Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.05.2025 року у справі №362/2006/19
Ухвала КЦС ВП від 22.12.2019 року у справі №362/2006/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року

м. Київ

справа № 362/2006/19

провадження № 61-16401св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Сердюка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України»,

відповідачі: Васильківська районна державна адміністрація Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури та Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року в складі судді Марчука О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року в складі колегії суддів Мостової Г. І., Березовенко Р. В., ЛапчевськоїО. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України (далі - НАН України), Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» (далі - ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України») до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Ухвалу суду першої інстанції в частині позовних вимог прокурора в інтересах ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» мотивовано тим, що відповідні позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, тому такі вимоги не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву в цій частині фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, на що прокурор не має повноважень.

Ухвалу суду першої інстанції в частині позовних вимог прокурора в інтересах НАН України мотивовано тим, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. За змістом позову прокурора вбачається, що НАН України як компетентний орган належним чином здійснював захист інтересів держави, оскільки звертався до суду з відповідним позовом про захист земельних прав, а саме з позовом про визнання недійсним і скасування розпорядження місцевого органу державної влади щодо спірних земельних ділянок. За позовом НАН України було ухвалено рішення Господарського суду Київської області від 29 травня 2017 року у справі № 911/968/17. У зв`язку із тим, що НАН України як уповноважений орган належним чином здійснює захист інтересів держави у цих правовідносинах відсутні передбачені ЦПК України та Законом України «Про прокуратуру» підстави для представлення прокурором інтересів держави в суді.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення

Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року апеляційну скаргу керівника Обухівської окружної прокуратури Гладія Є. В. залишено без задоволення, ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на представництво інтересів у частині таких вимог. Оскільки ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі указаного державного підприємства є безпідставним. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов прокурора, поданий у цій справі, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Також апеляційний суд зазначив, що згідно зі статутом НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, що заснована на державній власності, є державною організацією та не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, тому звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі НАН України є безпідставним.

Короткий зміст касаційних скарг

1. 15 листопада 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішення заступник керівника Київської обласної прокуратури у касаційній скарзі зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

2. 24 листопада 2023 року ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Аргументи осіб, які подали касаційні скарги

1. Заступник керівника Київської обласної прокуратури у касаційній скарзі вказує на те, що висновки судів про залишення без розгляду позову прокурора у цій справі є помилковими. HAH України передано у постійне користування, зокрема, земельні ділянки, які є державною власністю. НАН України здійснює повноваження з управління переданим їй державним майном, забезпечує реалізацію прав держави як власника цього майна, ефективно їх використовує та розпоряджається цим майном. Щодо визначеного майна НАН України здійснює владні управлінські функції, у зв`язку із чим позов у цій справі правомірно подано прокурором в інтересах держави в особі НАН України. Позов у цій справі в означеній частині спрямований на захист майнових інтересів держави від неправомірних посягань третіх осіб на спірне державне майно.

2. ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» у касаційній скарзі вказує на те, що в цій справі прокурор має право подавати позов, оскільки захищає інтереси держави. Інтерес держави, на захисті якого наполягає прокурор, може збігатися і у цьому випадку збігається з інтересами державного підприємства, від імені якого, зокрема, подано позов у цій справі. Крім того, суд першої інстанції передчасно залишив позов без розгляду, оскільки, на думку заявника, мав залишити позовну заяву без руху та указати на установлені судом недоліки позовної заяви прокурора.

Інші учасники справи не скористались правом подання до Верховного Суду відзивів на касаційні скарги

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року поновлено ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України».

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року справу № 362/2006/19 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року (провадження 14-41цс25) справу № 362/2006/19 повернуто на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

08 травня 2025 року справу № 362/2006/19 передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини, встановлені судами, щодо прийнятності позову прокурора

Суди встановили, що у цій справі позов подано першим заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі НАН України та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

У пункті 1.1 Статуту НАН України, ухваленого Загальними зборами НАН України постановою від 14 квітня 2016 року № 2 (далі - Статут) визначено, що НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, що заснована на державній власності. НАН України є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункт 1.11 Статуту).

ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» за організаційно-правовою формою є державним підприємством.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29 травня 2017 року у справі № 911/968/17, яке набрало законної сили, позов НАН України до Васильківської районної державної адміністрації, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Інститут фізіології рослин і генетики НАН України, про визнання незаконним та скасування розпорядження від 16 березня 2010 року № 734 задоволено. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Дослідного сільськогосподарського виробництва Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Васильківської районної державної адміністрації від 16 березня 2010 року № 734 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» та зарахування до земель запасу на території Глевахівської селищної ради Васильківського району, за межами населеного пункту».

Суди встановили, що у зв`язку з тим, що НАН України як уповноважений орган належним чином здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тому відсутні передбачені ЦПК України та Законом України «Про прокуратуру» підстави для представлення прокурором інтересів держави в суді.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» задоволенню не підлягає, а касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовні норми права

Щодо подання прокурором позову в інтересах ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво інститут фізіології рослин і генетики НАН України»

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ «Про прокуратуру» (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення позивача до суду). Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Мепсбіпзкауа V. гиззіа), заява № 42454/02, § 35)).

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20; від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс19, пункт 26; від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, провадження № 12-20гс21, пункт 8.5 та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761 /3884/18, провадження № 14-36цс19, пункт 35; від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс 19, пункт 27). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, провадження №12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, провадження № 12-11 гс21, пункт 48). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, провадження № 12-88гс19, пункт 62). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19, пункт 71).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного, Велика Палата Верховного Суду підтверджувала свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, провадження № 12-20гс21).

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог. Такі висновки про застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позов прокурора в частині представництва інтересів ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» підлягає залишенню без розгляду.

Щодо подання прокурором позову в інтересах НАН України

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення в частині залишення позову прокурора в інтересах держави в особі НАН України не відповідають, а викладені у касаційній скарзі заступника керівника Київської обласної прокуратури доводи є частково прийнятними з огляду на таке.

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга статті 131-1 Конституції України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ (далі - Закон № 1697-УІІ) прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону № 1697-УІІ, у частині першій якої зазначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Згідно із частиною другою статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті 42 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20г21) констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-711, має застосовуватися з урахуванням приписів абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого правила частини другої статті 19 Конституції України незазначення у законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не потрібно розуміти як таке, що розширює визначені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-711 межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Отже, Великою Палатою Верховного Суду визначено два критерії, за умови існування яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, а саме: 1) представництво інтересів держави в особі державних компаній; 2) позивач не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.

У цій справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі НАН України з посиланням на бездіяльність останньої щодо захисту інтересів держави, яка полягала у неналежному реагуванні та невжитті відповідних заходів з приводу незаконного, на думку прокурора, вибуття державного майна з державної власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України від 07 лютого 2002 року № 3065-ІІІ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (далі - Закон № 3065-ІІІ) НАН України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

НАН України, національні галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування. За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою НАН України є державною організацією (установою, закладом).

Статутом НАН України, ухваленим постановою загальних зборів НАН України від 14 квітня 2016 року № 2, визначено, що НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, яка заснована на державній власності (пункт 1.1 Статуту). НАН України є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункт 1.11 Статуту). Отже, НАН України є державною неприбутковою бюджетною організацією (установою).

Абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-УІІ передбачено заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Державний класифікатор «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» розмежовує такі організаційно-правові форми господарювання як «державна організація (установа, заклад)» та «державна акціонерна компанія». Так, державна організація (установа, заклад) - утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління; державна акціонерна компанія (товариство) - акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.

У преамбулі Закону № 3065-ІІІ визначено мету правового регулювання режиму діяльності НАН України, національних галузевих академій наук та вказано, що метою цього Закону є забезпечення ефективного використання державних коштів та майнового комплексу НАН України, національних галузевих академій наук щодо задоволення державних і суспільних потреб.

Таке формулювання співвідноситься із частиною першою статті 23 Закону № 1697-VІІ, яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Якщо законодавцем виключено можливість представництва прокурором державних компаній, то така норма не може тлумачитись у спосіб розширення обсягу процесуальної заборони на інших суб`єктів господарювання, зокрема державних організацій (установ). Оскільки позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі НАН України, яка є державною неприбутковою бюджетною організацією, немає підстав вважати, що прокурор здійснює представництво інтересів державної компанії.

Встановлюючи у цій справі наявність у НАН України владних повноважень у спірних правовідносинах, слід виходити з такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» (далі - Закон № 185-V) управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 185-У об`єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування НАН України, галузевим академіям наук. Відповідно до статті 4 цього Закону суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, НАН України, галузеві академії наук.

У статті 8 Закону № 185-У визначено, що об`єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються НАН України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування. НАН України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 3065-ІІІ об`єкти майнового комплексу НАН України та об`єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно НАН України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання НАН України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Пунктами 1.12, 1.13 Статуту визначено, що НАН України наділена правом управління своєю діяльністю, відповідно до законодавства і цього Статуту володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та належить їй на правах господарського відання. Державне майно передається НАН України у безстрокове безоплатне користування без права зміни його форми власності та використовується відповідно до законодавства та статуту НАН України. Земельні ділянки надаються НАН України у постійне користування та використовуються відповідно до земельного законодавства.

Аналіз приписів статей 1, 3, 4, 6, 8 Закону № 185-У та Статуту дає підстави для висновку, що НАН України здійснює повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Оскільки НАН України наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону № 1697-УІІ.

Такі висновки про застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23), які підлягають застосуванню згідно з вимогами частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Отже, залишаючи без розгляду позов прокурора в частині представництва інтересів держави в особі НАН України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вирішив питання про прийнятність позову прокурора в цій частині з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За таких обставин висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23), підлягають застосуванню у цій справі.

Отже, доводи касаційної скарги під час касаційного розгляду справи в частині залишення без розгляду судами позову прокурора в інтересах держави в особі НАН України підтвердилися. Тому касаційна скарга ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» задоволенню не підлягає, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині залишення без розгляду позовних вимог першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі НАН України підлягають скасуванню з передачею справи в означеній частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до вимог статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України», не дають передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених рішень в указаній частині, які в цій частині відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.

Враховуючи викладені в цій постанові висновки в частині залишення без розгляду позовних вимог прокурора в інтересах державного підприємства, касаційна скарга ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» задоволенню не підлягає, а оскаржені судові рішення в означеній частині підлягають залишенню без змін.

Згідно з вимогами частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладені в цій постанові висновки в частині залишення без розгляду позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі НАН України, касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення в цій частині - скасуванню з направленням справи в означеній частині позовних вимог для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 400 409 410 411 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року в частині залишення без розгляду позовних вимог першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України скасувати, справу в цій частині передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачВ. В. Сердюк СуддіА. І. Грушицький В. М. Ігнатенко О. М. Ситнік І. М. Фаловська