Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.03.2021 року у справі №335/10960/18

Постанова

Іменем України

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 335/10960/18

провадження № 61-3044св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, державний реєстратор департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Нікітенко Людмила Олександрівна,

треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2020 року у складі судді Крамаренко І. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2020 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, державного реєстратора департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Нікітенко Л. О., треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3, про визнання недійсним та вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідоцтва про право власності та реєстраційний запис об'єкту житлової нерухомості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що як відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на

1/2 частину будинку АДРЕСА_1. Державна реєстрація була проведена 19 квітня 2018 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40802326 було прийнято

25 квітня 2018 року. Дії та рішення державного реєстратора Козакова Н. М. вважала протиправними, посилаючись на те, що підставою для виникнення права власності та реєстрації права власності на 187,6 кв. м житлової нерухомості зазначено, зокрема, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації серія та номер ЗП 141180820224 від 23 березня 2018 року, видану Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі - ДАБІ), але ОСОБА_2 отримав цю декларацію шляхом зазначення у ній неправдивих відомостей.

Нею була ініційована перевірка департаментом ДАБІ заходу державного нагляду по об'єкту - 1/2 частина житлового будинку по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, в ході якої інспектором ДАБІ були виявлені порушення будівельних норм та неправдивість даних, вказаних у декларації. Інспектором ДАБІ був складений акт перевірки № 234/05.06.2018, протокол про адміністративне правопорушення від 18 червня 2018 року, припис № 60 від 18 червня 2018 року, постанова № 62 від 03 липня 2018 року про адміністративне правопорушення, та наказ № 52 від 22 червня 2018 року "Про скасування декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1)", яким скасовано реєстрацію декларації ЗП № 141180820224

від 23 березня 2018 року на об'єкт "Реконструкція 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1" - замовник ОСОБА_2, запис із єдиного реєстру дозвільних документів

ЗП № 141180820224 від 23 березня 2018 року вилучена.

Таким чином, така підстава для виникнення права власності на реконструйовану 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 187,6 кв. м, яка належить ОСОБА_2, як декларація про готовність об'єкта до експлуатації, не існує.

Також вказувала, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок без документа, що посвідчує право на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, чим порушив вимоги частин 1 , 2 статті 376 ЦК України.

16 серпня 2018 року вона звернулася до реєстратора департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради з заявою про скасування та вилучення з реєстру запису на цей об'єкт нерухомого майна, але 04 вересня 2018 року нею була отримана відповідь № К-0354 від 29 серпня 2018 року, у якій зазначено, що скасування можливо лише в судовому порядку.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 40802326 від 25 квітня 2018 року, Нікітенко Л. О. - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради; визнати недійсним та скасувати реєстраційний запис № 25877186 від 19 квітня 2018 року, внесений державним реєстратором Нікітенко Л. О.; визнати недійсним та скасувати свідоцтво на право власності на нерухоме майно - житловий будинок

187,6 кв. м, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 115272423101, видане державним реєстратором Нікітенко Л. О. департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради 19 квітня 2018 року, № запису 25877186.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не було встановлено, що внаслідок реконструкції будинку ОСОБА_2 було збільшено земельну ділянку під його частиною будинку. Також суд зазначив, що на момент державної реєстрації права на реконструйований об'єкт декларація про його готовність до експлуатації була чинною, а свідоцтво, про скасування якого просила позивача, державним реєстратором не видавалось та відсутнє взагалі. Також суд вказував, що право власності відповідача на 1/2 частку у будинку виникло на підставі правовстановлюючих документів, які є чинними, а тому скасування записів про внесення змін до технічних характеристик на цей об'єкт не породжує для позивача будь-яких прав на це майно, зокрема, ще й у зв'язку з тим, що на час розгляду справи ця частка будинку належить іншій особі - ОСОБА_3. Суд вважав, що, оскільки позивачем не заявлено будь-яких майнових вимог, то відсутні підстави для захисту прав позивача шляхом лише скасування рішень державного реєстратора, що також не є належним способом захисту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2020 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на час проведення реєстрації реконструйованої 1/2 частки відповідача ОСОБА_2 у державного реєстратора Нікітенко Л. О. були наявні всі чинні документи, які слугують підставами для її вчинення. Скасування в подальшому реєстрації декларації про готовність реконструйованого об'єкту до експлуатації не створює правових підстав для скасування вчиненого на їх підставі запису про відповідні зміни у об'єкті нерухомості.

При розгляді цієї цивільної справи позивач не довела порушення її права на користування виділеними їй в користування частинами із спільної земельної ділянками, закріпленої за домоволодіння по

АДРЕСА_1. А судом в цій частині встановлено, що внаслідок реконструкції своє частки будинку збільшення земельної частки, визначеної у користування ОСОБА_2, не відбулось, та позивачем це не спростовано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що право позивача вчиненням записів держаним реєстратором Нікітінеко Л. О. про реєстрацію реконструйованого об'єкту - 1/2 частки житлового будинку

АДРЕСА_1 порушено не було, а скасування декларації про готовність реконструйованого об'єкта до експлуатації не створює

будь-яких правових наслідків для позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя від 17 квітня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2020 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове про задоволення її позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 607/3282/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 та від 15 липня 2020 року у справі № 509/760/17 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України), застосовуючи норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень".

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами при розгляді цієї справи не було враховано вимоги статей 18 та 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень" та те, що державним реєстратором було з власної ініціативи, без підтверджуючих документів додано до нерухомого майна зайві квадратні метри.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного реєстратора департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Нікітенко Л. О., треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3, про визнання недійсним та вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідоцтва про право власності та реєстраційний запис об'єкту житлової нерухомості призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2, поданий представником - ОСОБА_5, на касаційну скаргу

ОСОБА_1, у якому він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Нікітенко Л. О., на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1, набута в порядку спадкування за законом. ОСОБА_2 належала на праві спільної часткової власності 1/2 частина житлового будинку

АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 23 квітня 2003 року.

Департаментом ДАБІ в Запорізькій області 23 березня 2018 року зареєстровано подану ОСОБА_2 декларацію № ЗП 141180820224 про готовність об'єкта, а саме 1/2 частки житлового будинку

АДРЕСА_1 до експлуатації.

У зв'язку із введенням своєї реконструйованої частки житлового будинку до експлуатації ОСОБА_2 було вирішено питання про державну реєстрацію змін у об'єкт права власності.

Відповідно до картки прийому заяви № 121219993,19 квітня 2018 року представником ОСОБА_2 було подано заяву про державну реєстрацію права власності разом з наступними документами, а саме: технічним паспортом серія та номер 21411/68893; декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, що за класом наслідків належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) - ЗП 141180820224, виданою Департаментом ДАБІ у Запорізькій області; договором дарування № 494

від 23 квітня 2003 року; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 червня 2003 року (а. с. 85).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 19 квітня 2018 року державним реєстратором Нікітенко Л. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав та внесено відповідний запис (а. с. 86-90).

Державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, та при реєстрації було зазначено наступну площу: загальна площа 95,1 кв. м, житлова площа 47,2 кв. м, що відповідало даним до проведення реконструкції, відповідно до витягу з Державному реєстрі речових прав від 25 квітня 2018 року (а. с. 82).

Відповідно до картки прийому заяви № 122342821,27 квітня 2018 року представником ОСОБА_2 було подано заяву про внесення змін до Державного реєстру речових прав разом з наступними документами, а саме: технічним паспортом серія та номер 21411/68893; декларацією про готовність об'єкта до експлуатації серія та номер ЗП 141180820224, виданою Департаментом ДАБІ у Запорізькій області; договором дарування № 494

від 23 квітня 2003 року; витягом з Державного реєстру речових прав № 121883080 (а. с. 84).

Державним реєстратором було прийнято рішення про внесення змін до розділу № 1153272423101, а саме: загальна площа 187,6 кв. м, житлова площа 116,2 кв. м.

Відповідно до копії технічного паспорта № 21411/68893 на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого 01 березня

2018 року ФОП ОСОБА_6, загальна площа житлового будинку літери "А" зазначено 187,6 кв. м (експлікація) (а. с. 194-201).

Наказом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 22 червня 2018 року за № 52 скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1)

від 23 березня 2018 року ЗП № 141180820224 на об'єкт: "Реконструкція

1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1" (замовник ОСОБА_2) (а. с. 6).

Листом від 29 серпня 2018 року за № К-0354 Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Козаковій Н. М., у відповідь на її звернення від 16 серпня 2018 року, повідомлено, що підстав для скасування записів про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно законодавством не передбачено (а. с. 10).

Відповідно до договору дарування від 13 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Щербиною В. С., за № 1210, власником 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 187,6 кв. м, житловою площею 116,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_3 (а. с. 159-161).

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судами у цій справі правовідносини виникли між позивачем і державним реєстратором з приводу виключення (скасування) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно рішення та запису про державну реєстрацію права

від 19 квітня 2018 року та від 25 квітня 2018 року, відповідно до яких збільшено площу нерухомого майна (вказаного житлового будинку) до

187,6 кв. м, з підстав відсутності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок; з підстав відсутності документу, що посвідчує збільшення загальної площі нерухомого майна, на момент реєстрації, та з підстав скасовування декларації про готовність об'єкта до експлуатації (наказ № 52 від 22 червня 2018 року), яку ДАБІ у Запорізькій області було скасовано після вчинення вказаних дій державним реєстратором.

Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації, відповідно до частини 4 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частина 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав: 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених Частина 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначений порядок державної реєстрації прав, відповідно до якого державна реєстрація розпочинається із прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрації заяви в базі даних заяв.

При цьому відповідно до Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" у разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, за заявою власника чи іншого право набувача, обтяжувача, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Відповідно до пункту 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, за бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об'єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об'єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об'єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації. У разі коли зміни технічних характеристик об'єкта нерухомого майна відбулися, у зв'язку з проведенням будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення, також подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

У випадках, передбачених абзацами першим та другим цього пункту, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносить відомості про об'єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об'єкт та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Отже, для внесення змін щодо технічних характеристик нерухомого майна у результаті реконструкції, документ, який посвідчує речове право на земельну ділянку не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Положеннями частини 5 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт.

За змістом статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

У процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або повертати на доопрацювання декларацію про початок будівельних робіт (стаття З6 Закону, в редакції, чинній станом на початок будівництва), реєструвати або повертати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (стаття 39 Закону).

Згідно з пунктом 1 Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 09 липня 2014 року № 294 (далі - Положення), ДАБІ є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до частин 1 , 4 та 6 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації (частина п'ята статті 39 Закону).

Відповідно до частини 9 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.

Отже, зареєструвавши декларацію, органи ДАБІ діяли як суб'єкт владних повноважень та в силу покладених на них законом обов'язків мали перевірити як сам об'єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості, зазначені в самій декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду (пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18) після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію відповідного права. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що право позивача вчиненням записів держаним реєстратором Нікітінеко Л. О. про реєстрацію реконструйованого об'єкту - 1/2 частки житлового будинку

АДРЕСА_1 порушено не було, а скасування декларації про готовність реконструйованого об'єкта до експлуатації не створює будь-яких правових наслідків для позивача.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини 1 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович