Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 405/1651/15-ц

провадження № 61-1159св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), КузнєцоваВ.О., ПогрібногоС.О., СтупакО.В.,

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

особа, дії якої оскаржуються - старший державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби у м. Кіровограді Кіровоградського міськрайонного управління юстиції Зіновєва Олена Володимирівна,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 квітня 2016 року, постановлену у складі судді Циганаш І. А., та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 31 травня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів Кіселика С. А., Авраменко Т. М., Суржик М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (діла - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося зі скаргою на дії та бездіяльність старшого державного виконавця, у якій просило: визнати протиправними та незаконними дії старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби у м. Кіровограді Кіровоградського міськрайонного управління юстиції (далі - старший державний виконавець Ленінського ВДВС у м. Кіровограді Кіровоградського МУЮ) Зінов'євої О.В. в частині винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, від 29 березня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49031153, і зобов'язати начальника Ленінського ВДВС у м. Кіровограді Кіровоградського МУЮ скасувати вказану постанову. Крім цього, просило визнати протиправними та незаконними дії старшого державного виконавця Ленінського ВДВС у м. Кіровограді Кіровоградського МУЮ Зінов'євої О.В. в частині ненадання для ознайомлення виконавчого провадження № 49031153.

Скаргу мотивовано тим, що 30 березня 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» стало відомо про прийняття старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС у м. Кіровограді Кіровоградського МУЮ Зіновєвою О.В. постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, від 29 березня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49031153, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда 9 жовтня 2015 року. Заявник вважає, що постановою порушені права банку як фінансової установи та його клієнтів - як фізичних, так і юридичних осіб. Зокрема, заявник вказує на те, що держаним виконавцем при накладенні арешту на кошти, що перебувають у касі боржника, неправомірно застосовано загальну норму Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює арешт і вилучення майна боржника, замість спеціальної норми вказаного Закону, якою передбачено спеціальний порядок звернення стягнення на майно, оскільки через касу можуть надходити кошти, які не належать банку. Також зазначив, що представнику банку у часи прийому державним виконавцем не було надано матеріали виконавчого провадження на ознайомлення, що порушило його право на ознайомлення з виконавчим провадженням.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 квітня 2016 року в задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що, здійснюючи арешт майна боржника відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець діяв у межах своїх повноважень. Зокрема, постановою про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, від 29 березня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49031153 державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника, що перебувають у касі та надходять до неї, і належать безпосередньо ПАТ КБ «ПриватБанк». Тому твердження представника банку про порушення постановою прав клієнтів банку є безпідставними. Також зазначив, що у матеріалах справи наявні докази неодноразового ознайомлення представника банку з матеріалами виконавчого провадження, у зв'язку з чим вимоги скарги про незаконну відмову державного виконавця у наданні для ознайомлення матеріалів виконавчого провадження не обґрунтовані.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 31 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін з посиланням на його відповідність вимогам закону.

У касаційній скарзі, поданій 14 червня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, заявник просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те, що державним виконавцем при накладенні арешту на кошти, які надходять через касу банку, протиправно застосовано загальну норму Закону України «Про виконавче провадження», а саме статтю 57 вказаного Закону, яка регулює арешт і вилучення майна боржника як фізичної, так і юридичної особи. Кошти, які надходять через касу банку, можуть банку не належати, тому державний виконавець мав застосувати спеціальну норму Закону України «Про виконавче провадження», а саме статтю 65 вказаного Закону, якою зобов'язано державного виконавця спочатку виявити кошти, які належать банку, а потім їх вилучати на підставі акта державного виконавця.

Крім того, заявник зазначає, що державним виконавцем порушено право заявника на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, так як законодавчого обмеження права сторони на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження певною кількістю ознайомлень не встановлено.

Касаційне провадження відкрито ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 грудня 2016 року.

Судовий розгляд призначено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року.

Відповідно до пункту шостого розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріли цивільної справи і перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення без змін з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволенні, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС у м. Кіровограді Кіровоградського МУЮ ЗіновєвоюО.В. на підставі виконавчого листа № 405/1651/15-ц 2/405/367/15, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда 9 жовтня 2015 року, відкрито виконавче провадження № 49031153 про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_5 грошових коштів за договором банківського вкладу у розмірі 1 402 254 грн.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»старшим державним виконавцем 20 жовтня 2015 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження із вказівкою про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до 26 жовтня 2015 року.

Оскільки боржник у встановлений строк добровільно борг не сплатив, старшим державним виконавцем відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»постановою від 29 березня 2016 року накладено арешт на кошти боржника, що перебувають у касі, надходять до неї та належать боржнику ПАТ КБ «Приватбанк», адреса м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, (наявні грошові кошти і майно по вул. Преображенська, 26/70) у межах суми стягнення у розмірі 1 456 455,96 грн.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Главою 5 Закону України «Про виконавче провадження»встановлені особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.

Згідно із статтею 65 зазначеного Законуготівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Отже, статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження»регулюється порядок вилучення коштів із каси боржника, яке відбувається на підставі постанови про їх арешт.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, ПАТ КБ «Приватбанк» є кредитно-фінансової установою, яка здійснює грошові розрахунки, акумулює грошові кошти та інші цінності, видає кредити та надає інші послуги за фінансовими операціями, здійснює обслуговування фізичних та юридичних осіб з метою одержання прибутку.

Арешт майна боржника відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може накладатися державним виконавцем самостійно шляхом винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що, приймаючи постанову про арешт коштів, які перебувають у касі боржника або надходять до неї та належать боржнику, державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та правомірно застосовував положення статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», яка не містить будь-яких обмежень у вчиненні таких дій щодо банків.

Суд касаційної інстанції відхиляє посилання заявника на те, що державним виконавцем при накладенні арешту на кошти, які надходять через касу банку, були порушені права банку та права його клієнтів, кошти яких могли надійти у касу банку, оскільки у оскаржуваній постанові зазначено, що арешт накладається виключно на кошти, які належать боржнику. Доказів накладення арешту на кошти, належні іншим особам, або фактичного вилучення таких коштів, заявником не надано.

Також суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність заявником відмови старшого державного виконавця Зінов'євої О. В. у наданні представнику банку матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», тому підстав для задоволення скарги в частині визнання протиправними та незаконними дій старшого державного виконавця щодо ненадання для ознайомлення виконавчого провадження № 49031153 немає.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Публічного акціонерне товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О.Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак