Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 401/971/19

провадження № 61-23300 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

представник позивача - ОСОБА_2;

відповідач - Павлівська сільська рада Світловодського району Кіровоградської області;

представник відповідача - адвокат Левченко Віктор Петрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є.

С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовна заява мотивована тим, що з 01 серпня 1989 року по лютий 1997 року він працював механізатором та був членом колгоспу "Дніпро", яке було реформовано у акціонерне колективне сільськогосподарське підприємство "Дніпро" (далі - АКСП "Дніпро") Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, а тому мав право на отримання земельної частки (паю) у розмірі 4,76 умовних кадастрових гектарів із земель підприємства.

Вказував, що не був включений до списку членів колгоспу на отримання земельної частки (паю). Про порушення свого права на отримання земельної частки (паю) він дізнався у 2018 році, а тому вважав, що строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, не пропустив.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право на земельну частку (пай) у розмірі 4,76 га умовних кадастрових гектарів колишнього закритого акціонерного сільськогосподарського підприємства "Дніпро" Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент розпаювання земель ЗАСП "Дніпро" Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області ОСОБА_1 не був працівником підприємства та, відповідно, не був членом колишнього колгоспу "Дніпро", оскільки 01 січня 1996 року звільнений за невиходи на роботу. Крім того, на загальних зборах уповноважених членів АКСП "Дніпро" 14 лютого 1997 року було вирішено вибувшим працівникам підприємства землю не наділяти. Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач не має права на отримання земельної частки (паю).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з інших підстав.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про те, що на момент отримання АКСП "Дніпро" Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_1 не був членом цього підприємства, спростовуються відомостями, наданими Світловодською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 15 липня 2019 року, відповідно до яких в протоколі засідання правління АКСП "Дніпро" від 01 серпня 1989 року № 9 міститься інформація про прийом ОСОБА_1 (механізатора) в члени колгоспу. При цьому доказів про виключення позивача із членів підприємства суду не надано.

Тому відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" позивач мав право на отримання земельної частки (паю) із земель АКСГП "Дніпро", яка становила 4,76 умовних кадастрових гектарів.

Разом з тим апеляційний суд зазначив, що право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1996 році, трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, минув до набрання чинності ЦК України 2003 року. Позивач протягом двадцяти трьох років не ставив питання про захист свого порушеного права, пропустив строки звернення до суду із позовом та жодних доказів, які б вказували на поважність причини пропуску строку позовної давності, тобто підтверджували наявність об'єктивних, істотних, непереборних причин, що не залежали від його волі, які унеможливлювали його звернення з цим позовом впродовж зазначеного строку, позивач не надав, питання про поновлення пропущеного строку не ставив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 401/971/19 із Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права щодо строків позовної давності без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2014 року у справі № 6-12823св14, відповідно до якого право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно довідки Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області від 27 грудня 2018 року № 22, ОСОБА_1 працював різноробочим у колгоспі "Дніпро" Світловодського району Кіровоградської області з вересня 1989 року по лютий 1997 року. Довідка видана на підставі книг обліку трудоднів та заробітної плати за 1989-1997 роки до Пенсійного фонду України (а. с. 7).

Архівним витягом з протоколу № 3 загальних зборів колгоспників колгоспу "Дніпро" Світловодського району Кіровоградської області від 24 листопада 1989 року затверджено рішення правління колгоспу "Дніпро" від 01 серпня 1989 року (протокол № 9) про прийняття ОСОБА_1 в члени колгоспу (а. с. 8,9).

Згідно листа Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 05 березня 2019 року № Б-86/2, відповідно до протоколу № 1 засідання загальних зборів членів колгоспу від 18 лютого 1993 року колгосп "Дніпро" Світловодського району Кіровоградської області реформовано в акціонерне колективне сільськогосподарське підприємство "Дніпро" (а. с. 10).

Згідно листів від 20 лютого 2019 року № 22/121-19 та № 31-11-0.36-651/181-19 відділу у Світловодському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області державний акт на право колективної власності на землю КР № 011 закритому акціонерному сільськогосподарському підприємству "Дніпро" Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області видано Світловодською районною Радою народних депутатів Світловодського району Кіровоградської області на підставі рішення від 01 лютого 1995 року № 31, розмір земельної частки (паю) із земель АКСП "Дніпро" Світловодського району Кіровоградської області становить 4,76 умовних кадастрових гектарів (а. с. 14,15-18,19).

Згідно листа від 20 лютого 2019 року № 23/121-19 відділу у Світловодському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель закритого акціонерного сільськогосподарського підприємства "Дніпро" Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області на ім'я ОСОБА_1 не видавався, про що свідчить відсутність запису про реєстрацію такого сертифікату у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Світловодською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (а. с. 11).

Відповідно до пункту 4 виписки із протоколу № 1 зборів уповноважених членів АКСП "Дніпро" Світловодського району Кіровоградської області від 14 лютого 1997 року вирішено вибувшим працівникам землю не наділяти (а. с. 36).

Згідно архівного витягу з протоколу № 7 засідання правління АКСП "Дніпро" Світловодського району Кіровоградської області від 15 серпня 1996 року, наданого Світловодською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, ОСОБА_3 звільнено з роботи за невиходи на роботу з 01 січня 1996 року (а. с. 79).

На запит адвоката Левченка В. П. Світловодська районна державна адміністрація Кіровоградської області надала відповідь від 15 липня 2019 року про те, що у Фонді Р-4567 АКСП "Дніпро" Світловодського району Павлівської сільської ради в протоколах засідання правління міститься наступна інформація: в протоколі засідання правління АКСП "Дніпро" від 01 серпня 1989 року № 9 міститься інформація про прийом в члени колгоспу ОСОБА_1, в дужках зазначена посада - механізатор (спр. 360 на 54 аркушах); в протоколі засідання правління АКСП "Дніпро" від 13 січня 1992 року № 1 зазначена інформація про надання відпустки ОСОБА_1 за 1991 рік (спр. 364 на 26 аркушах); в протоколі засідання правління АКСП "Дніпро" від 15 серпня 1996 року № 7 міститься інформація про звільнення з роботи ОСОБА_3 за невиходи на роботу (спр. 372 на 18 аркушах); в протоколі загальних зборів членів колгоспу АКСП "Дніпро" від 14 лютого 1997 року № 1 затверджено список працівників АКСП "Дніпро", звільнених у 1996 році, в якому зазначене прізвище - ОСОБА_1 (згідно зі списком, порядковий номер 22), (спр. 373 на 8 аркушах). Одночасно повідомлено, що інформація про прийняття на роботу та в члени колгоспу ОСОБА_3 відсутня (а. с. 81).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 9 статті 5 ЗК України (тут і далі - у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому Частиною 9 статті 5 ЗК України.

Згідно з вимогами частини 1 статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в ~law37~, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 листа Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08, при розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) судам необхідно перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям", відповідно до пункту 2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), сільськогосподарського кооперативу (далі - СК), сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - САТ), у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з вимогами статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються і статті 76 ЦК.

Відповідно до статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, з урахуванням зазначених вимог закону та встановлених обставин у справі, на підставі досліджених доказів, яким надано належну правову оцінку, правильно виходив із того, що на момент отримання ЗАСП "Дніпро" Павлівської сільської ради державного акта на право колективної власності на землю серії КР № 011 позивач був членом цього підприємства та оскільки матеріали справи не містять рішення загальних зборів про виключення його із членів підприємства, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", позивач мав право на отримання земельної частки (паю) із земель АКСП "Дніпро", яка становила 4,76 умовних кадастрових гектарів.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач посилався на те, що про порушення свого права на отримання земельної частки (паю) він дізнався у 2018 році, а тому вважав, що не пропустив трирічний строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України.

Разом з тим, обґрунтування позивачем своїх доводів нормами ЦК в редакції 2004 року є хибним, оскільки на спірні правовідносини поширюються норми ЦК УРСР 1963 року, які діяли на час розпаювання земель АКСП "Дніпро" та які судом апеляційної інстанції правомірно застосовано.

Так, вирішуючи питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1996 році (коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників), що є загальновідомим фактом. Тому позивач, як член АКСП "Дніпро", який працював на цьому підприємстві у 1989-1997 роках, повинен був дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі АКСП "Дніпро" державного акта на право колективної власності на землю. Однак, позивач у передбачений законом строк не звернулася до суду з вказаними вимогами, що стало підставою для відмови у задоволенні позову.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, є безпідставними, оскільки позивач не довів той факт, що він з 1996 року не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Посилання касаційної скарги на неврахування при розгляді справи позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в ухвалі від 27 квітня 2014 року у справі № 6-12823св14, є безпідставними, оскільки обставини вказаної справи не є тотожними обставинам справи, яка переглядається, тому ці висновки не можуть бути застосовані при її розгляді.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, з якими погоджується і Верховний Суд.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович