Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.12.2019 року у справі №712/6382/15Ц

Постанова

Іменем України

17 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 712/6382/15-ц

провадження № 61-29011св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2016 року в складі судді Токової С. Є. та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Храпка В.

Д.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 29 липня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11377601000, згідно з яким вона отримала кредит в розмірі 32 000,00 дол. США та зобов'язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 28 липня 2038 року і сплачувати протягом 30 календарних днів з дати видачі кредиту за користування кредитом 14 % річних.

На забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 29 липня 2008 року укладено договір поруки № 220446, за яким поручитель зобов'язався відповідати за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1 перед банком.

ПАТ "УкрСиббанк" зазначив, що ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 28 травня 2015 року становить 28 792,28 дол. США та 13 234,74 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості, яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2016 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" суму боргу з повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом в розмірі 28,792,28 дол. США - заборгованість за кредитом та процентами та 13 234,74 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" сплачений судовий збір в сумі 3 654,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконали, у зв'язку з чим з них достроково у солідарному порядку підлягає стягненню заборгованість згідно з наданими банком розрахунком.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2017 року рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 06 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позову. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за споживчим кредитом від 29 липня 2008 року № 11377601000: 28 792,28 дол. США - заборгованість за кредитом та процентами; 13 234,74 грн - пеня за несвоєчасність погашення заборгованості.

Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" по 1 827,00 грн судових витрат з кожного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що згідно з вимогами статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог, а оскільки позовні вимоги ґрунтувалися на кредитному договорі від 29 липня 2008 року № 11377601000 та у встановленому законом порядку не змінювались, то за таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав статтей 525 526 1049 1050 1054 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У грудні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 06 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2017 року, просили скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Рух справи в суді касаційної інстанції

11 грудня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справіта зупинено виконання рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 04 червня 2019 року № 569/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", пунктів
2.3.2,2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, яка подали касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не оцінили всіх доказів у справі, що були надані на користь відповідачів; ігнорували такі докази, незаконно витребували окремі докази та відмовили у витребуванні інших доказів за ініціативою відповідачів.

Суди проігнорували те, що позивач не надав жодних належних і допустимих доказів щодо укладення кредитного договору та передання відповідачу кредитних коштів у розмірі, передбаченому кредитним договором, а також про відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів про видачу кредиту.

Позивач не мав банківської ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті станом на 2008 рік.

Зазначали щодо несправедливих умов договору, істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача та що договір поруки припинений відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України.

З укладанням додаткової угоди від 02 лютого 2009 року № 11377601001 відбулася новація, а тому відповідно до статті 604 ЦК України зобов'язання за первісним договором від 29 липня 2008 року припинилися.

Позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 29 липня 2008 року між АКБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11377601000, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 32 000,00 дол. США на придбання житла.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 29 липня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" і відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № 220446, згідно з яким поручитель зобов'язується перед позивачем відповідати за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 3.1. договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором або до погашення поручителем зобов'язань боржника в рахунок виконання зобов'язань за основним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої із перерахованих подій, яка настане раніше.

Графік погашення кредиту є невід'ємною частиною договору про надання споживчого кредиту (т. 1 а. с. 11).

Плата за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів з дати видачі кредиту встановлюється у вигляді процентної ставки у розмірі 14 % річних. (пункт 1.3.1 договору). Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо не встановлювався новий чи не змінювався розмір процентної ставки, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що їх фактично надав банк позичальнику і які ще не повернені останнім у власність банку відповідно до умов договору та сплачуються з 01 до 20 числа кожного місяця (пункт 1.3.4 договору).

Відповідно до пункту 1.6 договору сторони погодили таку черговість погашення грошових зобов'язань позичальника за договором, а саме: прострочені комісії, строкові комісії, прострочені проценти, строкові проценти, прострочена сума основного боргу, строкова сума основного боргу, штрафні санкції за договором.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили відповідальність за порушення термінів повернення кредиту та термінів сплати процентів/комісії у вигляді нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу за курсом станом на дату нарахування пені.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 25 вересня 2017 року №8062/17-32/8063/17-33 підпис від імені ОСОБА_1, що міститься в рядку "підпис) графи "позичальник" у додатковій угоді № 1 від 02 лютого 2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11377601000 від 29 липня 2008 року (щодо зміни графіка повернення кредиту/траншу), виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів, та виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (т. 3 а. с. 109-116).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з нормами закону та положеннями договору.

Відповідно до статтей 1049, 1050, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з підпунктом 1.2.2 кредитного договору від 29 липня 2008 року № 11377601000 позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та в розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 28 липня 2038 року.

Графік погашення кредиту є невід'ємною частиною договору про надання споживчого кредиту (а. с. 11, т. 1).

Договір про надання споживчого кредиту від 29 липня 2008 року № 11377601000 був укладений з метою отримання грошових коштів на придбання житла, у зв'язку із чим є споживчим кредитом, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом: 1) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про надання споживчого кредиту на строк не більше трьох років; 2) продовження строку договору про надання споживчого кредиту з урахуванням обмежень, що діють у банках, та обставин щодо фінансового стану позичальника; 3) зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї; 4) поділу існуючого кредитного зобов'язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на: зобов'язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту; зобов'язання, не забезпечене іпотекою, у розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про надання споживчого кредиту.

Оскільки відповідачі стверджували, що підписи у додатковій угоді № 1 від 02 лютого 2009 року від імені позичальника та поручителя виконано не ними, призначалась судова почеркознавча експертиза.

Апеляційний суд, з урахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи від 25 вересня 2017 року №8062/17-32/8063/17-33, обґрунтовано не взяв до уваги додаткову угоду № 1 щодо зміни графіка повернення кредиту/траншу від 02 лютого 2009 року, оскільки вона не була підписана сторонами, а тому вказані правовідносини між сторонами регулюються первісним договором про надання споживчого кредиту № 11377601000 від 29 липня 2008 року.

Доводи касаційної скарги, що з укладанням додаткової угоди № 11377601001 від 02 лютого 2009 року відбулася новація, а тому в силу статті 604 ЦК України зобов'язання за первісним договором від 29 липня 2008 року припинилися, є безпідставними з таких підстав.

Відповідно до статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до статті 604 ЦК України зобов'язання є новим, якщо воно виникає між тими самими сторонами, але з іншим предметом та умовами, тобто домовленість пов'язана зі зміною виду договору.

Апеляційний суд дослідивши умови договору про надання споживчого кредиту від 29 липня 2008 року № 11377601000 дійшов повного та обґрунтованого висновку про безпідставність доводів щодо новації договору, оскільки, як було зазначено вище, додаткової угоди від 02 лютого 2009 року № 11377601001 сторони не підписали, а тому додаткова угода є неукладеною.

Згідно зі статтями 546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

ОСОБА_2, виступивши поручителем за договором поруки, який є забезпечувальним договором до кредитного договору відповідно, до статті 546 ЦК України погодився з усіма умовами кредитного договору, і діє така порука до повного виконання зобов'язальних правовідносин, які склалися між банком та ОСОБА_1.

Щодо заявленого відповідачами клопотання про застосування строку позовної давності, то суди правильно виходили з такого.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 останній платіж здійснила 24 січня 2014 року, з позовом до суду банк звернувся 08 червня 2015 року, тобто в межах позовної давності.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що суди не дослідили всіх доказів, що були надані відповідачами, проігнорували незаконність витребування судом окремих доказів, та відмову у витребуванні інших доказів за ініціативою відповідачів, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій всебічно з'ясували обставини справи в межах заявлених сторонами вимог із урахуванням їх доводів та заперечень за принципом змагальності сторін процесу, на підставі оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням з метою ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у тому судовому засіданні, якому ухвалюється рішення. В ході розгляду справи суд оцінює належність та допустимість доказів у їх сукупності, не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 3 статті 58 ЦПК України) та враховує докази, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір (частина 3 статті 60 ЦПК України).

Верховний Суд звертає увагу, що несвоєчасність подання доказів після початку розгляду справи по суті має бути обґрунтована сторонами поважними причинами (стаття 131 ЦПК України), а тому прийняття судом окремих доказів від позивача за умови неприйняття особистої участі у судових засіданнях представника банку (а. с. 190, т. 1), а також надання в наступні засідання витребуваних судом оригіналів документів не є порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи (частина 3 статті 309 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про ненадання позивачем суду жодних належних і допустимих доказів щодо укладення кредитного договору та передання відповідачу кредитних коштів у розмірі, передбаченому кредитним договором, а також на відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів про видачу кредиту, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Суди встановили, що фактичне отримання кредиту у розмірі 32 000,00 дол. США за кредитним договором від 29 липня 2008 року № 11377601000 (у гривневому еквіваленті 154 992,00 грн) шляхом видачі кредиту через касу підтверджується ордером-розпорядженням № 11377601000 від 29 липня 2008 року та заявою на видачу готівки № 59 від 29 липня 2008 року (т. 1 а. с. 191).

Доводи касаційної скарги, що позивач не мав банківської ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті станом на 2008 рік є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції надав цьому належну оцінку.

Доводи касаційної скарги в частині несправедливих умов договору, істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору у цій справі не є визнання кредитного договору недійсним із вказаних підстав, крім того, відповідно до пункту 7.13 кредитного договору позичальник своїм підписом засвідчує той факт, що всі умови договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Перевіряючи доводи касаційної скарги, які спрямовані на незгоду із судовими рішеннями у справі та власне тлумачення норм матеріального права, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та наданим доказам у справі, правильно здійснив тлумачення норм матеріального та процесуального права і застосував їх до спірних правовідносин.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є необґрунтованими.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження, тому згідно із положеннями статті 436 ЦПК України його виконання підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко