість лише у разі їх належного оформлення, під чим розуміється, зокрема, підписання від імені замовника/покупця уповноваженою особою із зазначенням прізвища, посади та інших даних, які дають можливість її ідентифікувати.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне оформлення поданих ОСОБА_1 накладених та актів, встановивши з нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7 від 7 листопада 2018 року, що акти підписував від імені ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» його директор ОСОБА_6 , а накладні - вона як головний бухгалтер.

Стаття 131 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання первісного позову, визначала, що сторони зобов`язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Стаття 83 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній з 15 грудня 2017 року, встановлює, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк, суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Докази, які не подані одночасно із позовною заявою, можуть бути подані у підготовче судове засідання (стаття 197 ЦПК України).

Згідно зі статтею 368 ЦПК України судом апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (стаття 367 ЦПК України).

Аналіз зазначених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку, що докази подаються до суду першої інстанції до початку розгляду справи по суті, а суд апеляційної інстанції може прийняти нові докази виключно у випадку їх неподання до суду першої інстанції з поважних причин, що об`єктивно не залежали від учасника справи, який їх подає.

Дослідження нових доказів апеляційним судом провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. При прийнятті та дослідженні нових доказів, як і при відмові в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок.

Суд апеляційної інстанції прийняв новий доказ - нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_7 від 7 листопада 2018 року, не обґрунтувавши причини її прийняття та дослідження і не вказавши, які причини її неподання до суду першої інстанції визнані апеляційним судом поважними.

Покладаючи такий доказ в основу рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд, який перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на день його ухвалення, не послався на об`єктивно незалежні від волі ОСОБА_1 обставини, які перешкодили поданню відповідного доказу до суду першої інстанції, у провадженні якого ця справа перебувала протягом одинадцяти місяців.

Крім того, статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані (статті 90, 95 ЦПК України).

Нотаріально посвідчена заява ОСОБА_7 містить її пояснення про обставини, щодо яких у сторін існує спір. Сама по собі така заява не є письмовим доказом у розумінні цивільного процесуального законодавства, оскільки у ній безпосередньо не викладені дані про обставини, які мають значення для справи, а лише наводяться пояснення третьої особи щодо таких обставин.

Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи постанову письмовими поясненнями ОСОБА_7 , не звернув уваги на те, що особа, якій відомі будь-які обставини щодо справи, має статус свідка і допитується судом відповідно до встановленого статями 69, 91, 230 ЦПК України порядку.

Так, свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. Свідок попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань та надає пояснення після приведення його до присяги. Допит свідка розпочинається з пропозиції суду розповісти все, що йому особисто відомо у справі, після чого першою ставить питання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші учасники справи; головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть ставити свідкові питання в будь-який час його допиту.

Таким чином, пояснення особи, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи, є доказами виключно у разі її допиту як свідка у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку із попередженням про кримінальну відповідальність та приведенням до присяги.

ОСОБА_7 як свідок у цій справі допитана не була і відповідних клопотань про її допит позивач не заявляв. Також не допитано як свідка ОСОБА_6 , хоча у заяві від 7 листопада 2018 року вказано про підписання ним актів приймання будівельних робіт.

Крім того, вважаючи достовірно встановленим факт перебування ОСОБА_7 на посаді головного бухгалтера ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» у період з травня по жовтень 2014 року, суд апеляційної інстанції послався на її нотаріальну заяву за відсутності у справі будь-яких інших доказів на підтвердження їх дійсного перебування у трудових правовідносинах у відповідний період.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність заборгованості ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» за договором № 12/2/14 від 12 лютого 2014 року, договорами № 7 і № 8 від 21 квітня 2014 року, договором № 9 від 5 травня 2014 року, договором б/н від 1 червня 2014 року і договором № 1406 від 30 червня 2014 року та її розміру на підставі документу, який не є доказом у розумінні ЦПК України. Такі порушення цивільного процесуального законодавства унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, стягуючи заборгованість за договором № 12/2/14 від 12 лютого 2014 року солідарно з ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» і ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД», суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що згідно з положеннями цього договору і додаткової угоди до нього замовник будівництва повинен розрахуватися із підрядником протягом 10 календарних днів після завершення робіт, строк виконання яких встановлений до 31 серпня 2014 року.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов`язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов`язання. Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

При цьому умови договору про дію поруки до повного виконання зобов`язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Також варто враховувати, що застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Суд апеляційної інстанції, стягуючи заборгованість із ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД», на вказані положення законодавства уваги не звернув і питання чинності поруки ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД» за зобов`язаннями ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» не перевірив.

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки не має, так як не може встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, допустив порушення вимог цивільного процесуального законодавства та не встановив фактичні обставини, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема, передчасно прийняв як доказ, дослідив та поклав в основу рішення нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_7 від 7 листопада 2018 року, не встановив на підставі належних і допустимих доказів, чи дійсно ця особа займала посаду головного бухгалтера ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» на час існування спірних правовідносин, а також не перевірив чинність поруки ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД» за зобов`язаннями ТОВ «ДЗОВ «Примор`я».

За таких обставин прийнята судом апеляційної інстанції постанова не може вважатися законною і обґрунтованою, тому відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду належить урахувати викладене та на виконання вимог цивільного процесуального законодавства встановити, які причини перешкодили ОСОБА_1 подати нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_7 від 7 листопада 2018 року до суду першої інстанції та чи є ці причини поважним і такими, що об`єктивно не залежали від його волі, оцінити вказаний документ у встановленому ЦПК України порядку із урахуванням того, що пояснення особи, не допитаної судом як свідка, не вважаються доказами, а також перевірити чинність поруки ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД» за зобов`язаннями ТОВ «ДЗОВ «Примор`я», що виникли із договору № 12/2/14 від 12 лютого 2014 року, і ухвалити судове рішення по суті позовних вимог відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Правових підстав для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, як просить у касаційній скарзі заявник, касаційний суд не встановив.

Так, доводи заявника про те, що суди розглянули справу, не залучивши до участі як відповідача ТОВ «Фарм-ОД», яке є стороною оспорюваного договору про відступлення права вимоги (цесії) від 17 квітня 2017 року, не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, а саме такого, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Особами, які є відповідачами у справі про визнання правочину недійсним, є, насамперед, сторони такого правочину, так як вирішення відповідного питання впливає на їх права та обов`язки.

Правом визначати склад учасників справи при зверненні до суду наділений позивач, про що свідчить стаття 11 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання зустрічної позовної заяви, та стаття 13 ЦПК України, чинного на час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Заявник, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, при заявленні зустрічного позову щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 17 квітня 2017 року, відповідачем зазначив лише ОСОБА_1 , хоча достовірно знав про те, що іншою стороною цього договору є ТОВ «Фарм-ОД».

Твердження заявника про те, що у подальшому він заявив клопотання про залучення товариства до участі у справі, проте у його задоволенні суд першої інстанції безпідставно відмовив, касаційний суд відхиляє, оскільки ТОВ «ДЗОВ «Примор`я» зверталося до суду першої інстанції з заявою про залучення ТОВ «Фарм-ОД» до участі у справ як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у той час як стороні оспорюваного правочину належить мати процесуальний статус відповідача.

Стаття 44 ЦПК України закріплює обов`язок учасників добросовісно користуватися процесуальними правами. Таким чином, незазначення заявником у зустрічній позовній заяві іншої сторони оспорюваного правочину - ТОВ «Фарм-ОД», за відсутності будь-яких перешкод для цього, не зумовлює скасування рішення суду першої інстанції на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України.

Доводи заявника про те, що суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду первісний позов ОСОБА_1 , у якому об`єднано кілька неоднорідних і невзаємопов`язаних вимог, не врахувавши, що дані вимоги ґрунтуються на різних договорах, касаційний суд відхиляє.

Стаття 118 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання первісного позову, встановлювала, що позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, однорідні вимоги повинні випливати з тих самих або аналогічних фактичних обставин. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав та водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення, поданими доказами і обраним способом захисту порушеного права, а також заявлених до одного і того самого відповідача.

У даній справи вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані різними договорами, проте право вимоги за ними він набув на підставі одного і того ж договору цесії, ці вимоги заявлені до одного і того ж відповідача з аналогічних підстав та із застосуванням однакового способу захисту порушеного права.

За таких обставин касаційний суд відхиляє як безпідставні доводи заявника про помилкове прийняття судом першої інстанції до розгляду усіх позовних вимог за позовом ОСОБА_1 .

Посилання заявника на те, що позивач за первісним позовом діяв недобросовісно і одночасно заявив позовні вимоги за усіма договорами з метою штучної зміни територіальної підсудності позову, який пред`явив до суду за місцем знаходження відповідача ПП «ЮГ СЕРВІС ЛТД», а не основного відповідача - ТОВ «ДЗОВ «Примор`я», є недоведеними.

Такі твердження ґрунтуються виключно на поясненнях заявника, натомість позивач, керуючись при поданні позову статтею 113 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання позовної заяви, правомірно подав цей позов до суду за місцезнаходженням одного з відповідачів за свої вибором; вимогам цивільного процесуального законодавства такі дії не суперечать.

За таких обставин суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції із направленням на новий розгляд, як просить заявник, тому скасовує лише постанову апеляційного суду із направлення справи на новий апеляційний розгляд, оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо судовий витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор`я», поданою його представником - адвокатом Арсоєвим Романом Таймуразовичем, задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов