Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.02.2018 року у справі №464/494/17

Постанова

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 464/494/17

провадження № 61-6098св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Сихівського районного суду

м. Львова у складі судді Горбань О. Ю. від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Савуляка P. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я., від 14 вересня 2017 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), про відшкодування коштів, визнання протиправною бездіяльності.

Позовна заява мотивована тим, що 06 листопада 2014 року між нею та

ПАТ «КБ «Надра» укладено договір строкового банківського вкладу НОМЕР_3 у іноземній валюті - доларах США, строком на 9 місяців під 12 % річних з щомісячною виплатою, в сумі 5 000 дол. США. Крім цього, 03 грудня 2014 між нею та ПАТ «КБ «Надра» укладено договір строкового вкладу НОМЕР_4, відкритому в пакеті послуг «Новий ПУ «Базовий +» в іноземній валюті - доларах США, строком на 9 місяців під 11 % річних з щомісячною виплатою, в сумі 14 000 євро. Відповідно до постанови правління Національного банку України від 04 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» здійснена ліквідація банку. 29 вересня 2015 року позивач отримала як відшкодування 198 406,18 грн. Згідно з поточним звітом станом на 06 серпня 2015 року на рахунку НОМЕР_1 знаходились кошти позивача у розмірі 5 027,89 дол. США, що в гривневому еквіваленті становило 90 451,74 грн, а на рахунку НОМЕР_2 - 14 000 євро, що в гривневому еквіваленті становило 288 400 грн, а всього 378 851,74 грн. Вважала, що їй завдано майнової шкоди на загальну суму 180 445,56 грн, оскільки відповідачем їй не повернута вся сума вкладу.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просила суд: стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 378 851,74 грн; визнати протиправним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що гранична сума відшкодування коштів за вкладами становить 200 000 грн; оскільки бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невідшкодування вкладу у повному розмірі є протиправною.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 03 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області

від 14 вересня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що у зв'язку з виконанням постанови правління Національного банку України від 04 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», керуючись пунктом 2 частиною п'ять статті 12, частиною четвертою статті 34 та частиною четвертою статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішенням виконавчої дирекції від 05 червня 2015 року № 113 з 05 червня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» з відшкодуванням з боку фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання, наслідком чого є спеціальний порядок повернення коштів вкладників.

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження оскаржуваних судових рішень, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 9 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не входить до повноважень ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб встановлення максимальної гарантованої суми про відшкодування коштів по вкладах. Крім того, зазначає, що максимальної суми не встановлено, отже діє норма про те, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом та відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення.

У березні 2018 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 06 листопада 2014 року між ОСОБА_4 та

ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу

НОМЕР_3 в іноземній валюті - доларах США, строком на 9 місяців під

12 % річних з щомісячною виплатою. У відповідності до умов договору

06 листопада 2014 року позивачем внесено 5 000 доларів США на депозитний рахунок НОМЕР_3 шляхом перерахування з поточного (карткового) рахунку позивача НОМЕР_1.

Згідно договору банківського вкладу НОМЕР_3, повернення вкладу та сплата процентів, нарахованих банком за користування вкладом здійснюється банком шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок НОМЕР_1, відкритий позивачем в ПАТ «КБ «Надра».

03 грудня 2014 між ОСОБА_4 та ПАТ «КБ «Надра» укладено договір строкового вкладу НОМЕР_4, відкритому в пакеті послуг

«Новий ПУ «Базовий +» в іноземній валюті - доларах США, строком на 9 місяців під 11 % річних з щомісячною виплатою.

У відповідності до умов договору 03 грудня 2014 року ОСОБА_4 внесла

14 000 євро на депозитний рахунок НОМЕР_4 шляхом перерахування з поточного (карткового) рахунку позивача НОМЕР_2.

Згідно договору банківського вкладу НОМЕР_4, повернення вкладу та сплата процентів, нарахованих банком за користування вкладом здійснюється банком шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок НОМЕР_2, відкритий позивачем в ПАТ «КБ «Надра».

У зв'язку із закінченням строку дії договору ОСОБА_4 звернулась до

ПАТ «КБ «Надра» з письмовою заявою про повернення суми вкладу та відсотків за ним, однак кошти нею отримано не було, а у вересні 2015 року

ОСОБА_4 отримала відповідь, якою їй відмовлено у поверненні всієї суми коштів у зв'язку із запровадженням у ПАТ «КБ «Надра» тимчасової адміністрації.

Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з пунктом 1 частиною п'ятою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлене обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.

Адміністративною радою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21 серпня 2012 року, яким було збільшено розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 200 000 грн, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2012 року за № 1452/21764.

Отже, керівний орган Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адміністративна рада Фонду у межах наданих їй статтею 9 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноважень прийняла рішення, яким встановила максимальну гарантовану суму відшкодування коштів по вкладам.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10 60 212 ЦПК України (2004 року),встановивши, що позивач отримала граничну суму відшкодування коштів за вкладами у розмірі 198 406,17 грн, з урахуванням того, що на час розгляду справи та ухвалення рішення в ПАТ КБ «Надра» була введена тимчасова адміністрація та запроваджено процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку, що унеможливлює задоволення позову про стягнення банківського вкладу поза межами системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська