Постанова

Іменем України

29 січня 2018 року

м. Київ

справа №756/12263/15-ц

провадження № 61-1751св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

представник відповідача - Бучковський Сергій Васильович,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року в складі головуючого судді Поліщук Н. В., суддів: Білич І. М., Шахової О. В., в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_6, про визнання поруки припиненою,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання поруки припиненою.

В обґрунтування позовних вимог указував, що 20 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за яким позичальнику надано кредит у розмірі 94 000 доларів США, зі строком погашення до 10 травня 2038 року зі сплатою 12,45 % річних.

Для забезпечення виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором цього ж дня між позивачем та ВАТ «Універсал Банк» укладено договір поруки.

Унаслідок неналежного виконання боржником виконання зобов'язання за кредитним договором 23 червня 2015 року банком подано позов до суду про стягнення з позивача та поручителя заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на те, що на момент звернення банку до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором порука була припинена, ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Рішенням Оболонського районного суду м. Кєва від 16 лютого 2016 року в складі судді Маринченко М. М., в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором настав 10 січня 2015 року, і з цього часу протягом шести місяців, тобто до 10 липня 2015 року, банк мав право звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості до поручителя. Оскільки відповідач звернувся до суду 23 червня 2015 року, то строк ним не пропущено, а порука не є припиненою.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року рішення районного суду скасовано, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано припиненою з 9 червня 2015 року поруку за договором від 20 травня 2008 року № 015-2008-1579-Р, укладеного ОСОБА_4 та ВАТ (ПАТ) «Універсал Банк».

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач, змінивши строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором пропустив шестимісячний строк для пред'явлення вимог до поручителя.

29 жовтня 2016 року ПАТ «Універсал Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки банк звернувся до суду із позовом до поручителя в межах передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

14 грудня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Оболонського районного суду м. Києва.

9 лютого 2017 року від ОСОБА_6 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу ПАТ «Універсал Банк», які мотивовані тим, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10 січня 2017 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення апеляційного суду.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №015-2008-1579 (на придбання майна), згідно із яким позичальнику надані кредитні кошти у сумі 94 000 доларів США, які вона зобов'язалась щомісячними платежами повернути до 10 травня 2038 року та сплатити проценти за користування коштами в розмірі 12,45%.

Умовами кредитного договору також передбачено право банку у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад два місяці направити на адресу позичальника повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту та в разі не усунення порушень умов за цим договором вважати термін повернення кредиту таким, що настав.

З метою забезпечення виконання позичальником кредитного зобов'язання 20 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №015-2008-1579-Р.

Останній платіж на погашення тіла кредиту та на погашення процентів за користування кредитом був здійснений позичальником 14 липня 2014 року.

Апеляційним судом також установлено, що відповідно до пункту 5.2.5 кредитного договору та на підставі статей 525 та 611 ЦК України у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад двох місяців, та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Згідно з абзацом 5 пункту 2.4 кредитного договору позичальник здійснює платежі в останній робочий день, що передує десятому числу кожного місяця.

7 листопада 2014 року банком позичальнику та поручителю направлено вимогу про дострокове повернення кредиту.

Оскільки за умовами кредитного договору кредит повинен бути повернутий на 31 день з дати відправлення повідомлення про дострокове повернення кредиту, тобто 8 грудня 2014 року (понеділок, ураховуючи, що 7 грудня 2014 року - є неділя, вихідний день), відтак останнім днем пред'явлення вимог до поручителя є 8 червня 2015 року.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України та враховуючи висновок, викладений в постанові Верховного Суду України № 6-53цс14, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто, протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

З урахуванням викладеного правильним є висновок апеляційного суду про те, що порука за договором від 20 травня 2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ «Універсал Банк», припинилась 9 червня 2014 року, в той час як банк звернувся до суду із позовом лише 23 червня 2014 року, з пропуском строку звернення до суду із позовом до поручителя про солідарне стягнення з боржником заборгованості за кредитним договором.

При цьому посилання ПАТ «Універсал Банк» на те, що, надіславши позичальнику та поручителю вимогу про дострокове повернення кредиту, він встановив, що термін повернення кредиту вважається таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання вимоги, не відповідає умовам кредитного договору, а відповідно до статті 525 ЦК України не допускається одностороння зміна умов зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат