Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.04.2019 року у справі №303/5837/17

Постанова

Іменем України

23 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 303/5837/17

провадження № 61-7319св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Кожух О. А., від 22 січня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82-х років померла її бабуся ОСОБА_3. За життя бабуся залишила заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй онуці ОСОБА_1 (позивачу). Останнім місцем реєстрації та проживання померлої було АДРЕСА_1. Головою та забудовником цього домогосподарства був дід позивача та чоловік померлої ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. На час його смерті з ним проживала та була зареєстрована бабуся ОСОБА_3, яка прийняла спадщину, але не оформляла своїх спадкових справ.

Після смерті бабусі, маючи заповіт, позивач звернулася до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Попович В. В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом. 08 грудня 2016 року приватним нотаріусом було заведено спадкову справу за № 87/2016 після померлої ОСОБА_3, а 28 квітня 2017 року приватний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з якої позивач дізналася, що окрім неї із заявою про прийняття спадщини звернувся її дядько, син померлої, який являється спадкоємцем в порядку статті 1241 ЦК України.

Позивач стверджувала, що протягом тривалого часу доглядала за бабусею, допомагала їй як матеріально, так і по господарству. Бабуся була похилого віку, фізично вже не могла сама себе обслуговувати, часто хворіла, в останні півроку життя майже не вставала з ліжка. Позивач приходила до неї декілька разів на день, щодня купувала та приносила ліки, викликала швидку допомогу, прала одяг та білизну, прибирала, спілкувалася з нею. Відповідач не навідував свою матір, не цікавився її життям, жодної допомоги не надавав. Крім того, коли його мати померла, не приймав участі в її похованні.

Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, усунути відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування обов'язкової частки у спадщині після смерті його матері ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Пак М. М., від 04 квітня 2018 року позов задоволено. Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування на обов'язкову частку у спадщині після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки відповідач ОСОБА_2 мав можливість матеріально утримувати та допомагати своїй матері ОСОБА_3, однак цього не робив.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного судувід 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів, які б були достатніми для висновку про ухилення відповідача ОСОБА_2 від надання спадкодавцеві допомоги, а також доказів, які б свідчили про перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 січня 2019 року і залишити в силі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не навідував свою матір, не цікавився взагалі її життям, жодної допомоги не надавав. Крім того, коли спадкодавець померла, він не приймав участі в організації поховання. Позивач в свою чергу постійно доглядала за своєю бабусею та допомагала їй як матеріально, так і по господарству, враховуючи похилий вік та фізичний стан здоров'я спадкодавця, яка не могла самостійно себе обслуговувати, часто хворіла, а останні півроку не вставала із ліжка. Факт ухилення від виконання обов'язку щодо утримання відповідачем спадкодавця був повністю встановлений у суді першої інстанції. Апеляційний суд не взяв до уваги зізнання відповідача про те, що він мав змогу утримувати свою матір, яка була у похилому віці, однак цього навмисно не робив. Судом апеляційної інстанції грубо порушено право позивача на спадкове майно.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, народилася в с. Горонда Мукачівського району Закарпатської області (а. с. 6).

ОСОБА_1 17 вересня 2011 року, зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на ОСОБА_1 (а. с.7).

Згідно копії довідки від 20 грудня 2016 року, виданої виконкомом Горондівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, головою домогосподарства, розташованого в АДРЕСА_1, на час будівництва будинку (1958 рік) був ОСОБА_5,1929 року народження (а. с. 14).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого виконкомом Горондівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 74 роки, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний актовий запис за № 34 (а. с. 9).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого виконавчим комітетом Горондівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 10 червня 2016 року (а. с. 8).

Згідно копії довідки № 2535 від 20 грудня 2016 року, виданої виконкомом Горондівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, на день смерті ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) останнім місцем реєстрації та проживання було АДРЕСА_1, у вказаному домогосподарстві більше ніхто не проживав та не був зареєстрований (а. с. 14).

Ще за життя ОСОБА_3 склала заповіт від 16 жовтня 2007 року на випадок своєї смерті, яким все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що за законом матиме право, заповіла своїй онуці - ОСОБА_1 (а. с.11).

Постановою приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Попович В. В. № 132/02-31 від 28 квітня 2017 року було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок під АДРЕСА_1, оскільки спадкоємцем не пред'явлено документів, які встановлюють факт приналежності майна спадкодавцю (а. с. 26).

Із вказаної постанови позивач дізналася, що окрім неї спадкоємцем померлої ОСОБА_3 в порядку статті 1241 Цивільного кодексу України є син померлої - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, як непрацездатний за віком.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з вимогами частини 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для правильного застосування положень частини 5 статті 1224 ЦК України суду необхідно установити чи був спадкодавець у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, чи знав відповідний спадкоємець про указаний стан спадкодавця та чи потребував останній допомоги саме від указаного спадкоємця.

Крім того, підлягають урахуванню також обставини щодо існування у спадкоємця можливостей надавати необхідну допомогу спадкодавцю.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК Українимає значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня

2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що правило абзацу другого частини 3 статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України.

Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини 5 статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм матеріального права, встановлених обставин справи, обґрунтовано виходив із того, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів, які б безспірно свідчили про потребу спадкодавця у допомозі та догляді відповідача, навмисного ухилення відповідачем від виконання обов'язку щодо надання спадкодавцю допомоги. Позивач дійсно опікувалась своєю бабусею, про що було відомо відповідачу, який є пенсіонером.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку апеляційного суду по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Апеляційнимсудом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович