Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.02.2019 року у справі №511/38/17

Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 511/38/17

провадження № 61-27704св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

ПогрібногоС. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2017 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Дрішлюка А. І., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання договору іпотеки таким, що припинив свою дію, припинення заборони відчуження нерухомого майна та припинення обтяження нерухомого майна іпотекою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 06 листопада 2007 року та 01 серпня 2008 року ОСОБА_5 уклав із Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), кредитні договори № 11246746000 та № 11379541000, відповідно до умов яких банк надав ОСОБА_5 кредитні кошти в сумі 47 950,00 доларів США та 64 600,00 доларів США, а останній, у свою чергу, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитними договорами, повернути кредит разом із процентам за користування кредитними коштами, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіками погашення кредитів.

Зобов'язання за кредитними договорами забезпечені порукою відповідно до укладених між нею та АКІБ «УкрСиббанк» 06 листопада 2007 року та 01 серпня 2008 року договорів поруки.

Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 01 серпня 2008 року, між нею та банком укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого, з урахуванням змін, внесених додатковим договором, вона передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

11 червня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладені договори факторингу та відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право грошової вимоги до боржника ОСОБА_5 за кредитними договорами та право вимоги за іпотечним договором до ОСОБА_5

Разом з тим ОСОБА_5 продовжував виконувати свої зобов'язання за кредитними договорами перед первісним кредитором, який прийняв виконання, і таким чином, ОСОБА_5 виплатив весь борг, на підтвердження чого ПАТ «УкрСиббанк» надало довідку про стан кредитної заборгованості, відповідно до якої станом на 20 березня 2014 року у ОСОБА_5 відсутні отримані та непогашені кредити в ПАТ «УкрСиббанк», що також підтверджено довідкою ПАТ «УкрСиббанк» від 01 березня 2016 року.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 лютого 2016 року, яке набрало законної сили, в позові ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено та задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 до ТОВ «Кей-Колект». Визнано договори поруки від 06 листопада 2007 року № 155904 та від 01 серпня 2008 року № 221427, укладені між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, припиненими.

На даний час на належну їй квартиру АДРЕСА_1 існує обтяження та заборона відчуження вказаного нерухомого майна.

Враховуючи те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, та довідкою ПАТ «УкрСиббанк» встановлений факт виконання боржником ОСОБА_5 своїх боргових зобов'язань та факт відсутності невиконаних кредитних зобов'язань та будь-якої заборгованості, як перед первісним кредитором ПАТ «УкрСиббанк», так і перед ТОВ «Кей-Колект», позивач просила визнати таким, що припинив свою дію, договір іпотеки від 01 серпня 2008 року, укладений між нею та АКІБ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Б. І., за реєстровим № 3755, предметом якого є належна їй квартира АДРЕСА_1, припинити заборону відчуження зазначеної квартири, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 01 серпня 2008 року за реєстровим № 7672814 та припинити обтяження іпотекою зазначеної квартири, яка була накладена і зареєстрована у Державному реєстрі іпотек 16 листопада 2012 року за реєстровим № 7673020.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 21 березня 2017 року позов задоволено.

Визнано договір іпотеки від 01 серпня 2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Б. І. за реєстровим № 3755, де предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, таким, що припинив, свою дію. Припинено заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3, яка накладена і зареєстрована у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 01 серпня 2008 року за реєстровим номером запису 7672814. Припинено обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3, яка накладена і зареєстрована у Державному реєстрі іпотек 16 листопада 2012 року за реєстровим № 7673020. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник ОСОБА_5, не визнаючи ТОВ «Кей-Колект» новим кредитором за укладеним ним кредитним договором у зв'язку з ненаданням доказів відступлення права грошової вимоги, виконав свої зобов'язання за кредитним договором первісному кредиторові ПАТ «УкрСиббанк», що підтверджується довідкою про відсутність у нього кредитної заборгованості перед банком. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 лютого 2016 року та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року встановлений факт недоведеності позивачем правонаступництва та переуступки права вимоги зі стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_5 від ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Кей-Колект».

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із підстав незалучення до участі у справі як співвідповідача первісного кредитора ПАТ «УкрСиббанк», що неможливо усунути на стадії апеляційного провадження.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У липні 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що позичальник із урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин, правомірно виконав свої зобов'язання зі сплати кредитних коштів первісному кредитору. Відсутність доказів переходу прав кредитора до ТОВ «Кей-Колект» за кредитними договорами встановлено рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 лютого 2016 року, яке набрало законної сили. Враховуючи, що забезпечені іпотекою зобов'язання позичальника ОСОБА_5 за кредитним договором від 01 серпня 2008 року із повернення кредитних коштів у сумі 64 600,00 доларів США є виконаними, а тому зобов'язання за договором іпотеки від 01 серпня 2008 року, укладеним на забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором є припиненими, оскільки вони є похідними від кредитного договору. Вважає рішення апеляційного суду незаконним та необґрунтованим, оскільки суд безпідставно відхилив докази, надані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, та фактично звільнив відповідача від обов'язку спростувати надані позивачем доводи.

У жовтні 2017 року ТОВ «Кей-Колект» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просило касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що у ОСОБА_5 отримані та непогашені кредити відсутні не у зв'язку із виконанням зобов'язання в повному обсязі, а у зв'язку з тим, що право вимоги за цими кредитними договорами відступлено ТОВ «Кей-Колект».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судом установлено, що 06 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11246746000, відповідно до якого банк надав ОСОБА_5 кредит в сумі 64 600,00 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 01 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 221427.

01 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено другий договір про надання споживчого кредиту № 11379541000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 47 950,00 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 01 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 155904.

Також на забезпечення виконання зобов'язання позичальника ОСОБА_5 за кредитним договором від 01 серпня 2008 року № 11379541000, ОСОБА_3 01 серпня 2008 року уклала з АКІБ «УкрСиббанк» договір іпотеки, відповідно до умов якого передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

12 листопада 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений додатковий договір до договору іпотеки від 01 серпня 2008 року, відповідно до внесених змін, вищевказаний договір іпотеки від 01 серпня 2008 року забезпечував виконання грошового зобов'язання позичальника ОСОБА_5 за кредитним договором від 01 серпня 2008 року № 11379541000 щодо повернення кредитних коштів у сумі 64 600,00 доларів США у термін до 01 серпня 2018 року.

11 червня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладені договір факторингу та договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» своє право грошової вимоги до боржника ОСОБА_5 за кредитними договорами № № 11379541000 та №11246746000, а також право вимоги за іпотечним договором до ОСОБА_5

Згідно з інформаційною довідкою від 02 грудня 2016 року № 74706372 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на належну іпотекодавцю ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 в інтересах іпотекодержателя ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 11 червня 2012 року і договору іпотеки від 01 серпня 2008 року в забезпечення основного зобов'язання ОСОБА_5 в розмірі 64 600,00 доларів США зі строком виконання до 01 серпня 2018 року існує обтяження іпотекою квартири від 16 листопада 2016 року під реєстраційним номером запису № 7673020 та заборона відчуження нерухомого майна, квартири, від 01 серпня 2008 року під реєстраційним номером запису 7672814.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року, ТОВ «Кей-Колект» відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11246746000 у розмірі, що становить 62 057,21 доларів США, та за кредитним договором № 11379541000 у розмірі, що становить 92 474,54 доларів США у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог, при цьому задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 до ТОВ «Кей-Колект» про визнання договорів поруки припиненими.

Відповідно до довідки ПАТ «УкрСиббанк» від 20 березня 2014 року № 56-2/36-13, ОСОБА_5 станом на дату видачі довідки не має отриманих та непогашених кредитів у зазначеному банку.

Крім того, згідно із довідкою ПАТ «УкрСиббанк» від 01 березня 2016 року вих. № 35/10489 ОСОБА_5 на зазначену дату немає перед банком невиконаних кредитних зобов'язань. Заборгованість за кредитним договором від 06 листопада 2007 року №11246746000 та за кредитним договором від 01 серпня 2008 року 11379541000 погашена в повному обсязі.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно із частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і за загальним правилом є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку».

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом. Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60 212 ЦПК України 2004 року та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову з тих підстав, що ОСОБА_5 виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором первісному кредитору ПАТ «УкрСиббанк», що підтверджується довідкою, наданою банком про відсутність кредитної заборгованості, що в свою чергу, є підставою для припинення зобов'язань за договором іпотеки, укладеним на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов помилкового висновку, що незгода ТОВ «Кей-Колект» із відсутністю у ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором від 01 серпня 2008 року № 11379541000 та незалучення до участі у справі як співвідповідача ПАТ «УкрСиббанк» є підставою для скасування правильного по суті рішення, оскільки відповідач, заперечуючи виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, протягом всього розгляду справи не надав будь-яких доказів на підтвердження наявності у позичальника відповідної заборгованості за кредитним договором, а подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Верховний Суд враховує, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 лютого 2016 року, яке набрало законної сили, в позові ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за недоведеністю.

При цьому Верховний Суд наголошує, що частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 рокувстановлювалось, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Таким чином, у цій справі, відповідачу належало доводити наявність заборгованості у позивача, надаючи відповідні докази, що зроблено не було.

Висновок апеляційного суду про те, що районний суд у відповідності до частини 4 статті 10 ЦПК України мав роз'яснити позивачу його право на залучення у якості співвідповідача ПАТ «УкрСиббанк», який також був покладений в основу рішення апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції, є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому саме на позивача покладено обов'язок визначення відповідача у справі.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.

На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Враховуючи наведе, Верховний Суд дійшов висновку, що саме ТОВ «Кей-Колект», який заперечує виконання ОСОБА_5 основного зобов'язання та зазначає про відсутність підстав для припинення іпотеки, є належним відповідачем у цій справі та саме він повинен надати докази на підтвердження своїх заперечень, а ПАТ «УкрСиббанк» не пред'являє відповідних претензій до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з приводу невиконання зобов'язання, а тому підстави для його залучення до участі у справі як співвідповідача відсутні.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2017 року скасувати, рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 21 березня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на користь ОСОБА_3 судовий збір за подачу касаційної скарги до суду в розмірі 2 304,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак