Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 442/1552/16

провадження № 61-18080св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Рупінським Олесем Богдановичем, на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 3 червня 2016 року, ухвалене у складі судді Крамара О. В., та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»

(далі - ПАТ «Укрінбанк») про визнання прав кредитора (вкладника).

В обґрунтування позову посилався на те, що 16 грудня 2015 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір про заміну кредитора у зобов`язанні, а саме договір про відступлення права вимоги № 2. Таке зобов`язання виникло у ПАТ «Укрінбанк» перед ОСОБА_3 на підставі договору банківського вкладу від 10 липня 2015 року № 10-2364602 на суму 10 000 доларів США. Про відступлення права вимоги ОСОБА_3 повідомила ПАТ «Укрінбанк» 21 грудня 2015 року.

Вказував, що з 25 грудня 2015 року в ПАТ «Укрінбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію, у зв`язку з чим він надіслав заяву про зобов`язання вчинення відповідних дій зі сторони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 отримано відповідь про невизнання його права як нового кредитора у зобов`язанні.

За таких обставин просив визнати його вкладником ПАТ «Укрінбанк» на суму 8 000 доларів США.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 3 червня 2016 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанцій виходив з того, що у базі даних ПАТ «Укрінбанк» відсутня інформація про позивача як вкладника, що уклав з банком відповідний договір та вніс на рахунок відповідну суму коштів, а відтак, останній не є вкладником ПАТ «Укрінбанк» у розумінні приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За таких обставин суд першої інстанції не встановив правових підстав для задоволення позовних вимог. Судом застосовано до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15. За висновком суду першої інстанції позовні вимоги про визнання вкладником банку-відповідача на підставі договору цесії є безпідставними, оскільки відповідно до вимог закону позивач не є вкладником, а є новими кредитором, який має право лише вимагати виконання зобов`язання, а не визнання вкладником ПАТ «Укрінбанк».

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 3 червня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд зазначив, що позивач не може бути наділений правами вкладника, оскільки право вимоги він набув не на підставі договору банківського вкладу, безпосередньо укладеного з ПАТ «Укрінбанк», а на підставі договору про відступлення права вимоги від 16 грудня 2015 року, укладеного між ним та ОСОБА_3 Право вимоги ОСОБА_3 не може виступати предметом договору відступлення права вимоги та бути відчуженим на підставі цивільно-правової угоди, відтак, єдиним вкладником ПАТ «Укрінбанк» є ОСОБА_3 .

За таких обставин апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання вкладником відповідача ПАТ «Укрінбанк» на підставі договору цесії є безпідставними, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який у даному випадку є спеціальним, позивач не є вкладником, а є новими кредитором, який має право лише вимагати виконання зобов`язання, а не визнання його вкладником.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

У квітні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рупінський О. Б. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 3 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки договір про відступлення права вимоги укладений до введення тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк». Повідомлення про заміну кредитора отримано відповідачем 21 грудня 2015 року, тобто за 4 дні до введення тимчасової адміністрації.

Вказував, що судами не спростовано факту заміни первісного кредитора у зобов`язанні позивачем, тому такий юридичний факт породжує правові наслідки для ОСОБА_1 , якими є набуття ним прав кредитора. Банк не оскаржував дійсність договору відступлення права вимоги, не просив встановити нікчемність такого правочину. На думку заявника, невчинення банком дій щодо реєстрації зміни особи кредитора не може обмежувати права ОСОБА_1

Заявник вказував, що, на його думку, до спірних правовідносин необхідно застосувати правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 6 червня 2012 року у справі № 6-17цс12, від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 27 січня 2016 року у справі № 6-1045цс15, від 6 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16. Натомість правовий висновок, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15, не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки зроблений за інших фактичних обставин справи та під час оцінки інших позовних вимог, що були предметом розгляду. До нового кредитора переходять усі права у зобов`язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу прав, якщо не було встановлено обмежень договором або законом. Щодо обраного способу захисту порушених прав заявник зазначив, що, на його думку, обраний спосіб захисту є ефективним відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заперечення на касаційну скаргу

У липні 2017 року представник Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», яке є правонаступником ПАТ «Укрінбанк», ОСОБА_4 подала заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність її доводів, просила залишити без змін рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 3 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 7 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 9 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що 10 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір банківського вкладу шляхом підписання заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 10-2364602 строком дії до 11 січня 2016 року на суму 10 000 доларів США.

16 грудня 2015 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги № 2, на підставі якого первісний кредитор ( ОСОБА_3 ) передала новому кредитору ( ОСОБА_1 ), як вкладнику за зобов`язаннями, що виникли із заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 10-2364602 від 10 липня 2015 року. За цим договором новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором у розмірі 8 000 доларів США.

21 грудня 2015 року ОСОБА_3 своєю заявою повідомила ПАТ «Укрінбанк» про відступлення права вимоги за банківським вкладом на користь нового кредитора (вкладника).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 грудня 2015 року № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з цим рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 25 грудня 2015 року до 24 березня 2016 року (включно) та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» Білу І. В.

14 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про виплату йому гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу від 10 липня 2015 року № 10-2364596, проте отримав відмову, яка обґрунтовувалась тим, що у зв`язку із запровадженням процедури тимчасової адміністрації в установі ПАТ «Укрінбанк» діє мораторій на задоволення вимог вкладників та інших кредиторів, що унеможливлює проведення будь-яких активних операцій з перерахування/виплати коштів вкладників у спосіб, не передбачений законом, тобто не інакше ніж через виплату сум гарантованого відшкодування.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунка або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до статті 1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах і у порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У разі запровадження у банку, в якому особа має банківський рахунок, тимчасової адміністрації, тобто процедури виведення неплатоспроможного банка з ринку, на правовідносини вкладника із банком поширює дію Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Цей Закон визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

Згідно з положеннями пунктів 3, 4 частини першої статті 2 цього Закону вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунка або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу. Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунка або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України встановлено, що підставою заміни кредитора у зобов`язанні є, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою. Укладення такого договору не замінює зміст і суть основного правочину, з якого виникли правовідносини сторін, у даному випадку - договору банківського вкладу.

Системний аналіз положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дає підстави для висновку, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мала у такому банку вклад (від 10 гривень), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000 гривень. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 гривень; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У справі, яка переглядається, договір банківського вкладу від 10 липня 2015 року № 10-2364602 на суму 10 000 доларів США укладений між ПАТ «Укрінбанк» і ОСОБА_3 Рахунок на ім`я ОСОБА_1 з перерахування на нього будь-якої суми не відкривався.

За таких обставин касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 не є вкладником банку і не має права на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки жодна з обставин, з якими Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, у цій справі не встановлена.

Доводи заявника про те, що суди помилково застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки договір про відступлення права вимоги укладений до введення тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк», касаційний суд відхиляє, так як правовідносини щодо включення особи до переліку вкладників віднесеного до категорії неплатоспроможних банку врегульовані саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який має статус спеціального нормативно-правового акта у цій сфері і його норми пріоритетні щодо інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Посилання заявника на те, що після укладення договору із ОСОБА_3 він набув статусу кредитора у взаємовідносинах із банком, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про відмову у позові, оскільки на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у ПАТ «Укрінбанк» відсутній вкладний рахунок, відкритий на ім`я заявника, що є обов`язковою умовою виникнення права на відшкодування коштів за вкладом.

Доводи заявника про те, що при вирішенні справи суди помилково не врахували правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 6 червня 2012 року у справі № 6-17цс12, від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 27 січня 2016 року у справі № 6-1045цс15 та від 6 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, касаційний суд вважає безпідставними.

У справах № 6-17цс12, № 6-149цс13, № 6-118цс14, № 6-1045цс15 і № 6-352цс16 спірні правовідносини не стосувалися відступлення права вимоги за вкладом, відкритим у віднесеному до категорії неплатоспроможних банку, і висновків щодо правильного застосування статті 512 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цих справах Верховний Суд України не робив.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 , подану його представником - адвокатом Рупінським Олесем Богдановичем, залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 3 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. СтрільчукСудді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний